Сукупна пропозиція і її чинники

Сукупна пропозиція (СПр) складається із сукупності обсягів товару, які виробляються і пропонуються до продажу всіма виробниками (продавцями) товару за відповідною ціною. Крива сукупної пропозиції (рис. 4.4.) складається із кривих індивідуальних пропозиції (П_ра,П_об,...СП_р) і може бути визначена як:

К₁=К_1А+К_1Б+...

К₂=К_2А+К_2Б+...

Таким чином, збільшення кількості виробників завжди зміщує криву сукупної пропозиції, тобто, має позитивний нахил. Слід уточнити, що для сукупної пропозиції складаються абсциси лише тих індивідуальних виробництв, які мають можливість і бажання виробляти товар за даної ціни. Це зумовлює те, що крива сукупної пропозиції не завжди є плавною. Вона може складатися з окремих відрізків, прямих і кривих, які можуть з’єдуватися під різними кутами.

В макроекономіці крива сукупного попиту має іншу форму побудови, ніж крива ринкової пропозиції (рис. 4.5.). Це можна пояснити тим, що в національній економіці можуть скластися різні ситуації: стан неповної зайнятості; стан, наближений до повної зайнятості; стан повної зайнятості. Ці ситуації на графіку мають відповідні відрізки, а саме:

1 - кейнсіанський (горизонтальний);

2 - проміжний;

3 - класичний (вертикальний).

Особливістю кривої сукупної пропозиції є те, що вона відображає зміни середніх витрат виробництва (при повному або неповному обсязі виробництва) при даному рівні цін.

Розглянемо кожний із відрізків і з’ясуємо, що вони характеризують.

Кейнсіанський відрізок. Горизонтальний відрізок сукупної пропозиції виникає, якщо фактичні зміни обсягу виробництва менші від його потенційно можливої зміни. Цей відрізок характеризує економіку спаду, депресії, тобто наявність невикористаних ресурсів (трудових, матеріальних, виробничих). Горизонтальний відрізок досконало був проаналізований Кейнсом на прикладі американської економіки періоду Великої депресії. Кейнсіанці вважають, що крива сукупної пропозиції зводиться переважно до горизонтального та проміжного відрізків, що свідчить про пріоритет в макроекономічному механізмі сукупного попиту (рис. 4.6.).

Проміжний відрізок. Із графіка (рис. 4.5.) видно, що приріст виробництва супроводжується відповідним зростанням рівня цін, тобто, це характеризує те, що сукупна пропозиція на цьому відрізку відгукується тільки на такий ріст рівня цін, який компенсує ріст витрат виробництва.

Класичний відрізок. Це лінія кривої виробничих можливостей, тобто, економіка досягає повного (потенційного) обсягу виробництва. Отже, в цій ситуації конкуренція між виробниками визначається в зростанні витрат виробництва (які призводять до зростання цін), а не в зростанні обсягу сукупного виробництва. Щодо робочої сили – це ситуація природного безробіття.

Відрізок має назву “класичного” тому, що це втілення класичної економічної теорії повного використання ресурсів.

Сучасні прибічники класичної школи, які віддають перевагу вертикальному відрізку, вважають, що динаміка сукупного попиту впливає тільки на рівень цін, не впливаючи на обсяг виробництва та зайнятості (рис. 4.7.).

Отже, якщо ми бажаємо збільшити обсяг виробництва, маневруючи сукупним попитом, ми не отримаємо бажаного результату.

Динаміка сукупної пропозиції відноситься до конкретного періоду часу і до конкретних умов. Умови, які впливають на вибір виробників (продавців), ми можемо віднести до цінових і нецінових факторів сукупної пропозиції.

  Цінові фактори діють таким чином, що змінюють обсяг сукупної пропозиції, що відображається в переміщенні впродовж кривої сукупної пропозиції.

Нецінові фактори діють таким чином, що змінюють характер сукупної пропозиції, що відображається в зміщенні її кривої вправо або вліво (рис. 4.8.).

Неціновими факторами можуть бути:

- ціни на інші товари (Ц_і);

- зміни цін на ресурси, які використовуються для виробництва товарів (Ц^р_і);

- рівень технології виробництва (Т);

- продуктивність праці (Пп);

- зміни обсягу застосовуючих ресурсів (Озр);

- зміни умов підприємницької діяльності (Дп);

- зміни в структурі ринку (Р_З);

- динаміка дотацій та оподаткування (О);

- ступінь державного регулювання економікою (ДРЕ).

Загалом, можна говорити про те, що величина сукупної пропозиції є функцією сукупності чинників (факторів), які впливають на обсяги виробництва на макроекономічному рівні:

Якщо змінюються нецінові фактори (сукупна пропозиція) на макрорівні, то змінюються також і середні витрати, або навпаки, тобто тут діє обернена залежність.

Сукупна пропозиція та крива, яку вона прийматиме, залежить від характеру реальної поведінки економічних суб’єктів і умов економічної кон’юнктури.