Система сучасного цивільного права

Система сучасного цивільного права — це структура галузі. Структура — невід'ємний атрибут всіх реально існуючих систем. Цивільно-правова структура — це будова й внутрішня форма організації системи цивільного права, яка є єдністю взаємозв'язків між її елементами. Елементами цивільно-правової структури є юридичні норми та інститути. Під юридичним інститутом слід розуміти групу цивільно-правових норм, що регулюють відповідні однорідні суспільні відносини. Наприклад, цивільно-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з договору купівлі-продажу, складають інститут купівлі-продажу.

Отже, система сучасного цивільного права — це структура, елементами якої є цивільно-правові норми то інститути, розміщені у певній послідовності.

При побудові системи права законодавець користується науково-об'єктивними критеріями. Структура системи конкретної галузі права, якою є цивільне право, визначається особливостями суспільних відносин, які регулюються даною галуззю права. Саме тому система є об'єктивною закономірністю права.

Система сучасного цивільного права має на меті пізнання цивільно-правового матеріалу, тобто служить потребам практики.

Цивільно-правові норми та інститути поділяються на загальні й спеціальні, або особливі. Загальні становлять загальну частину сучасного цивільного права. Загальною вона називається тому, що стосується всіх суспільних відносин, які регулюються цивільним правом. Наприклад, при розгляді значної кількості цивільних спорів суд з'ясовує, хто є учасниками правовідношення, чи є вони дієздатними особами тощо. Отже, незалежно від того, чи йдеться про договір майнового найму чи про договір довічного утримання, виникає необхідність встановлення суб'єктів правовідношення, їхньої дієздатності. Саме тому норми щодо суб'єктів цивільного права (громадян і юридичних осіб) є загальними і становлять елемент загальної частини цивільного права.

Загальну частину сучасного цивільного права становлять норми про суб'єкти, об'єкти цивільного права, угоди, представництво і довіреність, позовну давність.

Спеціальна, або особлива, частина регулює спеціальні (особливі) суспільні відносини і складається із таких інститутів.

1. Право власності. Інші речові права.

2. Зобов'язальне право (загальні положення про зобов'язання, окремі види зобов'язань, договори й позадоговірні зобов'язання).

3. Авторське право.

4. Право на винахід та інші результати творчості, що використовуються у виробництві.

5. Спадкове право.

6. Правоздатність іноземних громадян та юридичних осіб.

7. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

Але!! Висуваються пропозиції розглядати право власності та інші речові права, спадкове право, зобов’язальне право не як правові інститути, а як підгалузі цивільного права, які у свою чергу складаються з правових інститутів та субінститутів. Відповідно, зобов’язальне право є підгалуззю цивільного права, до якого входять, наприклад, інститути купівлі-продажу, міни, дарування, підряду тощо. Своєю чергою, інститут купівлі-продажу складається з субінститутів купівлі-продажу, зовнішньоекономічної торгівлі тощо. Така деталізація багаторівневої структурної побудови цивільного права є прийнятною і може бути корисною для кращого розуміння правової природи норм, що входять до тих чи інших підсистем цивільного права та правильного їх застосування у судовій практиці. (Майданик Р. Система права Украни: поняття структура, суміжні конструкції. Юридичний Вісник України 2010 № 8).