Сукупний попит та його чинники

Сукупний попит і сукупна пропозиція

Макроекономічна рівновага

Сукупний попит і сукупна пропозиція мають важливе значення в теорії ринкового механізму, за допомогою якого досліджуються загальноекономічні процеси в цілому, тобто, умови і результати діяльності на ринку всіх суб’єктів економічних відносин. Для підтримання рівноваги між ними діє особливий суб’єкт – держава, завдяки чому забезпечується збалансованість економічного розвитку на макроекономічному рівні.

Загальна модель макроекономічної рівноваги визначається рівністю сукупного попиту та сукупної пропозиції.

 

Сукупний попит та його чинники

Оскільки завдання макроекономіки полягає в тому, щоб з’ясувати, як функціонує економічна система в цілому, нам необхідно розглянути дії економічних категорій: сукупного попиту (СП) і сукупної пропозиції (СПр).

Отже, сукупний попит (СП) – це модель, що представляє собою суму всіх індивідуальних попитів на кінцеві товари і послуги ВВП при можливому рівні цін.

Крива сукупного попиту (рис. 4.1.) складається з кривих індивідуального попиту споживачів А, Б,... (П_А, П_Б,...). Для ціни Ц₁ К₁=К_1А+К_1Б, також як і для ціни Ц₃ К₃=К_3А+К_3Б. Отже, збільшення кількості споживачів на ринку товарів завжди буде зміщувати криву попиту вправо і навпаки.

Сукупний попит на відміну від ринкового попиту – більш складна економічна категорія, в масштабах суспільства він складається із чотирьох основних компонентів:

- споживчі витрати (сукупний попит на товари і послуги), споживання – С;

- інвестиційні витрати (попит на капітальне устаткування з боку підприємців) – І;

- державні витрати (державні закупки) – ДВ;

- чистий експорт (різниця між іноземним попитом на вітчизняні товари і вітчизняний попит на іноземні товари, або різниця між експортом і імпортом) – ЧЕ (Е-Ім).

Модель сукупного попиту графічно може бути представлена у вигляді спадної лінії (має негативний нахил), яка характеризує залежність між обсягом споживацького реального ВВП і рівнем цін (рис. 4.2.).

Вперше графічний метод дослідження залежності попиту від ціни запропонував англійський економіст Альфред Маршал у роботі “Принципи економіки”, яка була видана в 1890 році. А. Маршал намагався дати відповідь на питання: при якому рівні ціни на ринку окремого товару встановиться рівновага? Це і змусило його вважати функцією ціну товару (Ц)а аргументом величину попиту (К). З того часу в економіці використовують введене А. Маршалом правило побудови кривих, коли вартісні показники відкладаються на вертикальний вісі, що в математичному плані не є коректним.

По вісі абсцис на графіку сукупного попиту береться не номінальний, тобто, визначений в поточних цінах, а реальний продукт, запропонований покупцю на ринку в цінах базового року.

Динаміку кривої сукупного попиту (негативний нахил) можна пояснити впливом цілого ряду факторів, які поділяють на дві групи: цінові і нецінові.

Цінові фактори діють таким чином, що змінюється обсяг сукупного попиту, і відбувається це на русі цієї кривої.

До цінових факторів (крім рівня цін), які впливають на динаміку обсягу сукупного попиту, відносять:

- ефект відсоткової ставки – це зростання рівня цін, яке призводить до збільшення попиту на гроші, що при незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової ставки, а останні знижують обсяги інвестицій (обсяги виробництва) і загальний рівень видатків в економіці;

- ефект реального багатства – це підвищення рівня цін, що викликає зниження реальної вартості фінансових активів із фіксованою ціною (акції, облігації, строкові депозити). Зниження реального багатства призводить до зменшення споживацького попиту, що і відображається в негативному нахилу кривої СП;

- ефект чистого експорту (імпортних закупок) – підвищення рівня цін викликає зменшення експорту країни і, відповідно, чистого експорту в цілому, внаслідок чого відбувається зниження загального обсягу видатків.

Нецінові фактори діють таким чином, що викликають зміни в характері сукупного попиту, і відбувається зміщення самої кривої СП в положення СП₂ чи СП₃, що також залежить від того, яким є вплив нецінового фактора (рис. 4.3.). Якщо цей вплив призводить до збільшення попиту, зміщення буде в напрямку СП₂. Дії протилежного характеру будуть призводити до зміщення кривої попиту в напрямку СП₃. 

До числа основних нецінових факторів сукупного попиту, згрупувавши їх, можна віднести:

- зміни в споживчих витратах – це зміни добробуту споживачів; очікування на зміни; зміни в розмірах заборгованості та податків;

- зміни у витратах на інвестиції – на ці зміни впливають: динаміка відсоткової ставки; перспективи одержання прибутку від вкладеного капіталу; рівень податків на підприємницьку діяльність; розвиток технології і ступінь використання виробничих потужностей;

- зміни в державних видатках, які, як правило, викладені політичними рішеннями керівництва держави (наприклад: монетарна політика Національного банку України);

- зміни в світовій економіці (або чистого експорту) залежать від: динаміки і рівня доходу в країні; валютного курсу національної грошової одиниці (зміцнення гривні відносно інших валют світу); політичних рішень держави.