Обробка результатів експерименту

Середня об'ємна теплоємність повітря в інтервалі температур від t ₁ до t ₂ визначається за формулою:

, кДж/м³×К,

де W = І×U – потужність, споживана нагрівачем, Вт;

І – сила струму, А;

U – напруга на спіралі, В;

t ₁ та t ₂ – температура повітря на вході і вході з калориметра, °С.

Витрати повітря, яке протікає через калориметр, приведені до нормальних умов. u ₀ знаходять з рівняння ідеального газу:

,

де в лівій частині маємо дійсні параметри повітря на вході в калориметр, а в правій – параметри за нормальних умов.

Середню масову теплоємність повітря знаходимо з виразу:

, кДж/кг×К,

де 22,4 – об’єм 1 кмоля повітря за нормальних умов, м³/кмоль;

М – маса 1 кмоля повітря, кг/кмоль.

Розрахункові значення середньої масової теплоємності ізобарного процесу порівнюють з , і оцінюють похибку експерименту визначення середньої масової теплоємності в кожному з дослідів:

.

При похибці більше 10%, даний дослід повторюють для уточнення експериментальних і розрахункових даних. Розрахункові дані зводять у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Журнал спостережень

№ досліду	Експериментальні дані						Розрахункові дані
	t 1, 0C	t 2, °С	U, В	І, A	Рб, Па	V, м3/с	W, Вт	V0,  м3/c	, кДж м3×К	, кДж кг×К	, кДж кг×К	% похибки
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
1
2
3

Контрольні питання

1. Які параметри визначають експериментально для оцінки середньої об'ємної теплоємності?

2. Як виконується розрахунок середньої масової теплоємності?

3. Як на установці визначаються потрібні витрати повітря, що протікає через калориметр?

4. Від чого залежить теплоємність реальних та ідеальних газів?

5. Як на установці можна змінити кількість тепла, що підводиться до калориметру?