Розрахунок полягає в рішенні системи рівнянь матеріального, теплового балансів і теплопередачі, з урахуванням додаткових умов (добір екстра-пари та ін.). Число невідомих змінних у рівнянні, більше числа самих рівнянь. Тому розрахунок здійснюється методом послідовних наближень.
У першому наближенні приймаємо, що в будь-якому корпусі випарної установки для випарювання 1 кг води потрібно 1 кг гріючої пари. Допускаємо також, що можна зневажити втратами тепла в навколишнє середовище і теплом самовипару розчину, які можна вважати компенсуючими один одного.
Якщо при n корпусах із усіх корпусів, крім останнього, відбирається екстра-пара у кількостях Е1, Е2, …, Еn-1 і витрата свіжої пари на перший корпус складає D1, то при допущеннях (про які говорили раніше) кількості води W1,W2, …, Wn, що випарюється в окремих корпусах, рівні:
(51)
(52)
(53)
Відповідно загальна кількість води складає:
|
|
(54)
Звідси визначаємо витрату свіжої пари, гріючої перший корпус:
(55)
З цього виразу можна зробити висновок, що величина D1 є функцією загальної кількості води, що випарюється, числа корпусів і кількості пари, що відбирається. Також відзначимо, що на кожен кг екстра-пари, що відбирається, затрачається менше 1 кг первинної пари, гріючої перший корпус. Тому добір екстра-пари підвищує загальну економічність роботи випарної установки. Аналіз рівняння показав також, що витрата первинної пари на кожен кг екстра-пари, що відбирається, тим менше, чим ближче до останнього корпуса. Тому бажано відбирати екстра-пару з останніх корпусів установки, якщо є можливість використовувати на виробничі нестатки тепло вторинної пари більш низького тиску.
Метод І.А.Тищенко, навіть при використанні спрощень, приводить до досить складних і громіздких залежностей, крім того в них не враховується теплота концентрування розчину.