Основні завдання естетики

Тема: Предмет і завдання естетики як філософської науки

Зміст поняття «Естетика»

Історія естетики налічує не одне століття. Під час розвитку цієї науки змінювались не лише естетичні погляди, але й сам предмет і коло питань естетики. Наприклад:

1) Була частиною філософії і сприяла формуванню картини світу вцілому (грецькі натурфілософи, піфагорійці).

2) Охоплювала проблеми поетики та загальнофілософські питання природи мистецтваі краси (Аристотель).

3) Приєднувала до цього коло проблем питання державного контролю над мистецтвом і ролі мистецтва у вихованні людини (Платон).

4) Була тісно переплетена з етикою (Сократ)

5) Була одним з розділів богослов’я (Тертуліан, Тома Аквінський)

6) Предметом поставало співвідношення природи і мистецтва (Леонардо да Вінчі)

7) Займалась вивченням особливостей чуттєвого шляху пізнання світу в мистецтві (Баумгартен). Баумгартен визначив предмет естетики через поняття «досконале»: «Естетика – це наука про досконале у світі, про досконалість чуттєвого пізнання й удосконалення смаку».

8)    Предмет естетики звужувався до «царства прекрасного», тобто до витонченого мистецтва (Геґель).

9)    Специфічний предмет науки – це не особлива сфера явищ, а увесь світ, взятий з певної точки зору (П. Копнін).

Отже, в надрах філософії естетика існувала з глибокої давнини, проте виокремлення естетики відбулось в середині ХVIII ст. завдяки працям Олександра Готліба Баумгартена (нім. філософ і теоретик мистецтва). В 1750 р. вийшов друком його перший том теоретичного трактату «Естетика».

О. Баумгартен стверджував, що гносеологія має дві форми пізнання – естетику або логіку. Крім того О. Баумгартен поділив естетику на два рівні:

1. Теоретична естетика, яка мала вивчати проблеми краси, специфіки чуттєвого сприймання дійсності → тяжіє до філософського знання.

2. Практична естетика, яка була безпосередньо пов’язана з питаннями розвитку мистецтва → тяжіє до мистецтвознавства

                                                      ↓

Двопредметність естетичної науки.

Отож, поняття «естетика» увійшло до системи філософського знання для означення науки, що досліджує закони емоційно-інтелектуального ставлення людини до дійсності та закономірності його об’єктивації в предметно-практичній, теоретичній і художній діяльності [В.С. Мовчан].

Естетика – наука про становлення й розвиток чуттєвої культури людини [Л. Левчук].

                                     Естетика

                  ↓                                                       ↓

Специфіка естетичного як цілісного   Художня діяльність людини

ставлення людини до дійсності

                              ↓                                                                ↓

Розглядає природу, специфіку і        Досліджує художню діяльність

творчий потенціал естетичного,        людини, її структуру та функціо-

а також категорії естетики:                          нальну своєрідність, природу ху-

«прекрасне», «трагічне», «ко-          дож нього таланту, видову, жанрову

мічне тощо.                                         Стильову самобутність мистецтва.

 

Назва науки походить від давньогрецького слова «айстезис» (лат. Aisthikos – почуттєвий, здатний відчувати), проте поняття «естетика»невідємне від понять, які мають ширший за обсягом сенс, а саме:

- досконале;

- пропорційне;

- прекрасне;

- естетичне;

- гармонійне.

Об’єктом естетики є та частина дійсності, що потрапила в коло пізнавальної діяльності людини, котра оцінює її за законами краси. Світ краси не лежить поза нами, але є в нас самих.

Предмет естетики лежить не в межах об’єктивної дійсності, а в свідомості, в душі людини, яка ним захоплюється. Джерелом естетичних переживань є наша душа.

Технічна естетика

Естетичне освоєння світу відбувається як у мистецтві, так у сфері виробництва. Людина створює речі не лише раціонально з визначеною метою, але й за законами краси. Технічна естетика є теорією промислового мистецтва в його віднощенні до людини та суспільства вцілому.

Різні кольори збуджують певні душевні настрої: жовтий - викликає радість, синій –навіює сум, зелений заспокоює, голубий і зелений - підвищує працездатність, білосніжно-білий (в побілці) - дискомфорт, помаранчевий - сприяє посиленню апетиту.

Коли один англійський фабрикант пофарбував свої цехи на чорно, це викликало епідемію нервових захворювань у робітників.

На одному заводі у Чикаго працівники відмовились обідати у новому кафетерії: приміщення, що світилося білизною, нагадувало лікарню.

Кабіни літаків виявилось нераціонально малювати у жовтий колір: закачує.

Для „гарячих” приміщень доцільні не теплі, а холодні кольори: покращують фізичний стан людини і підвищують працездатність.

Основні завдання естетики

В. Мовчан пропонує таке визначення: «Естетика – наука про закони: 1). Образно-формуючого способу об’єктивації духовного досвіду (досвід набуває не відчужених, цілісних, чуттєво даних форм); 2). Ціннісно-переживаючого ставлення до дійсності (активна долученість розуму і почуттів до предмету, що викликав своїми ціннісними якостями стан небайдужості; практична незацікавленість, естетична небайдужість є основою духовності)». Стан небайдужості філософ визначає як стан здійснення людиною повноти своєї людської природи, що постає самоутвердженням творчої сутності в красі [Мовчан].

Основні проблеми, які становлять систему естетичного знання (Мовчан В.С):

1. Категорія «естетичне» (що є фундаментальною основою естетики як науки). Естетичне відображає закономірності духовно-творчого відношення до світу як вільної взаємодії інтелектуальних структур людини та виразних форм дійсності.

2. Проблеми «естетичної свідомості», що що конкретизується у таких формах: естетичне почуття, естетичний смак, естетичний ідеал, естетична теорія.

3. Категорії естетики: прекрасне, піднесене, трагічне, комічне. Модифікації цих категорій: гармонія, краса, грація, ідеал, драматичне, героїчне, гротеск, іронія. Категорії художньої творчості: мистецтво,наслідування, образ, алегорія, форма, смак (художній).

4. Проблеми, котрі становлять зміст естетичного знання – мистецтво.

5. Проблеми теорії естетики – дослідження закономірностей творення краси у людських взаєминах, краси середовища, краси побуту, краси виробничої діяльності, доцільності краси предметності, створеної людиною.

6. Надзавдання естетики – формувати гармонійну цілісність духовного світу особистості системою духовних цінностей, що утворюють компетенцію науки естетики.

Функції естетики:

1. Гносеологічна.

2. Аксіологічна.

3. Світоглядна (світогляд не тільки керує талантом і майстерністю, але й сам формується під їх впливом в процесі творчості).

4. Виховна.

5. Методологічна