Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати досліджень, дані з яких наводяться в роботі, а також на наукові дослідження, на матеріалах яких розроблюються проблеми, що розглядаються в кваліфікаційній роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій, на більш ранні з них лише в тих випадках, коли наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком списку використаних джерел, виділеним квадратними дужками, наприклад: «…у працях [1-7]» або «… у праці [1]».

Якщо використовуються посилання на прізвище певного автора, то здійснюється зазначення у квадратних дужках номера цього джерела у списку використаної літератури та зазначення сторінок, на які йде посилання.

Наприклад:

Цитата в тексті: “...щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярда тонн різноманітних твердих промислових відходів...[17, с. 20-21]”. 17 - номер по списку літератури, 20-21 - сторінки.

Відповідне подання у списку літератури:

17. Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. – 2005. – № 2. – С. 12-35.

Якщо необхідно посилання на декілька публікацій, то їх треба оформляти в посиланні, використовуючи у квадратних дужках крапку з комою, знак, який відокремлює авторів у посиланні.

Наприклад:

Цитата в тексті «...проблема лідерства аналізується в працях К. Левіна, М. Мескона, Б. Паригіна [12; 14; 25]».

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації.

Наприклад: «…дивись рис. 1.2», «… (рис. 2.1)»

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено.

Наприклад: «…в табл. 1.2…»

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись».

Наприклад: «…див. табл. 1.3»

При посиланнях на додатки зазначають їх номери. При цьому слід писати: «... дивись додаток К», «... у додатку Б...», «... (додаток З)...».

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати (прямої мови) починається і закінчується лапками i наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується також вираз «так званий»;

• цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту i без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту i позначається трьома крапкам. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед авторським текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо його висновків i давати відповідні посилання на джерело;

• цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і перше, i друге знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу.