Тема 7. Організація роботи податкових органів щодо забезпечення стягнення податкового боргу

Плани семінарських та практичних занять:

1. Джерела сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків.

2. Зміст податкової застави.

3. Виникнення права податкової застави

4. Податковий пріоритет.

5. Податковий керуючий, його функції та компетенція.

6. Узгодження операцій із заставленим майном.

7. Припинення податкової застави.

8. Адміністративний арешт майна.

9. Продаж майна, що перебуває у податковій заставі.

10. Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків.

11. Списання безнадійного податкового боргу.

12. Строки давності та їх застосування.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом;

Податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;

Податкова вимога формується, якщо:

— платник податків не сплатив суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;

— платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки;

— контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов’язання платника податків, не є органом державної податкової служби та надіслав відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою):

— юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення;

— фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений ПКУ.

Право податкової застави виникає у разі:

— несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

— несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за відповідною формою. Акти опису реєструються у відповідному журналі.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути повним або умовним та полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії..

Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Рішення про застосування арешту майна платника податків та рішення про накладення арешту при тимчасовому затриманні майна приймається керівником (його заступником) органу державної податкової служби.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

— платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

— фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

— платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

— відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

— відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

— платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

— платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу;

— у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Податковий керуючий – посадова (службова) особа органу державної податкової служби, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків.

Податковий керуючий призначається наказом керівника (виконуючого обов’язки керівника) органу державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби наділяється повноваженнями податкового керуючого з дати прийняття наказу керівника (виконуючого обов’язки керівника) органу державної податкової служби про призначення цієї особи податковим керуючим.

Під терміном „безнадійний” податковий борг слід розуміти:

1. Податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута.

2. Податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку.

3. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПКУ.

4. Податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).