Споживання, заощадження та інвестиції у кейнсіанській теорії

У кейнсіанській теорії сукупного попиту основним є співвідношення між споживанням і доходом, тому доцільно розглянути більш докладно основні риси, створеної Кейнсом теорії споживання, у якій він дійшов до висновку, що загальний обсяг споживання головним чином залежить від обсягу загального доходу. Частка доходу що йде на споживання називається середньою схильністю до споживання (APC= споживання/доход), частка доходу, що зберігається – середньою схильністю до заощаджень (APS=заощадження/доход) APC+APS=1 Інвестиції також є елементом сукупних витрат. Зміна величини споживання внаслідок зміни в доході називається граничною схильністю до споживання: MPC=зміна в споживаннях/зміна в доході. Гранична схильність до заощаджень MPS – це зміна величини заощаджень через зміни що відбуваються в доході: MPS=зміна в заощадженнях/зміна в доході. Під інвестиціями розуміють майнові та інтелектуальні цінності, вкладені в різні види діяльності з метою одержання доходу. Фактори зростання очікуваної прибутковості та попиту на інвестиції належать зниження витрат на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування, зниження податків на підприємницьку діяльність, створення нової техніки та технології. Фактори зниження очікуваної прибутковості та попиту на інвестиції належать збільшення витрат на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування, підвищення податків на підприємницьку діяльність, гальмування технічного прогрессу.

Інвестиції. Мультиплікатор інвестицій.

Під інвестиціями розуміють майнові та інтелектуальні цінності, вкладені в різні види діяльності з метою одержання доходу. Валові інвестиції – всі інвестиційні витрати з урахуванням амортизації. Чисті і. – вкладення, з метою збільшення основного капіталу через будівництво будівель(гага), різних споруд ті встановлення нового обладнання. Фактори зростання очікуваної прибутковості та попиту на інвестиції належать зниження витрат на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування, зниження податків на підприємницьку діяльність, створення нової техніки та технології. Фактори зниження очікуваної прибутковості та попиту на інвестиції належать збільшення витрат на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування, підвищення податків на підприємницьку діяльність, гальмування технічного прогрессу. Вивченя взаемозвязку зайнятості та інвестицій привело економістів до консепції мультиплікатора. Мультиплікатор – це числовий коефіціент, що виражае співвідношення між приростом доходу і збільшенням, яке породжуе цей приріст, обсягу інвестицій. Мультиплікатор = зміна в реальномі ЧНП/зміна в інвестиціях. Мультиплікатор зворотно пропорційний граничній схильності до заощаджень М=1/MPS. Парадокс заощадливості полягае в тому, що зростання заощаджень суспільства веде до багаторазового зниження рівноважного ЧНП, яке є небажанним для самого суспільства. Те, що добре для кожного члена суспільства окремо, не обов’язково настільки ж добре для самого суспільства; за певних умов індивідуальна розсудливість може обернутися соціальним безглуздям.

Методи визначення рівноважного обсягу виробництва у кейнсіанської моделі.

Метод зіставлення сукупних витрат та обсягу виробництва фактично зводиться до доказу рівності С+Іп=ЧНП. Рівноважний рівень виробництва – це такий рівень виробництва що забезпечує сукупні витрати, достатні для закупівлі загального обсягу продукціі, тобто при рівноважному ЧНП загальна кількість виробленних товарів=загальній кількості закупленних товарів. Метод «вилучень та ін’єкцій» є методом визначення рівноважного обсягу виробництва в кейнсіанській моделі. Суть методу полягає в тому, що частина доходу отриманого від виробництва данного обсягу продукції, домогосподарства можуть сберігати, тобто заощадження являють собою вилучення з потоку «витрати – доходи». У звязку з цим споживання може недосягти рівня випущеного ЧНП і рівновага порушиться. Компенсацією втрати споживання можуть бути інвестиції.

Парадигма рівноваги економістів-класиків включала в себе віру в те, що конкурентні сили спроможні рухати економіку в бік стійкого стану повної зайнятості без допомоги держави. Згідно з Кейнсом, рівновага для економіки в цілому припускала рівновагу в умовах безробіття при «регулюючій» ролі держави.