1. Міжнародні розрахункові операції провадяться за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб'єктами господарювання, іншими юридичними особами та громадянами, які перебувають на території різних країн.
2. Суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери і банки, які вступають у відносини, пов'язані з рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів.
3. Міжнародні розрахунки регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн - учасниць розрахунків.
4. Загальні умови розрахункових відносин з іноземними державами визначаються міжнародними договорами. Порядок розрахунків і ведення банківських рахунків встановлюється договорами, що укладаються уповноваженими на це банками.
5. Міжнародні розрахунки здійснюються через установи банків, між якими є кореспондентські відносини (банки, що мають домовленість про проведення платежів та розрахунків за взаємним дорученням).
6. Для здійснення міжнародних розрахунків використовуються комерційні документи: коносамент, накладна, рахунок-фактура, страхові документи (страховий поліс, сертифікат), документ про право власності та інші комерційні документи. Фінансовими документами, що використовуються для здійснення міжнародних розрахунків, є простий вексель, переказний вексель, боргова розписка, чек та інші документи, що використовуються для одержання платежу.
11. Види документів, які використовуються при міжнародних розрахунках.
Для здійснення міжнародних розрахунків використовуються комерційні документи: коносамент, накладна, рахунок-фактура, страхові документи (страховий поліс, сертифікат), документ про право власності та інші комерційні документи. Фінансовими документами, що використовуються для здійснення міжнародних розрахунків, є простий вексель, переказний вексель, боргова розписка, чек та інші документи, що використовуються для одержання платежу.
Переваги та недоліки використання документарного акредитива в міжнародних розрахунках
Основними перевагами акредитивної форми розрахунків для покупця є:
1. дозволяє здійснити платіж тільки після відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг) та отримання документів, що підтверджують факт відвантаження товару, його походження, якість, страхування тощо.
2. непокритий акредитив дозволяє не відволікати ресурси на здійснення попередньої оплати
3. фінансування зовнішньоекономічної операції з використанням акредитива дешевше, ніж залучення кредиту на здійснення попередньої оплати.
4. обслуговуючий банк може запропонувати схему фінансування з використанням акредитива, який значно її здешевить.
5. якщо бенефіціар-нерезидент вимагає для початку виробництва аванс чи попередню оплату більш ніж за 90 днів. При використанні акредитива перебіг 90 днів починається з дня здійснення оплати українським банком на користь нерезидента, проте бенефіціар зможе отримати фінансування в своєму банку під заставу майнових прав за акредитивом та почати виробництво
Недоліками акредитивної форми розрахунків для покупця виступають: акредитив дорожче поставки на умовах відстрочки платежу; покритий акредитив вимагає відволікання ресурсів для їх перерахування на рахунок покриття;.при відкритті непокритого акредитива необхідно надавати банку фінансові документи для оцінки фінансового стану, передавати майно в заставу (іпотеку) та нести витрати на їх посвідчення
Переваги акредитивної форми розрахунків для постачальника є: у разі правильного оформлення документів, передбачених умовами акредитива, гарантовано отримання платежу від банку; можна отримати фінансування під заставу майнових прав за акредитивом.
Недоліком використання акредитивної форми розрахунку для постачальника є - вимога бездоганного оформлення всіх документів, відповідно до умов акредитива, в іншому випадку банк може відмовити у здійсненні платежу.