Безпечні методи звільнення потерпілого від дії електричного струму та надання долікарської допомоги

При ураженні електричним струмом потерпілого необхідно швидко вивільнити від дії електричного струму.

Якщо дихання та пульс стійкі, то потерпілого слід зручно вкласти, розстібнути одяг, зняти пояс; необхідно забезпечити повний спокій та доступ свіжого повітря; слід неперервно спостерігати за диханням та пульсом; рекомендується дати понюхати нашатирний спирт, обприскати водою.

Якщо потерпілий не дихає або дихає судомно зі схлипуваннями, то необхідно робити йому штучне дихання; за відсутності пульсу разом із штучним диханням слід проводити закритий (непрямий) масаж серця. У всіх випадках негайно викликають лікаря.

Звільнення від електричного струму. Самовільне судомне скорочення м’язів руки буває настільки сильним, що звільнити струмоведучу частину з рук потерпілого стає майже неможливо. Тому необхідно швидко відключити електроустановку за допомогою вимикача, рубильника чи викрутити пробку. Якщо швидке відключення неможливе, слід відділити потерпілого від струмоведучої частини. Необхідно мати на увазі, що, торкнувшись до людини, що перебуває в колі струму, можна самому потрапити під напругу, тому не можна торкатися потерпілого незахищеними руками.

При напрузі до 1000В потерпілого відділяють від струмоведучої частини сухим канатом, палицею, дошкою, за допомогою одягу, який не проводить струм. На власні руки необхідно надягнути діелектричні рукавиці (за їх відсутності ізолювати руки сукняною шапкою, шарфом, прорезиненою тканиною, сухою матерією, стати на ізолюючу підставку суху дошку). Якщо звільнити потерпілого важко, дозволяється перерубати проводи сокирою з сухою дерев’яною ручкою.

При напрузі вище 1000В, щоб звільнити потерпілого від електричного струму слід надіти діелектричні рукавиці та боти і відтягувати потерпілого штангою чи кліщами, призначеними для даної напруги. Іншими підручними засобами користуватись неприпустимо. На лініях електропередачі можна замкнути на коротко всі проводи лінії, накинувши на них провід, який попередньо повинен бути з’єднаний із землею.

Штучне дихання полягає в тому, що той, хто надає допомогу, вдихає повітря (більше 1л) зі своїх легень в легені потерпілого. Це повітря містить кількість кисню, достатню для оживлення.

Мал. 8

 

Перед початком штучного дихання необхідно дихальні шляхи зробити прохідними для повітря. Якщо рот потерпілого стиснутий, його слід відкрити. Для цього необхідно висунути нижню щелепу так, щоб нижні зуби були попереду верхніх, або між корінними зубами вставити плоский предмет та за його допомогою розтиснути щелепи. Далі швидко відкривають і очищають від слизу рот потерпілого, знімні щелепи знімають. Закидають голову потерпілого назад, підкладаючи одну руку під шию, а другою натискують на чоло. Корінь язика 1 при цьому відходить від задньої стінки 2 гортані, відкриваючи вільний доступ повітря 3 в легені (мал. 8). для збереження досягнутого положення під плечі потерпілого підкладають валик з одягу.

Штучне дихання проводять у наступному порядку:

· Підтримуючи голову у відкинутому стані, затискують ніздрі великим та вказівним пальцями тієї руки, яка лежить на чолі;

Мал. 9

 

·

Глибоко вдихнувши повітря, притискають свій рот до відкритого рота потерпілого (безпосередньо або через марлю чи хустинку) та різко вдихають в нього повітря (мал. 9).

При цьому груди потерпілого повинні підійматись. Видих повітря потерпілим відбудеться самовільно, оскільки проходить спад грудної клітки. На хвилину роблять 10 – 12 вдихів-видихів. Такий метод штучного дихання називається «з рота в рот».

Під час штучного дихання необхідно стежити за обличчям потерпілого: якщо він поворухне губами, повіками, зробить ковтальний рух, потрібно перевірити чи не почне він дихати самостійно та рівномірно. У цьому випадку штучне дихання слід припинити. Якщо виявиться, що потерпілий не дихає, то штучне дихання слід негайно відновити.

При методі «з рота в ніс» повітря вдувають через ніс, щільно закривши рот. Використовують цей метод у випадку, коли рот потерпілого неможливо відкрити чи охопити.

Непрямий масаж серця проводять для того, щоб відновити його роботу та кровообіг. Цей масаж називають непрямим, зовнішнім тому, що на серце впливають через грудину. У шоковому стані м’язи тіла розслаблені. Грудину можна змістити в сторону хребта на 4 – 5см і стиснути серце (у здорової людини цього робити не можна). Суть методу полягає в тому (мал. 10), що за допомогою ритмічного

стискування серця 1 між грудиною 2 та хребтом 3 вдається виштовхнути кров у великі судини.

Мал. 10

 

Коли тиск на грудину припиняється, вона випрямляється, а серце знов наповнюється кров’ю. Повторюючи натискування з частотою пульсу (1 раз на 1 с), можна підтримати кровообіг в організмі за відсутності роботи серця. Ритмічне стискування та відпускання грудини стимулює самостійну роботу серця.

Для проведення непрямого масажу серця потерпілого вкладають на жорстку лаву чи підлогу та швидко звільняють від тісного одягу – розщіпають пояс, комірець, знімають галстук. Той, хто надає допомогу, стає з лівого боку потерпілого і кладе на нижню частину його грудної клітки долоню витягнутої руки, а другу руку для підсилення натискування кладе на першу (мал. 10, а).

Важливо правильно визначити місце, на яке слід натискувати – на два пальці вище кінця грудини (мал. 10, б). поклавши на це місце нижню частину долоні однієї руки, другу потрібно покласти на неї під прямим кутом. Пальці не повинні торкатися грудної клітки. Натискувати на грудину потрібно швидким поштовхом такої сили, щоб змістити її на 4 – 5см. Після кожного натискування слід забирати руки з грудної клітки, щоб не заважати її вільному випрямленню. Це сприяє притоку крові з вен у серце.

Частота натискувань – одне на секунду. Якщо допомогу надає одна людина, то робиться 14 – 15 натискувань, а потім 2 – 3 глибоких вдування. Якщо ж допомогу надають двоє, то після 4 – 6 натискувань роблять перерву на 2с, під час якої вдувають повітря потерпілому, потім знов натискують. Про відновлення кровообігу можна судити по появі пульсу, який зберігається, якщо на 2 – 3с припинити масаж. Процедуру масажу серця рекомендується доручати спеціально навченому працівнику.

При правильному наданні допомоги у потерпілого з’являються наступні ознаки оживлення: колір обличчя набуває рожевого відтінку, з’являються стійкі самостійні дихальні рухи, звужуються зіниці, що говорить про збільшення кровопостачання мозку.

Тривала відсутність пульсу при самостійному диханні та вузьких зіницях вказує на фібриляцію серця. У цих випадках необхідно оживляти потерпілого неперервно до прибуття лікаря. Навіть короткочасне припинення надання допомоги може мати небажані наслідки.

Після появи перших ознак оживлення зовнішній масаж серця та штучне дихання слід продовжувати ще 5 – 10хв, приурочуючи вдування до моменту власного вдиху.