Практика з програмування на персональному ком’пютері

Методичні рекомендації

До виконання практичних робіт з дисципліни

„Практика навчальна”

 

 

Для студентів спеціальності

5.05020102 „Обслуговування комп’ютеризованих інтегрованих та робототехнічних систем”

 

Запоріжжя

2011

Методичні рекомендації до виконання практичних робіт з дисципліни „Практика навчальна”. Для студентів спеціальності 5.05020102 „Обслуговування компютеризованих інтегрованих та робототехнічних систем /Укл.: Теребінов О.В.. – Запоріжжя ЗКР ЗНТУ, 2011р. – 123 с.

 

Укладачі:                          Теребінов О.В., завідуючий лабораторією, викладач ІІ категорії

 

Відповідальні за випуск: Довгаль О.В., провідний спеціаліст

 

Рецензент:                         Рибін О.В., заст. декана ФІОТ ЗНТУ

                                          ст. викладач

 

 

Розглянуто та схвалено на засіданні випускаючої циклової комісії протокол № ______ від „_____”_______________ 2011р. Голова комісії ________________ Топалова

Затверджено на засіданні методичної ради коледжу протокол № ______ від „_____”_______________ 2011р. Голова методичної ради ________________.Винокурова І.В

 

 

Рецензія

На методичні рекомендації до виконання практичних робіт з дисципліни «Навчальна практика» для студентів спеціальності

Обслуговування комп’ютеризованих інтегрованих і робото технічних систем»

В наданих на рецензію методичних рекомендаціях до виконання практичних робіт розглянуті рекомендації щодо роботи над завданнями навчальної практики для студентів спеціальності 5.05020102 „Обслуговування комп’ютеризованих, інтегрованих і робототехнічних систем”.

Метою виконання навчальної практики є отримання навичок програмування та адміністрування комп’ютерних систем

Рекомендації виконані на державній мові, на доступному для студентів рівні.

Навчальна практика грунтується на дисциплінах визначених навчальним планом спеціальності, а саме: системне програмування і операційні системи, архітектура комп‘ютерів, комп‘ютерні мережі, системи передавання даних.

Надані методичні рекомендації дозволяють систематизувати, закріпити та розширити практичний досвід з комплексу теоретичних дисципліни даної спеціальності; набути навички застосування їх при вирішенні конкретних технічних та інших фахових задач.

Методичні рекомендації виконані на достатньому рівні та рекомендуються для впровадження в навчальному процесі.

 

Рецензент: Рибін В.О.                         Заступник декана ФІОТ,

старший викладач кафедри КСМ

 

ЗМІСТ

Вступ. 6

1 Теоретичні відомості 7

1.1 Практика з програмування на персональному ком’пютері 7

1.2 Практика з офісного програмного забезпечення. 14

1.3 Практика з системного програмування. 19

2 Практична частина. 20

2.1. Програмування на персональному комп’ютері 20

Тема: Створення програми обчислювального процесу з розгалуженням. 21

Практична робота № 2.1.2. 24

Тема: Реалізація циклічного алгоритму. 24

Практична робота № 2.1.3. 26

Тема: Створення програми з використанням операторів циклу для розв’язування задач. 26

Практична робота № 2.1.4. 29

Тема: Створення програми за допомогою функції. 29

Практична робота № 2.1.5. 32

Тема: Створення програми обробки одномірних масивів. 32

Практична робота № 2.1.6. 35

Тема: Створення програми обробки двомірних масивів. 35

Практична робота № 2.1.7. 39

Тема: Розробка й налагодження алгоритмів і програм з використанням покажчиків. 39

Практична робота № 2.1.8. 40

Тема: Створення програми обробки динамічних масивів. 40

2.2. Практика з офісного програмного забезпечення. 42

Практична робота № 2.2.1. 43

Тема: Форматування шрифту тексту при створенні документів. 43

Практична робота № 2.2.2. 48

Тема: Оформлення абзаців документа. Колонтитули. 48

Практична робота № 2.2.3. 54

Тема: Створення списків у текстових документах. 54

Практична робота № 2.2.4. 59

Тема: Використання формул. 59

Практична робота № 2.2.5. 66

Тема: Організація розрахунків у OpenOffice.org Calc. 66

Практична робота № 2.2.6. 73

Тема: Побудова і форматування діаграм у OpenOffice.org Calc. 73

Практична робота № 2.2.7. 82

Тема: Використання функцій у розрахунках OpenOffice.org Calc. 82

Практична робота № 2.2.8. 89

Тема: Відносна і абсолютна адресація OpenOffice.org Calc. 89

Практична робота № 2.2.9. 94

Тема: Ряди даних. Великі таблиці в OpenOffice.org Calc. 94

2.3. Практика з системного програмування. 100

Практична робота № 2.3.1. 101

Тема: Встановлення ОС Linux Ubuntu на віртуальну машину. 101

Практична робота № 2.3.2. 103

Тема: Використання консолі. Команда sudo. 103

Практична робота № 2.3.3. 106

Тема: Налаштування доступу до мережі Інтернет. 106

Практична робота № 2.3.4. 109

Тема: Репозиторії. Оновлення системи. 109

Практична робота № 2.3.5. 113

Тема: Встановлення програмного забезпечення. 113

Практична робота № 2.3.6. 118

Тема: Встановлення та використання Wine. 118

Практична робота № 2.3.7. 123

Тема: Встановлення демонстраційної версії ОС Windows 2000 на віртуальну машину. 123

Перелік посилань. 124

Додаток А.. 126

Приклад оформлення титульного листа. 126

Вступ

Дисципліна "Практика навчальна" призначена для студентів коледжу, які навчаються за спеціальністю "Обслуговування комп’ютеризованих інтегрованих робототехнічних систем".

Метою практики являється придбання навичок з програмування на персональному компютері, використання офісного та системного програмного забезпечення

Задачі практики:

- грамотно застосовувати набуті знання та практичні навички при розробці програм на мові Сі

- доцільно використовувати всі наявні засоби офісного пакету OpenOffice.org при розробці документації;

- знаходити вмотивовані рішення при адмініструванні локальних мереж під керівництвом UNIX-подібних систем;

Дана дисципліна передбачає вивчення основних аспектів програмування на мові Сі, базових операцій офісного пакету OpenOffice.org та деяких методів адміністрування UNIX-подібних систем

Після проходження практики студенти повинні вміти здійснювати доопрацювання програмного забезпечення, корекцію експлуатаційної документації, отримати навики використання мов програмування, новітніх офісних пакетів програмного забезпечення, програмних пакетів, призначених для створення віртуальних машин як для безкоштовного, так і пропрієтарного програмного забезпечення.

За результатами практики студент складає звіт, який містить виконання всіх розділів індивідуального завдання у відповідності до програми практики.

Теоретичні відомості

Практика з програмування на персональному ком’пютері

 Алгоритмічна конструкція розгалуження.

Розгалуження – це управляюча структура, що організовує виконання лише одну з двох вказаних дій в залежності від справедливості деякої умови.

Умова – це запитання, яке має два варіанта відповіді: так чи ні. Запис розгалуження виконується у двох форматах: повній і неповній формах.

Повна форма:                                         

 

 

 Умовний оператор.

Умовний оператор має скорочену і повну форму запису.

if (умова) оператор; //скорочена форма

В якості умови можуть використовуватися арифметичні вирази, відношення і логічні вирази.

Якщо значення умови не нульове (тобто правдиве), то виконується оператор. Наприклад:

if (x<y&&x<z)min=x;

if (умова) оператор1;              //повна форма

else оператор2;

Якщо значення умови не нульове, то виконується оператор1, а при нульовому значенні умови виконується оператор2. Наприклад:

if (d>=0)

{

x1=(-b-sqrt(d))/(2*a);

x2=(-b+sqrt(d))/(2*a);

cout<< “\nx1=”<<x1<<“x2=”<<x2;

}

else cout<<“\nРешения нет”;

Алгоритмічна конструкція циклу.

Цикл – управляюча структура, що організує багатократне виконання вказаних дій.

Розрізняють:

 

1. Цикл з передумовою.

 

2. Цикл з післяумовою.

 

 

3. Цикл с параметром.

 

2 Оператори циклу мови програмування С++.

1. Цикл з передумовою

while (умова)

оператор;

В якості умови частіше за все використовується відношення або логічний вираз. Якщо воно правдиве, тобто не дорівнюю 0, тоді тіло циклу виконується до тих пір поки умова не стане неправдивою.

Приклад:

while (a!=0)

{

cin>>a;

s=s+a;

}

2. Цикл з післяумовою:

do

оператор

while (умова);

Тіло циклу виконується до тих пір доки умова правдива.

Приклад:

do

{

cin>>a;

s=s+a;

}

while(a!=0);

3. Цикл з параметром:

for (вираз_1;умова;вираз_3)

оператор;

Вираз_1 и вираз_3 можуть складатися з декількох виразів, розділених комами. Вираз_1 – задає початкову умову для циклу (ініціалізація). Умова визначає умову виконання циклу, якщо воно не дорівнює 0, цикл виконується, а потім виконується вираз_3. Вираз_3 задає зміну параметру циклу або інших змінних (корекція). Цикл виконується до тих пір, доки умова не стане 0. Будь-який вираз може бути відсутнім, але «;», що їх розділяє повинна бути обов’язково.

Приклади:

for (n=10; n>0; n--)

{ оператор};

число ітерацій:

for (num=1;num*num*num<216; num++)

{ оператор };

Зі збільшення об’єму програм не можливо в пам’яті утримувати всі деталі. Щоб зменшити складність програми її розбивають на частини. У С++ задача може бути розділена на під задачі за допомогою функцій. Розділення задачі також дозволяє позбутися надлишку коду, так як функція записується один раз, а викликається багатократно.

Функція – це іменована послідовність описів і операторів, що виконують закінчену дію.

Будь-яка функція повинна бути оголошена і визначена.

Оголошення функції (прототип, заголовок) задає ім’я змінної, тип значення, повертається і список параметрів, що передаються.

Масив – це впорядкована послідовність змінних одного типа. Кожному елементу масиву відводиться один елемент пам'яті. Елементи одного масиву займають послідовно розташовані елементи пам'яті. Всі елементи мають одне ім'я - ім'я масиву і відрізняються індексами – порядковими номерами в масиві. Кількість елементів в масиві називається його розміром. Щоб відвести в пам'яті потрібну кількість вічок для розміщення масиву, треба заздалегідь знати його розмір. Резервування пам'яті для масиву виконується на етапі компіляції програми.

Визначення масиву в Си/Си++:

 int а[100];//массив з 100 елементів цілого типа

Щоб звернутися до елементу масиву, треба вказати ім'я масиву і номер елементу в масиві (індекс):

а[0] – індекс задається як константа,

а[55] – індекс задається як константа,

а[I] – індекс задається як змінна,

а[2*i] – індекс задається як вираження.

Елементи масиву можна задавати при його визначенні:

int а[10]={1,2,3,4,5,6,7,8,9,10};

int а[10]={1,2,3,4,5};

Якщо кількість початкових значень менша, ніж оголошена довжина масиву, то початкові елементи масиву отримають лише перші елементи.

int a[]={1,2,3,4,5};

Довжина масиву розраховується компілятором по кількості значень, перерахованих при ініціалізації.

Багатовимірний масив це масив, елементами якого служать масиви.

Ініціалізація багатовимірних масивів виконується аналогічно одновимірним масивам. Приклади:

int а[3][4]= {{11,22,33,44},{55,66,77,88},{99,110,120,130}}; //проініціалізовані всі елементи масиву

 int b[3][4]= {{1},{2},{3}};

// проініціалізовані перші елементи кожного рядка

 int с[3][2]={1,2,3,4,5,6}; // проініціалізовані всі елементи масиву

При традиційному визначенні масиву:
 тип ім'я_масиву [кількість_елементів];
загальна кількість пам'яті, виділюваної під масив, задається визначенням і дорівнює кількість_елементів * sizeof(тип).

Але іноді буває потрібно щоб пам'ять під масив виділялася для рішення конкретного завдання, причому її розміри заздалегідь не відомі й не можуть бути фіксовані.

    Формування масивів зі змінними розмірами можна організувати за допомогою покажчиків і засобів динамічного розподілу пам'яті двома способами:

1) с використанням бібліотечних функцій, описаних у заголовних файлах alloc.h й stdlib.h (стандартний Си);

2) с використанням операцій new й delete (Си++).

Покажчик - це змінна, значенням якої є адреса деякого об'єкта (звичайно іншої змінної) у пам'яті комп'ютера.

Загальна форма оголошення покажчика наступна:

тип *ім'я;

У мові З визначені дві операції для роботи з покажчиками: * й &.

Оператор & - це унарний оператор, що повертає адресу свого операнда. Наприклад, оператор

m = &count;

привласнює змінній m адреса змінної count.

Оператор * - це унарний оператор, що повертає значення змінної, розташованої по зазначеній адресі. Наприклад, оператор

q = *m;

привласнює змінної q значення змінної count.

У мові С припустимі тільки чотири арифметичні операції над покажчиками: інкрементування, декрементування, додавання із числом, вирахування. Наприклад, що випливають операції над покажчиками p1 й p2 припустимі:

p1++; p1--; p1+7; p1-p2;

Покажчик завжди вказує на перший байт об'єкта. Після збільшення (зменшення) покажчик посилається на наступний об'єкт такого ж типу.

Стандартом С допускається порівняння двох покажчиків. Наприклад, якщо оголошені два покажчики р и q, те наступний оператор є правильним:

if(p < q) printf("p посилається на меншу адресу, чим q\n");

Як правило, порівняння покажчиків може виявитися корисним, тільки тоді, коли два покажчики посилаються на загальний об'єкт, наприклад, на масив.

Поняття покажчиків і масивів тісно зв'язані. Розглянемо наступний фрагмент програми:

char str[80], *p1;

p1 = str;

Тут p1 указує на перший елемент масиву str. Звернутися до п'ятого елемента масиву str можна за допомогою кожного із двох виражень:

str[4]

* (p1+4)

У мові С існують два методи звертання до елемента масиву: адресна арифметика й індексація масиву. Розглянемо два приклади реалізації однієї й тієї ж функції, що виводить рядок на екран:

Приклад

void putstr(char *s) // Індексація покажчика s як масиву.

{

 for(int t=0; s[t]; t++) putchar(s[t]);

}

    

void putstr(char *s) // Використання адресної арифметики

{

 while(*s) putchar(*s++);

}

 

Покажчики використовуються для динамічного виділення пам'яті комп'ютера для зберігання даних. Основу системи динамічного розподілу в Зі становлять функції malloc() і free().Функція malloc() виділяє пам'ять, а free() - звільняє неї. У програму, що використає ці функції, повинен бути включений заголовний файл <stdlib.h>.

Прототип функції malloc:

void *malloc(кількість_байтів);

Для підвищення мобільності використається оператор sizeof. У наступному прикладі виділяється пам'ять для 50 цілих:

int *p;

p = (int *) malloc(n*sizeof(int));   

Тому що функція malloc повертає результат типу void необхідно явне перетворення типів (int *). Оператор sizeof(int) повертає кількість байтів, що приділяються на тип int тобто 4

Функція free() має наступний прототип:

void free(void *p)

Тут р - покажчик на ділянку пам'яті, виділена перед цим функцією malloc(). Функцію free() у жодному разі не можна викликати з неправильним аргументом, це миттєво зруйнує всю систему розподілу пам'яті.

 

Можна також динамічно виділити пам'ять для багатомірного масиву. Для цього потрібно оголосити покажчик, що визначає всі, крім самого лівого виміру масиву. Приклад оголошення покажчика на двовимірний масив:

int (*p)[10];

Тут покажчик містить двовимірний динамічний масив з 10 рядків, у яких зберігаються цілі числа. Кількість чисел у рядку можна задавати під час виконання програми, але кількість рядків повинне бути фіксованим.