Проблема навичок та вмінь мовлення у навчанні ІМ

Навичка – психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкіс­тю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії.

Навичка відображає факт призвичаєності до певної дії, яка завдяки цьому виконується автоматизовано, без істотної участі свідомості в її регулюванні.

У процесі навчання іноземної мови мовленнєві дії учнів мають бути доведені “до оптимального рівня досконалості”, що забезпечує спрямова­ність уваги людини при здійсненні МД лише на зміст свого висловлювання чи того повідомлення, яке вона сприймає на слух або читає.

Щоб досягти рівня навички, мовленнєва дія має нaбyти таких якостей як автоматизованість, стійкість, гнучкість, відсутність спрямованості свідомості на форму виконання, відсутність напруг швидкої втомлюваності.

Автоматизованість - передбачає

-певну швидкість виконання операцій, що входять до дії,

-її цілісність та плавність,

-а також послаблення напруженості.         

Проте автоматизувати певну дію ще недостатньо. Її потрібно зробити сталою, стійкою до негативного впливу з боку інших автоматизованих дій.

Стійкість здатність навички до взаємодії, об’єднання різних труднощів, які досі долалися окремо. Так, відпрацювавши учнями окремо інтонаційну модель, що виражає наказ, та модель, що виражає прохання, слід запропонувати таку вправу, де будуть вживатися обидві моделі,щоб відповідна навичка набула стійкості.

Гнучкість навички. Її розглядають у двох планах:

1) як здатність включатися у новій ситуації;

2) як здатність функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі.

Це й дозволяє навичці функціонувати й яких ситуаціях мовлення та "переноситися" на будь-який мовленнєвий матеріал.

У процесі виконання того чи іншого виду МД формуються мовленнєві уміння.

Уміння можна визначити як оптимальний рівень досконалості певної діяльності (у нашому випадку - мовленнєвої).

Відповідно до основних видів МД відносять чотири основних уміння: --уміння говорити (в діалогічній та монологічній формі),

 - уміння писати,

- уміння аудіювати

- уміння читати. Кожне уміння спирається на свою групу навичок, які синтезуються, функціонуючи в умінні.    

Продуктивні уміння - говоріння та письмо - складаються на ґрунті репродуктивних навичок:

-граматичних, тобто навичок вибору морфолого-синтаксичного оформлення одиниці усного або писемного мовлення;

-лексичних, тобто навичок вибору, сполучення та реалізації лексичної одиниці в усному і писемному мовленні;

- вимовних навичок говоріння, тобто навичок артикулювання та інтонування;

- каліграфічних та орфографічних навичок письма, тобто навичок графічного зображення мовлення та написання слів за правилами орфографії.

Рецептивні уміння - аудіювання та читання - складаються на ґрунті рецептивних навичок:

-граматичних, тобто навичок розпізнавання граматичних та прогнозування синтаксичних структур усного або писемного мовлення;

-лексичних, тобто навичок розпізнавання звукових або графічних образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння;

-слухових, тобто навичок сприймання та розпізнавання звуків, звукосполучень, інтонації в усному мовленні;

- перцептивних, тобто навичок сприймання та розпізнавання букв, буквосполучень, знаків пунктуації в писемному мовленні.

Етапи формування навички. Навички формуються поетапно. Щодо кількості етапів формування навичок існують різні точки зору.

Перший етап (орієнтовно-підготовчий): на цьому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом - граматичним, лексичним, фонетичним, що пред'являється в ситуації або контексті, і виконують окремі мовленнєві (в окремих випадках - мовні) дії за зразком або правилом. Тут створюється орієнтовна основа як необхідна умова формування навички.

На другому етапі (стереотипно-ситуативному або стандартизуючому) має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих випадках - слова або словосполучення).

Завдяки різноманітності ситуацій, на основі яких відбувається автоматизація, формується не лише така якість як автоматизованість, але й гнучкість.

На третьому етапі (варіююче-ситуативному) має місце подальша автоматизація дій учнів з новим мовленнєвим матеріалом на рівні понадфразової єдності. Новий матеріал вживається поряд з тим, що вивчався раніше, за чому формується така якість навички як стійкість, продовжується форму автоматизованості та гнучкості навички.