Нецінові чинники сукупного попиту та їх вплив на його графічну модель

 

На графіку це проявиться через зсув кривої сукупної пропозиції відповідно вправо чи вліво (див. мал. 3.2):

 

                      Рис. 3.2.

сукупний попит впливають і нецінові фактори, що дотепер ми вважали незмінними і не брали до уваги. Природно, що ці фактори повинні бути зв'язані зі змінами у витратах. Тепер проаналізуємо, як зміни в кожнім з елементів структури ВВП по витратах впливають на сукупний попит.

Насамперед це споживчі витрати. З різних причин споживачі можуть збільшувати чи зменшувати закупівлі товарів і послуг незалежно від динаміки цін і це, відповідно, приведе до росту чи зниження сукупного попиту. Що ж впливає на зміни в поведінці споживачів?

По-перше, це добробут споживачів. Він складається з усіх активів, якими володіє населення, включаючи нерухомість і цінні папери. При зниженні реальної вартості цих активів (при стабільному загальному рівні цін) споживачі будуть витрачати менше коштів, а зберігати для відшкодування втрат у добробуті - більше. Відповідно, AD скоротиться. Графічно це виразиться в зсуві самої кривої AD уліво. З іншого боку, якщо реальна вартість активів зросте, то споживачі можуть збільшити свої витрати при тому ж загальному рівні цін і AD виросте, що відіб'ється на графіку зсувом кривої AD вправо. Така ситуація може виникнути, наприклад, при різкому збільшенні вартості землі, курсу акцій чи прибутковості облігацій.

По-друге, на рівень споживчих витрат впливає заборгованість споживачів. Зрозуміло, що якщо рівень такої заборгованості високий, то споживачі можуть скоротити свої витрати (за інших рівних умов). І навпаки. Наслідком цього буде відповідно зниження чи збільшення поточних витрат і, отже, скорочення чи розширення AD.

По-третє, на рівень споживчих витрат впливає динаміка податків. Якщо виростає ставка прибуткового податку, то зменшиться (за інших рівних умов) обсяг засобів, призначених для споживчих витрат. Це спричиняє скорочення AD і відповідний зсув кривої на графіку. Якщо ж ставки прибуткового податку зменшуються, то процес піде в зворотному напрямку.

По-четверте, на рівень споживчих витрат істотно впливають чекання споживачів. Насамперед це відноситься до інфляційних чекань. Жителі України прекрасно пам'ятають, як у недавнім минулому (1993-1994 рр.) гіперінфляція змушувала їх запасати будь-які види товарів у чеканні чергового злету цін. Природно, що така ситуація веде до росту AD. (Утім, в Україні цей ріст зм'якшувався швидким зниженням реальних доходів, у т.ч. через наростаючу прихованого безробіття, про що докладніше буде сказано в темі 6). Очікування споживачів можуть поширюватися і на їхні доходи. Так, якщо споживачі очікують збільшення своїх доходів, вони можуть збільшити споживання розширити споживчі витрати вже при існуючому рівні доходів. І навпаки. Це приведе, відповідно, до розширення чи звуженню AD.

 

 

38) Теорії адаптивних та раціональних очікувань та крива Філіпса.

Модель кривої Філіпса не може пояснити стагфляцію, яка реально розвивалась в різних країнах і свідчила про удосконалення взаємозв’язку між зайнятістю та інфляцією та необхідність інших підходів до теоретичного аналізу цього зв’язку. Такий підхід був знайдений в межах концепції природної норми безробіття та розрізнення коротко- і довгострокової кривої Філіпса з використанням теорій адаптивних та раціональних очікувань. Ці теорії є неокласичними за своєю суттю і спираються на положення про те, що в довгостроковому періоді економіка (стало) перебуває в стані повної зайнятості, який передбачає наявність (неминучість) природного безробіття (див. тему 6). Якщо з часом величина природного безробіття зростає, а уряд розцінює підвищення безробіття як циклічне і вживає стимулюючі заходи, це викликає інфляцію.

Теорія адаптивних очікувань, що розроблена американським економістом М. Фрідменом відбиває той факт, що люди оцінюють можливий рівень інфляції в майбутньому, виходячи з поточних і попередніх тенденцій в динаміці цін, і використовують цю оцінку при формуванні вимог до номінальної заробітної плати з метою збереження існуючого рівня реальної зарплати. Відхилення реального рівня інфляції від очікуваного створює умови збереження альтернативи між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді. Але короткострокова крива Філіпса постійно зміщується вправо (див. рис. 11.3). Це пояснюється тим, що економіка повертається до природного рівня безробіття, але за вищого рівня цін у зв’язку з тим, що саме очікування викликають інерційну інфляцію (див. рис. 11.3: рух від точки А. до точки В, а потім – до С і т.д.).

Згідно з теорією раціональних очікувань інфляційні очікування суб’єктів ринку ґрунтуються на реалістичному розумінні механізмів функціонування ринкової економіки, чинників інфляції, насамперед заходів уряду по реалізації економічної політики. Вимоги до номінальної заробітної плати, що ґрунтуються на раціональних, а тому реалістичних очікуваннях, дають змогу утримати досягнутий рівень реальної заробітної плати. Тому питомі витрати на виробництво у реальному вираженні не скоротяться, прибутки не зростуть,

 

виробництво не матиме стимулів до розширення, і не відбудеться скорочення безробіття навіть у короткостроковому періоді як первинна реакція на стимулюючі заходи уряду. Графічна інтерпретація адаптивних та раціональних очікувань виявляє довгострокову криву Філіпса як вертикальну лінію, що показує відсутність впливу інфляції на рівень безробіття.

Рисунок 11.3 – Графічна інтерпретація адаптивних та раціональних очікувань

 

 

Задача

 

1) кількість робочої сили у 2001 р.-24,3 млн., у 2002 – 24,5

2) офіційний рівень безробіття у 2001 р.- 9,1%, у 2002 – 9,3%

3) циклічне безробіття у 2001 р. – 2,5%, у 2002 р. – 2,7%

4) коефіцієнт участі у робочій силі 24,3/30*100%= 81%, у 2002 – 80%

5)рівень зайнятості – 22,1/30=74%, у 2002 -73%

 

А)Сальдо поточного рахунку = (850+320+280)-(820+350+200)=+80

Сальдо рахунку капіталів і фінансів =(180+200)-(230+220)=-70

Сальдо підсумкового платіжного балансу = +80+(-70)=+10

Б) оскільки підсумковий платіжний баланс активний, то офіційні золотовалютні резерви країни збільшаться на 10. У статті «резервні активи» буде зроблено запис на цю суму зі знаком мінус (-10). Це дебетова операція.

Виторг укр. Фірм у Росії від продажу товару А становить 21 млн. рублів. Вітчизняні фірми обмінюють рублі на гривні за курсом 1:5,5 і отримують 3818 тис. грн. за старим курсом вони отримали би 3,5 млн. грн. Отже укр.. фірми матимуть додатковий дохід у сумі 318 тис. грн. (3, 818-3,5)млн.

Втрати рос. фірм від від поцінування рубля становить 2,75 млн. рублів

 

Білет № 14

14. Сукупна пропозиція (AS) – агрегована величина, що показує, яку кількість товарів та послуг економіка готова виробити та поставити на ринок при кожній величині загального рівня цін за інших рівних умов. З іншого боку, це визначення говорить про те, яким має бути рівень цін, щоб спонукати виробників поставити на ринок ту чи іншу кількість товарів.

У короткостроковому періоді між цінами і сукупною пропозицією існує прямий зв’язок: чим вищі ціни, тим більший рівень пропозиції. В цьому полягає закон сукупної пропозиції. Ця залежність відбиває не лише те, що зростання ціни сприяє, за інших рівних умов, збільшенню прибутків і стимулюванню підприємців. Прямий характер взаємозв’язку між сукупною пропозицією та рівнем цін визначається спадною віддачею: зростання обсягу виробництва (і пропозиції) пов’язане із залученням додаткових мобільних факторів виробництва, яке супроводжується зростанням витрат на кожну наступну одиницю продукції.

Функціональний характер залежності між сукупною пропозицією та загальним рівнем цін дає змогу проілюструвати цю залежність графічно.

 

 

 

AS – криву сукупної пропозиції;

Q* - природний обсяг виробництва;

І – кейнсіанський відрізок;

ІІ – проміжний або висхідний відрізок;

ІІІ – класичний відрізок.

Додатковий нахил кривої AS, її висхідна траєкторія визначається зростанням витрат на одиницю продукції із збільшенням обсягу національного виробництва.

На графіку (див. рис. 3.1) відрізняються три відрізки. І – кейнсіанський відрізок. Економіка виробляє товари та послуги в обсязі, який нижчий за потенційний, тобто перебуває у стані спаду. Це означає, що використовуються не всі наявні ресурси, як матеріальні, так і трудові. В цій ситуації зростання обсягу виробництва не супроводжується необхідністю платити більшу ціну за дефіцитні ресурси. Тому зростання обсягу фактичного виробництва (Q) не супроводжується збільшенням видатків на одиницю і не підштовхує загальний рівень цін (Р) до зростання. Крива AS є паралельною осі іксів.

Проміжний або висхідний відрізок кривої AS показує, що зростання обсягу виробництва (Q) супроводжується підвищенням загального рівня цін (Р). Повна зайнятість в економіці у цілому формується поступово; високопродуктивні ресурси в різних галузях вичерпуються неодночасно. Розширення виробництва в деяких галузях потребує залучення ресурсів, які стають дефіцитними, за вищою ціною. Зростання питомих витрат змушує підприємців підвищувати ціни на товари та послуги з метою збереження рівня прибутковості виробництва.

Третій, вертикальний або класичний відрізок відбиває ситуацію, коли економіка використовує всі наявні в даний момент ресурси і виробляє ВВП на потенційно можливому рівні. Якщо розширюється виробництво в якихось галузях, це потребує залучення додаткових ресурсів з інших і за вищими цінами. Як наслідок – загальний рівень виробництва не зростає, а загальний рівень цін підвищується. На практиці в цій ситуації економіка може дещо збільшити обсяги виробництва за рахунок понаднормової праці, підвищення коефіцієнта змінності обладнання і інших шляхів “перетворення нересурса на ресурс”. В цьому випадку траєкторія класичного відрізка дещо відхилиться вправо.

Таким чином, зміни у величині пропозиції відбиваються на графіку рухом точки уздовж стаціонарної кривої AS.

39) Кейсіанська теорія як теоретична база державного регулювання економіки.

Основи сучасної теорії зайнятості заклав Дж. М. Кейнс, який в середині 30-х років висунув своє пояснення рівня зайнятості в ринковій економіці в роботі “Загальна теорія зайнятості, процента та грошей” (1936р.).

Кейнс вважав, що спади виробництва, економічні депресії та значне і тривале безробіття – закономірність економічного розвитку з таких причин:

1. Сукупний попит нестабільний, його динаміка не співпадає з динамікою виробництва, тому що із зростанням доходу збільшується схильність домогосподарств до заощадження (“основний психологічний закон” Кейнса). Падіння виробництва, викликане дефіцитом попиту, спричиняє песимістичні ділові очікування і зменшення схильності до інвестицій, які стають нечутливими до відсоткової ставки, що посилює дефіцит попиту.

2. Ціни і заробітна плата в короткостроковому періоді жорсткі і не знижуються з падінням сукупного попиту. Це означає, що крива сукупної пропозиції є горизонтальною або положисто-висхідною: внаслідок стискання сукупного попиту в самій економічній системі немає механізмів відновлення рівноваги і повної зайнятості. Висновок: необхідний екзогенний вплив держави на економіку для створення “ефективного попиту” і відновлення повної зайнятості. Головним інструментом держави є бюджетна або фіскальна політика (див. тему 8).

3. Якщо заходи державної стимулюючої політики спричинять дефіцит бюджету, припустимо покрити його за рахунок емісії грошей і допустити невисоку інфляцію. Зростання сукупного попиту за рахунок державних видатків підсилюється мультиплікативним ефектом.

В економіці сучасних країн світу держава відіграє суттєву роль, впливає на економічний кругообіг і виконує такі функції:

1) отримує податки від домогосподарств і фірм здійснює перерозподіл доходів у суспільстві;

2) за рахунок отриманих доходів держава забезпечує домогосподарства і фірми суспільними благами: безпека, освіта, охорона здоров’я, соціальний захист та ін.). Тому у моделі кругообігу використовується поняття чистих податків – як різниці між податковими надходженнями та трансфертами;

3) здійснює попит на товари та послуги, який є одним з елементів сукупного попиту. При цьому зміна обсягу державних закупівель та рівня чистих податків забезпечує виконання державою її стабілізаційної функції.

Вплив держави на економічний кругообіг полягає також у тому, що держава може ставати суб’єктом фінансового ринку і отримувати на ньому запозичення для покриття дефіциту бюджету. Причини, механізми та наслідки бюджетного дефіциту та державного боргу будуть розглянуті у восьмій темі. Втручання держави в економічний кругообіг та вплив на сукупний попит і сукупну пропозицію здійснюється у зв’язку з виплатою трансфертів та субсидій домогосподарствам і фірмам. У результаті модель економічного кругообігу, яка була розглянута у першій темі, трансформується і набуває такого вигляду:

 

 

 

 

Особисті видатки на споживання	50
Чисті інвестиції	6
Державні закупівлі товарів і послуг	20
Рента	3
Прибуток акціонерних підприємств	10
Відрахування на споживання капіталу	16
Процент	8
Непрямі податки на бізнес	4
Заробітна плата	42
Трансферні платежі	6
Доходи індивідуальних власників	12
Чистий експорт	3
Чисті іноземні факторні доходи, зароблені за кордоном	2

ВВП як сума видатків = 50+6+20+3=79=C+Ig+G+Xn

ВВП як сума доходів = 42+12+10+3+4

ВНП=ВВП+2=

Проблему макроекономічної рівноваги можна графічно продемонструвати з допомогою наступних моделей: 1) модель “кейнсіанський хрест”, 2) модель “сукупний попит – сукупна пропозиція”. Яку Ви бачите різницю названих моделей? Чи є вони взагалі?

Різниця така: в кейнсіанському хресті рівновага показується за доп. величин запланованих видатків та фактичних видатків. А у моделі сукупний попит – сукупна пропозиція за допомогою рівня цін та реального ВВП.

Білет № 15