Білет7: Еластичність попиту, як показникступінню реагування покупців на зміну ціни

Цінова еластичність попиту — ступінь процентної зміни можливої кількості придбаного товару залежно від зміни його ціни на 1 %.

Показник кількості товару змінюється в рамках загальної закономірності: зростання ціни веде до його зменшення та, відповідно, навпаки (закон попиту). У питанні чутливості споживача до ціни є щонайменше два важливих аспекти: перший — визначення цінових інтервалів, у межах яких споживач не реагує на зміну; другий — визначення сили реакції споживача на зміну ціни.

На ступінь цінової еластичності попиту впливає низка факторів:

1. Наявність товарів-замінників, їх доступність: Газета може замінити Інтернет, або навпаки.

2. Частка вартості товару в доходах споживача. Чим вона є більшою, тим більш еластичним буде попит на товар, та навпаки. Висока ціна певного товару створює значне навантаження на бюджет споживача. Придбання товару за такою ціною може призвести до необхідності обмежень споживання за іншими напрямами (статтями) витрат.

3. Ступінь важливості товару для споживача. Можна передбачити, що існує певна загальна закономірність чутливості людини: На перше місце людина буде ставити біль важливіші речі, товари та послуги (потреба у воді та електроенергії), ніж другорядні (похід у кіно або кафе). Тому цінова еластичність попиту зменшується за більш високого життєвого рангу товару, а за його зниження — зменшується.

Таким чином, споживач виявляє чутливість до цін, їх змін. Бо споживач має бюджетні обмеження. Крім того, споживачі свідомо чи підсвідомо співставляють ціну та споживацькі вигоди, які може дати товар. Тому навіть цінова доступність товару з погляду доходів споживача може стати не остаточним аргументом на користь його придбання.

 

Білет 8: Розкрити сутність, значення і метод конкуренції.

Конкуренція — суперництво кількох суб'єктів у досягненні схожої мети.

Функцій:  розподіляє ресурси; зрівнює попит і пропозицію, формує ринкові ціни, стимулює зниження витрат виробництва і запровадження нових видів продукції, т.щ. Розрізняють внутрішньогалузеву та міжгалузеву конкуренцію.

Внутрішньогалузева конкуренція - це конкуренція між виробниками певної галузі за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції, за отримання максимального прибутку, що сприяє розвитку галузі, підвищенню її результативності.

Міжгалузева конкуренція відбувається між виробниками різних галузей за вищі прибутки та вигідніше застосування капіталу. Вона перемішує капітали й ресурси з однієї галузі в іншу, забезпечує найраціональніше їх використання.

Залежно від методів конкурентної боротьби розрізняють цінову і нецінову конкуренцію.

Цінова конкуренція — це форма суперництва, яка здійснюється за допомогою цін. Вона полягає в тому, що виробник установлює нижчі ціни на свій товар чи послугу, а конкуренти не можуть знизити ціну внаслідок високих витрат, тому зазнають збитків, розорюються і виходять з галузі.

Нецінова конкуренція — це суперництво, яке ведеться між конкурентами за покупця наданням продуктам неповторних особливостей — якісних, технічних тощо.

Методи нецінової конкуренції поділяють на дві групи: 1) конкуренція якості й асортименту продукції; 2) конкуренція умов продажу.

Білет 9: Характеристика ринкової інфраструктури

Інфраструктура — сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Розрізняють виробничу, соціальну і ринкову (сфери обігу) інфраструктуру.

Інфраструктура ринку — це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.

Основні функції:

· здійснює правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах;

· забезпечує фінансову підтримку, кредитування, лізинг, аудит, тощо;

· сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств;

· регулює рух робочої сили;

· створює необхідні умови для ділових контактів підприємців;

· здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування, що в кінцевому результаті забезпечує швидкий рух товарів і послуг від виробника до споживача.

Основні елементи ринкової інфраструктури.

· Організаційно-технічна інфраструктура (товарні біржі та аукціони, торговельні дома і торгові палати, ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції);

· Фінансово-кредитна (фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій);

· Організаційно-дослідна (наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади).

Білет 10: Сутність суспільного продукту.

Суспільний продукт - є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, всіх його ланок і сторін.. Для кращого розуміння сутності суспільного продукту необхідно вивчити його конкретні форми та методи обчислення.

Методи:

Система національних рахунків — це набор рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві.

Система балансів (це зведений матеріальний баланс, міжгалузевий баланс, зведений фінансовий баланс, баланс грошових доходів, трудових ресурсів та ін.)

За системою балансу народного господарства обчислюється валовий суспільний продукт (ВСП), який являє собою суму всіх благ. Він також може бути визначений як сума продукції окремих виробників за цей самий проміжок часу. ВСП включає повторний рахунок, тому він не є об’єктивним показником результатів суспільного виробництва. Головними і вихідними показниками системи національних рахунківє валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).