Проблема групи в соціальній психології

В нашому світі проживає біля 6 млрд окремих індивідів, які в процесі своєї життєдіяльності об'єднуються у певні групування, яких нараховується дуже багато, і всі вони різні.

Як же ці групи впливають на своїх членів? Чи може один член групи впливати на інших, і якщо так, то яким чином це відбуваєть­ся і з якими наслідками? Проблема груп, в які об'єднуються люди в процесі своєї життєдіяльності, це важливе питання не тільки со­ціальної психології, але й соціології. В соціальному аспекті групи виділяються і досліджуються з точки зору місця, яке вони займа­ють в системі суспільних відносин як ячейка цих відносин. Для со­ціально-психологічного підходу є характерним інший аспект дослі­дження груп. Група розглядається з точки зору значимості її для індивіда. Соціально-психологічний аналіз групи передбачає визначення таких її характеристик, які значимі для людини в психологіч­ному плані; визначення норм, цінностей та інших особливостей гру­пи, які формують і зумовлюють свідомість і поведінку людини.

Існування різних об'єднань, груп і їх вплив на психіку окремої людини це об'єктивний результат історичного розвитку людської цивілізації. Вони об'єктивно існують незалежно від відношень пред­ставників тієї або іншої науки, яка досліджує ці об'єднання. Факт впливу цих об'єднань на індивідуума неоднаково усвідомлювався і оцінювався мислителями різних епох. Соціальна психологія тільки в останні півтора столітя приєдналась до наук, які мають свій спе­цифічний інтерес у вивченні людських спільнот і об'єднань.

Спілкування в контексті конкретної групи, особистісні зміни, що відбуваються під впливом соціального оточення, сама група як суб'єкт цілеспрямованої активності це найбільш значимий зміст соціальної психології як наукової дисципліни з перших років її існу­вання. В окремі періоди розвитку психологічного знання соціальна психологія і групова психологія вважались синонімами. Так було в Росії на початку ХХ ст. (ідеї В.М. Бехтерєва, Л.С. Виготського), це також значною мірою властиво соціально-психологічним гілкам інтеракціонізма і біхевіоризма. Отже, проблема групи центральна проблема соціальної психології 20. Проблема групи в соціальній психології

Визначення поняття „група"

Здається, що відповідь на питання, що таке група, є самозрозу­мілим. В побутовій мові це поняття використовується, щоб визна­чити досить стійку сукупність індивідів, що пов'язані єдиною ціллю, задачею, загальним інтересом. З точки зору даного визначення, група може розглядатись як будь-яка сукупність людей, що включені в послідовну координаційну діяльність, яка свідомо чи підсвідомо підпорядкована якій-небудь загальній цілі, досягнення якої прине­се учасникам певне задоволення.

Щодо наукового визначення поняття група, то тут існують різні його варіанти в залежності від наукової парадигми, в якій воно використовується. Наприклад, спеціаліст з групової дина­міки Марвін Шоу стверджує, що всі групи мають таку загальну ознаку як взаємодія їх членів. Він визначає групу як спільноту, що складається з двох або більше взаємодіючих і взаємовпли-ваючих один на одне індивідів. Австрійський соціальний пси­холог Джон Тернер вважає головною характеристикою групи почуття "ми" і "вони".

Історія наукового вивчення соціальних груп нараховує майже півтора століття. Чисельна кількість авторів різної теоретичної орі­єнтації займались дослідженнями в цій галузі. Поняття "соціальна група" має давню традицію розробки і його застосування як в західній, так і у вітчизняній науках.

Вітчизняний дослідник А.І. Донцов виділяє три важливих мо­менти, що пов'язані з еволюцією слова "група" і перетворенням його в наукове поняття:

В XVIII ст. термін починає використовуватись в європейсь­ких мовах для визначення реальних людських спільностей, члени яких можуть бути об'єднаними деякою загальною ознакою.

В 2-й половині ХІХ ст. реальність, що означена цим терміном, стає об'єктом вивчення особливої науки соціальної психології.

В 10-20 рр. ХХ ст. основним об'єктом дослідження соціаль­ної психології стає мала група об'єднання, в яке людина включена безпосередньо самим ходом життєдіяльності. Поняття групи вхо­дить в активний лексикон кожного соціального психолога. Саме виділення групи в якості предмета дослідження сприяло тому, що соціальна психологія укріпилась як молода, але повноцінна гума­нітарна дисципліна.

А.І. Донцов визначає соціальну групу як відносно стійку су­купність людей, яка історично зв'язана спільністю цінностей, цілей, засобів або умов соціальної життєдіяльності. Сумісна діяльність членів групи більшістю вітчизняних авторів розглядається як важ­ливий фактор функціонування і розвитку соціальної групи (Г.М. Андреєва, В.В. Абраменкова, М.Н. Корнєв та ін.). Сумісна діяльність, її характер й зміст визначають ті відносини, які виника­ють і розвиваються між членами групи на всіх рівнях.

Основними характеристками сумісної діяльності є:

присутність її учасників в одному просторі і часі, що дає мож­ливість спілкуватись, обмінюватись діями, інформацією, відносинами;

наявність єдиної цілі передбачуваного результату, що відповідає загальним інтересам і сприяє реалізації потреб кожного з учасників групового процесу;

розподіл функцій і ролей між учасниками сумісної діяль­ності, який зумовлено характером самої діяльності і необхідністю цілеспрямованого управління її активністю.

Цими психологічними характеристиками сучасної діяльності визначаються властивості і особливості соціальної групи. Отже, можна сказати, що соціальні групи це об'єднання з двох або більше людей, які взаємодіють один з одним і залежать один від одного, тому що цього вимагають їх потреби.

Виникає питання: чи можна назвати групою людей, які знахо­дяться поруч, але не взаємодіють (наприклад, в одній аудиторії сту­денти здають екзамен)? Американський соціальний психолог Е. Аронсон визначає такі групи як несоціальні групи. Несоціальні групи визначаються як групи, що складаються з двох або більше лю­дей, які знаходяться в одному й тому ж місці, але не взаємодіють один з одним (наприклад, уболівальники однієї футбольної коман­ди). Такі групи теж вивчаються соціальною психологією. Основне питання, що стосується цих груп: як впливає на людину сам факт присутності інших людей? Слова "сам факт присутності" означа­ють, що ці люди не спілкуються з нами, не заохочують і не карають, тобто вони нічого не роблять, просто є присутніми або як пасивні спостерігачі або "співдіячі". Співдіячі - це група людей, яка працює індивідуально, одночасно, але поодинці виконуючи роботу, яка не передбачає суперництва.

Як вже відмічалось в попередніх розділах, 100 років тому психолог Норман Тріплет (1898) помітив, що велосипедисти по­казують кращий результат, коли вони змагаються один з одним, а не з секундоміром. Тріплет поставив один з найперших лабо­раторних експериментів з соціальної психології, в якому нама­гався перевірити цей феномен. Він виявив, що діти, яким про­понували з максимально можливою швидкістю змотати леску спінінга, разом зі співдіячами працювали швидше, ніж наодинці. Подальші експерименти, які проводились в перші десятиріччя 20 ст., показали, що у присутності інших підвищується також швидкість, з якою люди виконують прості приклади на помно­ження і викреслюють в тексті задані літери. Підвищується точність виконання простих завдань на моторику. Цей ефект було названо соціальною фасилітацією. Його було виявлено та­кож у тварин. Наприклад, у присутності інших мурашки швид­ше риють пісок, а курчата скльовують більше зерен.

Однак інші дослідження, які було проведено в той самий час, показали, що у рішенні деяких задач присутність інших погіршує результат. В присутності інших особень свого виду таргани, папуги проходили лабіринт повільніше, ніж звичайно. Такий же негатив­ний ефект спостерігався і у людей. Присутність інших знижувала ефективність у заучуванні безглуздих складів, у проходженні лабі­ринту і у вирішенні складних прикладів на помноження.

Через 25 років після цих експериментів соціальний психолог Роберт Зайенс зробив спробу узгодити між собою суперечливі на перший погляд результати, застосувавши для цього принцип екс­периментальної психології, який полягає в тім, що збудження зав­жди підсилює домінуючу реакцію. Підвищення збудження поліпшує виконання простих задач, для яких найбільш імовірною ("доміную­чою") реакцією є правильне рішення. Люди скоріше розгадують прості анаграми, такі як "лебх", коли вони збуджені. В складних за­дачах, де правильна відповідь сама собою не напрошується, збуд­ження приводить до неправильної реакції. Збуджені люди, як пра­вило, гірше вирішують складні анаграми.

Якщо соціальне збудження підсилює домінуючу реакцію, воно повинно поліпшувати виконання простих задач і погіршувати ви­конання складних. Намотування льоски, рішення простих прикладів на помноження і виконання завдань, пов'язаних з їжею, все це легкі задачі, для яких реакція добре засвоєна або вроджено домінує. Тому природно, що в присутності інших людей виконання таких завдань помітно поліпшується. З іншого боку, засвоєння нового матеріалу, проходження лабіринту і рішення складних математичних задач -це більш важкі завдання, для яких правильна відповідь менш імов­ірна. Тому немає нічого дивного в тому, що в присутності інших людей збільшується кількість невірних відповідей в таких задачах. Одне й те ж саме загальне правило - збудження сприяє домінуючій реакції в обох випадках спрацьовує.

Отже, соціальна фасилітація в традиційному значенні це тен­денція, яка спонукає людей краще виконувати прості або дуже знай­омі задачі в присутності інших. У сучасному значенні фасилітація -це підсилення домінантних реакцій в присутності інших.

Гіпотеза, згідно з якою збудження сприяє домінуючій ре­акції, була підтверджена після майже 300 дослідів, які було про­ведено за допомогою більш як 25000 добровільних учасників. В одному з експериментів Зайенс і Стівен Сейлз пропонували до­сліджуваним вимовити кожне слово з деякого набору безглуз­дих слів від 1 до 16 разів. Потім вони пояснювали, що ці слова по одному будуть з'являтись на екрані. Досліджуваним пропо­нували кожного разу відмічати, яке із слів з'явилось. В той час, як в дійсності на екрані протягом однієї сотої секунди експону­вались лише хаотичні чорні лінії, досліджувані "бачили" зде­більшого ті слова, які до цього називали частіше. Ці слова стали домінуючою реакцією. Люди, які виконували те ж саме завдан­ня у присутності двох інших досліджуваних, "вгадували" домі­нуючі слова ще частіше. Отже, люди вибирають домінантні сло­ва (повторені 16 разів) частіше, а субординантні (повторені лише один раз) рідше, якщо при цьому є присутніми спостерігачі.

Спортсмени застосовують добре засвоєні навички, і це допома­гає зрозуміти, чому нерідко їх результати поліпшуються завдяки енергійній підтримці вболівальників. Звичайно, несоціальні групи є цікавим об'єктом дослідження в соціальній психології. Проте, коли йдеться про визначення поняття "група", то більшість соціальних психологів у цьому понятті розуміють не просто різнорідну компа­нію людей, що випадково опинились в одному й тому самому місці. Коли йдеться про групу, то уявляють собі людей, які зібрались ра­зом для виконання якоїсь задачі.

Соціальна група визначається як зібрання двох або більше лю­дей, які взаємодіють один з одним і залежать один від одного в тому розумінні, що загальні потреби і цілі заставляють їх розраховувати один на одного.

Що заставляє людей об'єднуватись в групи? Вступаючи у взаємо­відносини з іншими, люди задовольняють декілька основних людсь­ких потреб, які є настільки глибинними, що можна навіть стверджува­ти, що у людини є вроджена потреба належати до соціальної групи. В нашому еволюційному минулому встановлення зв'язків між людьми було дуже суттєвим для виживання. Коли люди об'єднувались один з одним, їм було легше полювати і збирати харчові рослини, знаходити партнерів і піклуватись про дітей. Внаслідок цього потреба у належ­ності стала вродженою і існує в будь-якому суспільстві.

Членство в соціальній групі має також ряд інших переваг. Інші люди можуть бути джерелом інформації, допомагаючи роз­в'язувати сумніви відносно характеру соціальної ситуації. Група стає також суттєвою частиною ідентичності людини, допомагаю­чи їй визначитись відносно того, хто вона така (свідчення тому -велика кількість людей, що носять певні атрибути, які засвідчу­ють про належність до певної групи, наприклад, футболки з зоб­раженням своєї улюбленої групи). Групи також приймають участь у формуванні соціальних норм, тобто певних правил, що визна­чають, яка поведінка буде доречною. Отже, група це така ре­альність, завдяки якій людина задовольняє багато своїх потреб.