2018-02-14
343
Міністерство освіти і науки України
Хмельницький політехнічний коледж
Затверджую
заступник директора з виробничого
навчання
_____________Громик М. Г.
«___»______________2013р.
Методичні вказівки та інструкції для виконання робіт
з вимірювально-налагоджувальної практики (електрорадіовимірювальна частина) для студентів спеціальності 5.05050202 Обслуговування верстатів з програмним управлінням і робототехнічних комплексів
Розробили:
викладачі Яцишин Ю.В. та Онищук В.Л.
|
|
|
Розглянуто на засіданні циклової комісії інженерної механіки
Протокол від. “30”_серпня 2013 року № 1
Голова циклової комісії
______________ О.В.Матвєєв
“30”серпня 2013 року
2013
Вступ.
Для того, щоб проводити електрорадіовимірювання, студент повинен знати основні електричні параметри вимірювальних приладів, вміти підібрати їх для вирішення певних технічних задач, вміти вибирати оптимальний метод вимірювання. Студент повинен вміти складати схеми вимірювань, проводити вимірювання, аналізувати їх результати, та при потребі перевіряти працездатність вимірювальних приладів.
Короткий зміст практики
| №заняття | Вид заняття | ТЕМАТИКА, ЗМІСТ ЗАНЯТЬ | Література |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 11/66 | Практична робота №10 | Тема 6. Вивчення електронно-променевих та цифрових осцилографів і практична робота з ними. 6.1 Вивчення схем і принципу роботи електронно-променевих та цифрових осцилографів. 6.2 Підготовка осцилографів до роботи, вивчення інструкцій по експлуатації електронно-променевих осцилографів. | Інструкція з експлуатації осцилографів [5], с. 258…271 |
| 12/72 | Практична робота №11 | Тема 7. Вимірювання напруги синусоїдальної і несинусоїдальної форми електронними вольтметрами та мультиметрами різних типів. 7.1 Вимірювання напруги синусоїдальної форми. 7.2 Вимірювання напруги імпульсної форми. | Інструкції з експлуатації приладів [5],с. 128…144 |
| 13/78 | Практична робота №12 | Тема 8. Вимірювання параметрів елементів електричних кіл. 8.1 Вимірювання величини активного опору з використанням мостів постійного струму. 8.2 Вимірювання величини активного опору, індуктивності, ємності мостами змінного струму. 8.3 Вимірювання активного опору, індуктивності, ємності, добротності з використанням цифрового вимірювача R,L,C Е7-22. | Інструкції з експлуатації приладів [5],с. 210…228 |
| 14/84 | Практична робота №13 | Тема 9. Вимірювання параметрів імпульсів різної форми. 9.3 Вимірювання параметрів імпульсів за допомогою електронно-рахівних приладів. 9.4 Вимірювання параметрів імпульсів різної форми за допомогою електронно-променевих осцилографів. | Інструкції з експлуатації приладів [5],с. 228…244 |
| 15/90 | Підсумкове заняття | Підготовка звіту з практики |
|
|
|
ІНСТРУКЦІЯ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ
ПРИ ВИКОНАННІ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ.
Дотримання правил ТБ є необхідне для попередження електротравматизму. У відповідності до вимог правил з ТБ небезпечною вважається напруга більше 36 вольт. В лабораторії робочою напругою є напруга 220 вольт, а на деяких пристроях (монітори) напруга може досягати 25000 вольт, що представляє особливу небезпеку.
Інженер перед початком роботи повинен:
- вивчити схему електроживлення, знати який пристрій необхідно вимкнути у випадку аварійного режиму або нещасного випадку.
- вміти надати першу медичну допомогу людині, яка попала під напругу.
Перед початком практичних або лабораторних робіт викладач або інженер проводить первинний (повторний) інструктаж з ТБ та підписом в журналі кожного студента та інженера або викладача що проводять лабораторні або практичні роботи.
В лабораторії забороняється:
- торкатися оголених струмоведучих частин схеми під напругою;
- проводити будь-які включення на головному пульті;
- підключати схему під напругою;
- проводити заміну запобіжників, без дозволу викладача;
- перехрещувати провідниками проходи між робочими місцями;
- самостійно усувати пошкодження електричного обладнання;
- підключати прилади в схему, параметри якої більші ніж межа вимірювання приладу;
- працювати з приладами, які не заземлені;
- залишати без нагляду схему під напругою;
- прилади управління та вимірювання повинні бути розміщенні так, щоб було добре керувати ними і слідкувати за ними.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ВРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ.
При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання.
Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м’язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.
Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.
При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим топорищем. Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо.
|
|
|
При звільненні потерпілих в електроустановках з напругою понад 1000В слід користуватися діелектричними рукавицями і взути діелектричні боти; діяти ізолюючою штангою або ізолюючими кліщами. Якщо є можливість, то вимкнути електроустановку. Можна замкнути або заземлити провідники (замкнути дроти накоротко, накинувши на них попередньо заземлений провід).
Якщо провід торкається землі, то необхідно пам’ятати про небезпеку крокової напруги. Тому після звільнення потерпілого від струмопровідних частин слід винести його з небезпечної зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної.
Виділяють три стани людського організму внаслідок дії електроструму:
I стан - потерпілий при свідомості. Слід забезпечити повний спокій, 2-3 годинне спостереження, виклик лікаря.
II стан - потерпілий непритомний, але дихає. Людину покласти горизонтально, розстебнути комір і пасок, дати нюхати нашатирний спирт, викликати лікаря.
III стан - потерпілий не дихає або дихає з перервами, уривчасто, як вмираючий. Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.
Долікарська допомога потерпілому. Способи штучного дихання
Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал повинні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця.
Долікарську допомогу потерпілому надають на місці нещасного випадку. Констатувати смерть має право тільки лікар.
Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого. При виконанні штучного дихання “з рота в рот”, та “з рота в ніс” в рот або в ніс потерплого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об’єм повітря в кількості 1000-1500 мл. Цей метод найбільш ефективний, однак можлива передача інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку.
|
|
|
Підготовка до штучного дихання.
1. Звільнити потерпілого від одягу - розв’язати галстук, розстебнути комір сорочки тощо.
2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню - стіл або підлогу.
3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу.
4. Пальцями обслідувати порожнину рота і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, вийнявши також зубні протези; за допомогою носовичка або краю сорочки вичистити порожнину рота. Обов’язково провести штучне дихання.
Виконання штучного дихання.
Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматками тканини (носовичок, бинт тощо).
Якщо пошкоджене обличчя проводити штучне дихання “із легенів у легені” неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітки при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна клітка потерпілого не розправляється, – це ознака непрохідності шляхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявністю трьох умов:
максимального відведення голови назад;
відкривання рота;
висування вперед нижньої щелепи.
При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання.
Штучне дихання у більшості випадків треба робити одночасно з масажем серця.
Зовнішній масаж серця
Зовнішній масаж серця - це ритмічне стиснення серця між грудниною та хребтом. Треба знайти розпізнавальну точку - мечоподібний відросток груднини, - він знаходиться знизу грудної клітини над животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти долоню однієї руки на нижню третину груднини, а поверх - долоню другої руки.Тепер ритмічними рухами треба натискати на груднину (з частотою 60 разів на хвилину). Сила стиснення має бути такою, щоб груднина зміщувалась в глибину на 4-5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно зі штучним диханням, для чого після 2-3 штучних вдихів роблять 15 стискань грудної клітки. При правильному масажі серця під час натискання на груднину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіє шкіра обличчя і губи, з’являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення дихання, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.
Транспортування потерпілого
Наслідки своєчасної і правильно наданої допомоги на місці події можуть бути зведені нанівець, якщо при підготовці до транспортування і доставці потерпілого до медичної установи не будуть дотримані відповідні правила. Головне не тільки в тому, як доставити потерпілого і яким видом транспорту, а наскільки швидко були вжиті заходи, які забезпечили максимальний спокій і зручне положення потерпілого.
Найкраще транспортувати потерпілого ношами. При цьому можна використовувати підручні засоби: дошки, одяг тощо. Можна переносити потерпілого на руках. Передусім потерпілого слід покласти на ноші, які застеляють ковдрою, одягом тощо, ставлять ноші з того боку потерпілого, де є ушкодження. Якщо тих, хто надає допомогу, двоє, вони повинні стати з двох боків нош. Один підкладає руки під голову і груднину, другий - під крижі і коліна потерпілого. Одночасно без поштовхів його обережно піднімають, підтримуючи ушкоджену частину тіла, і опускають на ноші. Слід накрити потерпілого тим, що є під руками, - одягом, ковдрою. Якщо є підозра на перелом хребта, потерпілого кладуть обличчям догори на тверді ноші (щит, двері). За відсутністю такого можна використати ковдру, пальто. В такому випадку потерпілого кладуть на живіт.
Якщо є підозра на перелом кісток тазу, потерпілого кладуть на спину із зігнутими ногами у колінах і у тазостегнових суглобах для того, щоб його стегна були розведені, під коліна обов’язково треба підкласти валик із вати, рушника, сорочки.
По рівній поверхні потерпілого несуть ногами вперед, при підйомі на гору або на сходах - головою вперед. Ноші весь час повинні бути у горизонтальному положенні. Щоб ноші не розгойдувались, необхідно йти не в ногу, злегка зігнувши коліна.
При перевезенні потерпілого слід покласти його до машини на тих самих ношах, підстеливши під них що-небудь м’яке (ковдру, солому тощо).
