Роль цінового фактору у вимірюванні ВВП. Цінові індекси

У зв’язку з тим, що за своєю суттю ВВП – це ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, при його вимірюванні суттєву роль відіграє не тільки методологічна вірність та повнота обліку, а й фактор динаміки цін.

Номінальний ВВП – фізичний обсяг виробництва товарів та послуг, помножений на їх поточні ціни.

Реальний ВВП – фізичний обсяг виробництва товарів та послуг, помножений на ціни базового періоду. Саме цей показник можна порівнювати за різні роки з метою з’ясування характеру динаміки національної економіки.

Для визначення впливу зміни цін на рівень ВВП використовують цінові індекси, які відбивають динаміку рівня цін.

Широке застосування має індекс споживчих цін (ІСЦ) або індекс Леспейреса. Він розраховується для стандартного набору споживчих товарів (споживчого кошика) як вітчизняного, так і імпортного виробництва.

Pt – ціна товару у поточному періоді;

q₀ – P₀ кількість – ціна вироблених товарів у базовому періоді;

Іншим індексом, який використовують для з’ясування динаміки загального рівня цін є дефлятор ВВП або індекс Пааше. Його обчислюють як для споживчих товарів, так і для товарів виробничого призначення, які входять до складу ВВП, тобто вироблені всередині країни, за такою формулою:

q_t – обсяг виробництва в розрахунковому періоді;

P_t – ціни в розрахунковому періоді;

P₀ – ціни в базовому періоді.

Раніш інших індексів інфляційні тенденції відбиває індекс цін виробників, для розрахунку якого приймаються до уваги ціни на сировину та напівфабрикати, які використовуються на ранніх стадіях виробництва.

Індекси цін використовуються для зведення номінальних величин до реальних в залежності від ситуації в економіці. В разі, якщо в розрахунковому періоді ціни перевищували базові, використовують метод дефлювання (тобто зняття впливу інфляції):

В тому разі, якщо в розрахунковому періоді ціни є нижчими базових, застосовується інфлювання, тобто збільшення номінального ВВП до розмірів реального.

31)Ефект мультиплікатора. Простий мультиплікатор видатків.

У ринковій економіці збільшення витрат веде до непропорційно більшого росту рівноважного обсягу виробництва. Багаторазовість впливу збільшення витрат на рівноважний ВВП називається ефектом мультиплікатора. Виникає своєрідна «ланцюгова реакція», результатом якої буде зростання виробництва на величину більшу, ніж приріст витрат держави. Перевищення росту доходу над ростом автономних витрат показує коефіцієнт, що називається мультиплікатором витрат:

(4.9)

ΔAE – зміна автономних витрат.

Мультиплікативний процес не нескінченний, тому що на кожній стадії руху здійснюються заощадження. Грошовий потік, що переходить з рук у руки зменшується від стадії до стадії і процес затихає.Отже,величина мультиплікативного ефекту оберненопропорційна граничній схильності дозаощадження.Зміна ВВП залежить від зміни автономних витрат, динаміки доходу і граничної схильності до споживання:

(4.10)

чи

(4.11)

звідси:

(4.12)

Для аналізу ефекту мультиплікатора розглянемо як впливає ріст інвестицій (ΔІ) на зміну доходу. При цьому треба враховувати, що на кожній стадії економічні суб'єкти частину приросту доходу, обумовлену величиною МРС, витратять на споживання. Отже, спочатку ріст сукупних витрат на величину ∆І приведе до створення додаткового доходу, рівного ∆І. Цей додатковий дохід буде витрачений на споживання в розмірі ∆І∙ МРС, що викличе у свою чергу збільшення доходу і, відповідно, споживання, тобто почнеться друга стадія мультиплікативного процесу. На цій стадії ріст споживання складе МРС∙ (МРС∙ ∆І). Далі знову відбудеться перехід росту витрат на споживання в доходи і новий приріст споживання на величину МРС∙ (МРС²∙ ∆І) і т.д.

Розглянутий мультиплікатор враховує тільки заощадження як вилучення з потоку перетворень приросту витрат у доходи і знову у витрати і т.д.

Валовий внутрішній продукт за повної зайнятості становить 150 млрд. грн.. Фактичний ВВП дорівнює 120 млрд. грн.. Податкові надходження становлять 10% від ВВП. Державні закупівлі товарів і послуг дорівнюють 10,5 млрд. грн.., а державні трансфери – 2,5 млрд. грн..

Розв’язок:

120*10/100=12 доходи

Держ. Видатки = 10.5+2,5=13

13-12=1 дефіцит

За повної зайнятості = 150*10/100=15

12-15=-3 надлишок

Білет № 10

Система показників національного обсягу виробництва.

На основі ВВП, який є основним вимірником річного обсягу виробництва товарів та послуг, розраховується ціла низка показників, які дають більш точне уявлення про новостворену за період часу вартість.

ВВП через амортизацію фактично включає в себе вартість створену у попередні періоди.

ВВП, очищений від амортизації, утворює чистий внутрішній продукт (ЧВП).

ЧВП = ВВП - амортизація

ЧВП показує, яку величину доходу, отриманого від виробництва ВВП, економіка може споживати і при цьому забезпечити просте відтворення і не погіршити виробничі умови майбутніх періодів.

Доходи які надходять саме власникам факторів виробництва – резидентам держави, утворюють національний дохід (НД).

НД = ВНП – Амортизація – Непрямі податки

В процесі використання національний дохід поділяється на:

- фонд споживання – кошти, що використовуються для задоволення особистих і суспільних потреб;

- фонд нагромадження – кошти з національного доходу, що використовуються для розвитку та розширення виробництва.

Резиденти країни можуть отримувати доходи від використання факторів виробництва як в середині країни, так і за її межами. У зв’язку з цим в макроекономіці поряд з ВВП використовується показник валового національного продукту (ВНП). Він відрізняється від ВВП на величину сальдо факторних доходів і відбиває величину товарів та послуг що створені факторами виробництва, які належать резидентам країни на батьківщині або за кордоном:

Сума доходів, які отримують у решті-решт домогосподарства через доходи від різних факторів, не співпадають з величиною національного доходу. Вони менші від НД на величину фонду нагромадження, але більші від нього на величину отриманих трансфертів.