Обслуговування електрозварювальних установок

Електрозварювальні роботи, особливо при дуговомуелектрозварюванні, пов'язані з наявністю ряду небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Робочий-електрозварювальник перебуває в безпосередній близькості від струмоведучих частин, переносних проводів, зварювального електроду і при цьому одночасно стикається із заземленими металевими частинами зварювального електрообладнання, що створює умови підвищеної небезпеки ураження електричним струмом.

Напруга холостого ходу зварювального трансформатора при холостому ході значно більша, ніж під час горіння електричної дуги. Тому всі електрозварювальні установки, призначені для роботи в приміщеннях з підвищеною небезпекою, в особливо небезпечних і зовнішніх установках, мають напругу холостого ходу вище 42 В, повинні мати пристрої автоматичного відключення в режимі холостого ходу (реле максимальної напруги, що спрацьовує на відключення).

Первинне коло живлення зварювального апарату повинно бути протяжністю не більше 10 м, а живлячі проводи мати ізоляцію, захищену від механічних пошкоджень (наприклад, в гумовому шлангу). Дріт вторинного кола, що живить зварювальну дугу, також повинен бути надійно ізольований і захищений. В якості зворотного проводу зварювального кола допускається використовувати крім гнучких проводів також сталеві шини будь-якого профілю достатнього поперечного перетину, зварювальні плити і конструкцію, що зварюється. Не допускається з цією метою використання мережі захисного заземлення або

Мал. 11

занулення, а також металеві конструкції будівлі, комунікацій і незварювального і технологічного устаткування. Клему вторинної обмотки трансформатора, до якої підключається зворотний дріт, слід заземлити або занулити (мал. 11).

Пересувну установку електрозварювання на час переміщення необхідно відключати від живлячої мережі.

Якщо електродугове зварювання проводиться усередині резервуарів, камер і інших порожнин, то на час роботи необхідно забезпечити їх вентиляцію, щоб уникнути отруєння зварювальника шкідливими парами і газами, що виділяються при горінні електричної дуги. Освітлення резервуарів і закритих просторів на час роботи зварювальника в них забезпечується ручними переносними лампами на напругу не вище 12 В.

Електрозварник повинен працювати в спецодягу, спецвзутті і головному уборі. При стельовому зварюванні, крім того, необхідно користуватися азбестовими або брезентовими нарукавниками (щоб уникнути попадання частинок розжареного металу в рукав одягу). При зварюванні металів і сплавів, що містять цинк, мідь, свинець, слід застосовувати респіратор з хімічним фільтром.

Якщо зварювання ведеться усередині металевих ємкостей, казанів, цистерн і т. п., то зварювальник повинен користуватися окрім спецодягу ще діелектричними

рукавичками, калошами або килимками. При цьому поза ємкістю повинен знаходитись спеціально проінструктований працівник, що спостерігає для надання допомоги зварювальнику у разі потреби.

Для захисту очей від дії ультрафіолетових променів застосовуються щитки або маски зі скляними світлофільтрами, які підбираються залежно від значення зварювального струму відповідно до вимог ГОСТ 12.4.035-78 «ССБТ. Засоби індивідуального захисту. Щитки захисні для електрозварювальників». Універсальний щиток типу УН зі світлофільтрами складається з наголівника, корпусу, виготовленого з тонкої листової фібри, з рамкою для оглядового скла і дерев'яної ручки (щиток можна утримувати на голові зварювльника або рукою). Світлофільтр Е1 рекомендується при зварюванні струмом до 75А, Е2 - струмом 75-200А, ЕЗ - 300-400А, Е4 - вище 400А, Е5 - вище 500 А.

Електрозварювальники повинні бути навчені і атестовані, мати посвідчення на право проведення зварювальних робіт і, крім того, кваліфікаційну групу II по ТБ.