2018-02-14
188Харківський національний університет внутрішніх справ
Кафедра філософії і політології
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
З самостійної роботи
З дисципліни Релігієзнавство
Галузь знань 0304 - Право
Напрям підготовки 6.030402 - Правознавство
Спеціальність Усі спеціальності
Спеціалізація Усі спеціалізації
Освітньо-кваліфікаційний рівень Бакалавр
Форма навчання Заочна
М. Харків
2007
| Рекомендовано до друку Методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ „__5__”_вересня_____ 2007 року Протокол №___2___ |
Методичні вказівки з самостійної роботи з дисципліни „Релігієзнавство”. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2007.
Розробник::
кандидат філософських наук, доцент, підполковник міліції Грищенко Н. В.
Рецензенти:
· доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Харківської державної академії фізичної культури Газнюк Л.М.
|
|
|
· кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та політології ХНУВС Шаповал Л.А.
| Ухвалено на засіданні кафедри філософії і політології „31” серпня 2007 року Протокол № 1 |
© Грищенко Н.В., 2007
© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2007
Загальні методичні вказівки
Самостійна робота курсантів заочної форми навчання над опануванням курсу «Релігієзнавство» є складовою частиною навчально-виховного процесу і проводиться з метою:
- поглиблення та ефективного засвоєння знань, отриманих під час лекцій;
- підготовки до семінарських занять;
- відпрацювання навичок самостійного активного пошуку нових знань з метою підготовки програмного матеріалу;
- засвоєння основних законодавчих положень стосовно правового поля діяльності релігійних організацій в Україні;
- з метою підготовки до тестового контролю та заліку, а також з метою усунення недоліків в навчальному процесі, викликаних пропусками занять та незадовільною підготовкою до окремих тем курсу.
Зміст самостійної роботи з курсу визначається навчальною робочою програмою з «Релігієзнавства», планами семінарських занять та методичними матеріалами щодо їх проведення, завданнями, вказівками та рекомендаціями викладача. Суттєву допомогу в організації самостійної роботи нададуть також консультації, які кожного дня проводяться за графіком професорсько-викладацьким складом кафедри філософії та політології.
Учбова література,необхідна для самостійної роботи:
|
|
|
Академічне релігієзнавство. – К.: Світ Знань, 2000.
Калінін Ю.А.,Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство К., 1994.
Колодний А.М. Основи релігієзнавства. Курс лекцій. – К.-Дрогобич,2006.
Лубський В.І.Релігієзнавство.-К.: Академвидав, 2005.
Самыгин С.И., Нечипуренко В.Н., Полонская И.Н. Религиоведение: социология и психогия религии.-Ростов-на-Дону, 1996.
Релігієзнавство./За ред.С.А.Бублика./ - К.,2000.
Релігієзнавство. – К.: НАУ, 2005.
Релігієзнавчий словник.- К: Четверта хвиля, 1996.
Религиоведение. Хрестоматия. – М., 2000.
Титов В.Д. Релігієзнавство. – Х.: Право, 2004.
На самостійну роботу з курсу релігієзнавств для курсант заочної форми навчання відводиться 48 годин.
Зміст самостійної роботи
Готуючись до визначених програмою тем, курсанти повинні керуватись робочою навчальною програмою з дисципліни „Релігієзнавство”, планом семінарських занять та методичними рекомендаціями щодо їх підготовки, використовувати законспектовані тексти лекцій та рекомендовану додаткову літературу. Для полегшення роботи курсантів та оптимізації навчального процесу рекомендується використання баз електронних повнотекстових видань library@log.philos.msu.ru.
Готуючись до теми:” Релігієзнавство як галузь науки, його значення для правоохоронців” слід звернути увагу на такі питання:
1. Релігія як світогляд. Розвиток уявлень про релігію.
2. Психологічні аспекти релігії.
3. Соціальні форми організації релігії. Типи релігійних організацій.
При вивченні питання, що стосується розвитку уявлень про релігію, слід мати на увазі дві обставини. По-перше, головні культурні традиції (європейська, близькосхідна, індійська та китайська) на протязі довгого часу розвивались незалежно одна від одної. Отож, єдиної історії вивчення релігії не існує.
По-друге, релігія являє собою сферу, найбільш віддалену від об”єктивних емпіричних критеріїв і пов”язану з глибинними таємницями людської реальності. Отож, відношення до неї з боку дослідників неоднозначне. Одні спрямовували своє дослідження в русло апології релігії, інші- в русло її критики. Апологетичні вчення основувались на безграничному авторитеті священних книг, вічних і незмінних догм. Це були нормативні дослідження релігії, зфокусовані навколо істинності її постулатів. Крайній негативізм по відношенню до релігії теж мало слугував науковій істині, поскільки дослідник використовував своє дослідження для боротьби проти релігії і цим впливав, можливо несвідомо, на його результат. Але для досліджень, основаних на автономії розуму, характерний не лише критицизм. Поступово зароджується і стверджується ідея позанормативного (дескриптивного) дослідження релігії. Предметом таких досліджень стає історичний розвиток релігії, її структура, форми і т.д.
Саме на основі дескриптивного підходу і формується релігієзнавство як наука, націлена на максимально можлитву об”єктивність результатів своїх досліджень.
Вивчаючи питання, що стосуються психологічних аспектів та соціологічних досліджень релігії(питання 2 та 3), слід використати не лише підручники, а й оригінальні тексти авторів, зазначенних в плані, а також додаткову літературу, рекомендовану до заняття.
Література
Учбова
Академічне релігієзнавство. – К.: Світ Знань, 2000.
Калінін Ю.А.,Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство К., 1994.
Колодний А.М. Основи релігієзнавства. Курс лекцій. – К.-Дрогобич,2006.
Лубський В.І.Релігієзнавство.-К.: Академвидав, 2005.
Самыгин С.И., Нечипуренко В.Н., Полонская И.Н. Религиоведение: социология и психогия религии.-Ростов-на-Дону, 1996.
Релігієзнавство./За ред.С.А.Бублика./ - К.,2000.
Релігієзнавство. – К.: НАУ, 2005.
Релігієзнавчий словник.- К: Четверта хвиля, 1996.
Религиоведение. Хрестоматия. – М., 2000.
|
|
|
Титов В.Д. Релігієзнавство. – Х.: Право, 2004.
Основна
Гегель Г.Ф.Философия религии:В2-х т.-М.,1977.
Джемс У. Многообразие религиозного опыта. – М., 1993.
Дюркгейм Э. О разделение общественного труда. Метод социологии. – М.,1990.
Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. – М., 1996.
Социология религии: классические подходы. Хрестоматия.- М.,1994.-с.162-167.
Додаткова література
Батай Ж. Теория религии. – Минск, 2000.
Берман Дж. Г. Вера и закон: примирение права и религии.- М.,1999.
Бубер М. Два образа веры. – М., 1999.
Вайнгартнер П. Сходство и различие между научной и религиозной верой // Вопросы философии.-1996.-№5.-с.90-109.
Веремчук В. И. Социология религии. – М., 2004.
Виговський Л.П. Функціональність релігії: природа і вияви. – К., 2004.
Гарин И.И. Что такое этика, культура, религия? – М., 2002.
Грановская Л. М. Психология веры. – СПб., 2004.
Григоренко А.Ю. Разноликая магия. – М., 1987.
Григоренко А.Ю. Сатана там правит бал. Критический очерк магии. – К.,1991.
Дейвіс, Брайєн. Вступ до філософії релігії. – К., 1996.
Эко, Умберто. Діалог о вере и неверии. [Пер. с итал.] – М.. 2004.
Енгельс Ф.Анти-Дюрінг. // Маркс К., Энгельс.Ф. Твори. - Т.20.
Еротич, Владета. Психологическое и религиозное бытие человека. [Пер. с серб.] – М.,2004.
Касавин И.Т. Магия: ее мнимые открытия и подлинные тайны. // Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания.-М.,1990.
Коллинз, К.Джон. Наука и вера. Враги или друзья? [Пер. с англ.] – Черкассы, 2005.
Макларен, Роберт Брюс. Наука и религия: диалог и взаимная выгода. – Днепропетровск, 2005.
Малиновский Б. Магия, наука и религия.// Магический кристалл. – М.,1992.-с 84-110.
Маркова Л. Наука и религия: проблемы границы. – СПб., 2000.
Маркс К. До критики гегелівської філософії права. Вступ.// Маркс К., Енгельс Ф. Твори.-Т.1-с.384-385.
Мень А. Истоки религии. – Брюссель,1991.
Пленники религиозного экстаза: Психология религиозных сект. – Харьков, 1998.
Предко О. Психологія релігії: історія, теорія, релігієзнавчі виміри. – К., 2005.
Психология религиозности и мистицизма. Хрестоматия.- Минск, 2001.
|
|
|
Религия в истории и культуре. [Под ред. М.Г.Писманика]- М., 2000.
Релігія і суспільство: нові преференції. Матеріали міжнар. наук. конф. – Чернівці, 2006.
Сафронов А.Г. Религиозные психопрактики в истории культуры. [Мифы и культы; Религия; Магия]. – Харьков, 2004.
Форвард, Мартин. Религия. – М., 2003.
Фрейд З. Будущее одной иллюзии.// Сумерки богов. – М.,1990.-с 94-142.
Шлейермахер Ф. Речи о религии.-М.-К.,1994.
Фрэзер Дж. Золотая ветвь: Исследования магии и религии. – М.,1980.
Яковлев А. И. Религиозное сознание. – М., 2004.
Готуючись до теми №2” Зміст і класифікація релігійних вірувань”, слід звернути увагу на такі питання:
1. Принципи класифікації релігії.
2. Основні форми первісних культів.
3. Національні релігії.
Особливо слід виділити питання, пов”язане з принципами класифікації релігії. Як відомо, в основі будь-якої науки лежить класифікація, отож для наукового вивчення релігії теж необхідно її класифікувати. Але це завдання виявилось для релігієзнавців не із простих. Справа в тому, що дослідник, який прагне “осягнути” феномен релігії як дещо ціле, неминуче має справу з найрізноманітнішими його виявами в різних епохах, регіонах, культурах. Як класифікувати ці релігійні форми, які принципи взяти за вихідні? Отож, вивчаючи дане питання, необхідно звернути увагу на ті принципи, які релігієзнавці вважають найбільш значимими для класифікації. Серед таких- нормативні, географічні, етнографо-лінгвістичні, філософські, морфологічні, феноменологічні. При підготовці слід використати як лекційний, так і учбовий матеріал, викладений на сторінці 107-122 підручника,”Религиоведение:социология и психология религии”-Ростов-на-Дону,1996.
Поскільки релігії так чи інакше пов”язані з етносом, доцільним буде подальший більш глибокий аналіз родоплемінних та національних релігій. При аналізі будь-якої форми релігії важливо вільно орієнтуватись в матеріалі і вміти відповісти на такі запитання:
1. В яких історичних умовах зародилась дана форма релігії, які її соціально-культурні витоки?
2. В чому її своєрідність?
3. Які зміни відбулися в даній формі в ході історичної еволюції?
4. Якою є її роль в суспільстві та в світовому культурному процесі?
Література
Учбова
Калінін Ю.А.,ХарьковщенкоЄ.А. Релігієзнавство.- К., 1994.
Колодний А.М. Основи релігієзнавства. Курс лекцій. – К.-Дрогобич,2006
Лубський В.І.-Релігієзнавство.-К.: Академвидав, 2005..
Релігії світу. Навч. посібник. – Х.: ХДПУ, 2000.
Религия в истории и культуре.-М.,1998.
Релігієзнавчий словник.-К.,1996.
Самигин С.И.,Нечипуренко В.Н.,Полонская И.Н. Религиоведение: социология и психология религии.-Ростов-на-Дону,1996.
Філоненко Ю. Географія релігій. – Ніжин: НДУ, 2006.
Додаткова література
Васильев М.И. История религий Востока. М., 1983.
Всесвітня історія народів і релігій. Енцикл.-довід. вид. [У 4 т.]. – К..2004.
Ерасов Б.С. Культура,религия и цивилизация на Востоке - М., 1990.
Эванс-Притчард, Эдвард. Теория примитивной религии. – М., 2004.
Зороастр. Будда. Конфуций. Магомет. - М., 1995.
Иллюстрированная история религий.: В 2-х т. - М., 1899 (репринт 1992).
Йэрхарт, Байрон Г. Религиозные традиции мира: В 2-х т. - М., 1996.
Каниткар В.П. Индуизм. – М., 2003.
Кин, Майкл. Религии мира. Справочник. [Пер. с англ.]. – Харьков, 2003.
Народы и религии мира. Энциклопедия. – М.,2000.
Крывелев И.А.История религии. Очерки.: в 2-х т. - М., 1988.
Леви-Строс К. Структурная антропология. - М., 1983.
Литература Древнего Востока. Тексты. - М., 1984.
Мень А. История религии.: В 7-ми т. - Т.III. - М.,1992.
Накано Цюоши. Дебати навколо культів та політики в сучасній Японії. //Людина і світ - 1997 - №8.
Религии древнего Востока. (сб. ст.) - М., 1995.
Светлов Г.Е. Путь богов: Синто в истории Японии. М., 1985.
Тэйлор Э.Б. Первобытная культура. - М., 1939.
Токарев С.А. Ранние формы религии. - М., 1990.
Токарев С.А Религия в истории народов мира. - М., 1986.
Фрейд З. Человек по имени Моисей и монотеистическая религия. - М., 1993.
Фрезер Дж. Золотая ветвь. - М., 1986.
Черных А.П. Древний мир. Стоки религии: Восхождение и Завершение поиска. – Донецк, 2006.
Опрацьовуючи тему№ 3 ” Буддизм”, слід виокремити такі питання:
1. Походження буддизму.
2. Основи віровчення та культу.
3. Напрямки та течії буддизму.
Тема “Буддизм” стоїть на перехресті тем, що вивчаються різними галузями гуманітарної науки. Вона тісно переплітається з темою “Філософія Стародавнього Сходу”, яка вивчається в загальному курсі філософії, з темою “ Класифікація етичних вчень. Етичні погляди Давнього Сходу та Греції”, що вивчаються в курсі етики, з відповідними темами культурології, тощо. Це, з одного боку, розширює можливості курсантів в сфері самостійної підготовки, а з іншого – вимагає усвідомлення як тісного зв′язку так і відносної автономії сфер філософії буддизму і буддизму як світової релігії. Буддійська філософія є теоретичною основою буддизму як релігійної системи. Характерною ж особливістю буддійської філософії є її етико-практична спрямованість. І в такому аспекті аналізу буддизму знання, що даються різними галузями гуманітарної науки перекликаються, поєднуються, взаємозбагачуються. Для того, щоб більш глибоко зрозуміти специфічні ознаки буддизму як світової релігії, необхідно звернутись до аналізу його релігійної доктрини та релігійного досвіду З цією метою рекомендується звернути увагу на монографію Торчинова Є.А. “Религии мира: опыт запредельного: Трансперсональные состояния и психотехника.»-СПб.: Центр «Петербургское Востоковедение», 1998. – с.218-265.
Література
Учбова
Калінін Ю.А.,Харьковщенко Є.А.-Релігієзнавство.- К., 1994.
Лубський В.І.-Релігієзнавство.-К.: Академвидав, 2005.
Релігії світу. Навч. посібник. – Х.: ХДПУ, 2000.
Релігієзнавство. – К.: НАУ, 2005.
Титов В.Д. Релігієзнавство. – Х.: Право,2004.
Додаткова література
Буддизм. Словарь. - М., 1992.
Васильев М. И. История религий Востока. - М., 1983. - Гл. 11, 21.
Всесвітня історія народів і релігій. Енцикл.-довід. вид. [У 4 т.]. – К..2004.
Деви - Неел, Александра. Посвящения и посвящённые в Тибете.-СПб, 1994.
Дюшулен Генрих. История дзен - буддизма. Индия и Китай. - СПб, 1994.
Жуковская Н.Л. Ламаизм и ранние формы религии. -М., 1977.
Иллюстрированная история религии.: В 2-х т.-М., 1899 (репринт 1992) - Т.2
Мень А. Проповедь Будды. // Наука и религия., 1991 - №11; - 1992 - №2.
Миркина З., Померанц Г. Великие религии мира. - М., 1995.
Религии Древнего Востока (Сб. ст.) - М., 1995.
Религии мира. Справочник - Минск, 1994.
Розенберг О.О. Труды по буддизму. - М., 1991.
Росс, Флайд, Хиллс, Тинет. Великие религии человечеста. – Ростов н/Дону,1999.
Рыжов К. В. Сто великих пророков и вероучителей. – М.. 2003.
Судзуки Д. Две лекции о дзен - буддизме. // Иностр. литература - 1991 - №1.
Токарев С.А. Религия в истории народов мира. - М., 1986.
Фромм Е. Психоаналіз і дзен - буддизм. // Філософська і соціологічна думка. - 1992 - №№ 1,2.
Вивчаючи тему № 4.” Християнство як світова релігія”, слід звернути увагу на такі питання:
1. Виникнення християнства, його перший період..
2. Православ’я і католицизм: загальні ознаки та специфічні риси.
3. Протестантизм, його особливості.
Питання, пов’язані з історією виникнення і поширення християнства та його основними напрямками заслуговують особливої уваги. В силу своєї неабиякої причетності до релігійного життя українців, християнство потребує більш детального і глибокого вивчення.
Готуючи перше питання, слід звернути увагу на соціокультурні витоки християнського світогляду, передусім на іудео-елліністичні передумови. Це дасть ключ до розуміння традиційного і новаторського в християнській проповіді. Друге і і третє питання плану слід розглядати у взаємозв’язку їх історичного, соціокультурного та догматичного аспектів, звертаючись не лише до учбової, а й до монографічної літератури.
Література
Учбова
Калінін Ю.А.,Харьковщенко Є.А.-Релігієзнавство.- К., 1994.
Лубський В.І.-Релігієзнавство.-К.: Академвидав, 2005.
Релігії світу. Навч. посібник. – Х.: ХДПУ, 2000.
Релігієзнавство. – К.: НАУ, 2005.
Титов В.Д. Релігієзнавство. – Х.: Право,2004.
Додаткова література
Апокрифы древних христиан. - М., 1989.
Армур, Роллин. Христианство и ислам: непростая история. [Пер. c англ.]. – М.. 2004.
Атфилд Р. Этика экологической ответственности.// Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М., 1990- с.203-258.
Бюкай, Морис. Библия, Коран и наука: Священные Писания в свете современного знания. [Пер. с англ.]. - К., 2006.
Велькер, Михаэль. Христианство и плюрализм. [Пер. с нем.]. – М.,2001.
Донини А. У истоков христианства.(От зарождения до Юстиниана.) - М., 1989.
Ильин И.А. О православии и католичестве. // Его же. Собр. соч. - М., 1993.- Т.2.-Кн.1.- С.383-394.
Католическая энциклопедия. – Т.1 - М., 2002.
Лебедев А.П. История разделения церквей в IX, X и XI веках. – СПб, 1999.
Лепп, Іняс. Християнська філософія екзистенції. [Пер. з фр.]. – К., 2004.
Мартин Лютер. Время молчания прошло. - Харьков, 1992.
Мень А. Православное богослужение. Таинство, слово и образ. - М., 1991.
Ницше Ф. Антихристианин.// Сумерки богов.- М.,1989.
Огудин В.Л. Сакральная экология: Формы религиозн.-эколог. мировоззрения, - К.. 2003.
Ранович А.Б. Первоисточники по истории раннего христианства. Античные критики христианства. – М. 1990.
Ренан Э. Жизнь Иисуса. - М., 1991.
Ренан Э. История первых веков христианства. - М., 1991.
Стадник М. Трансформація становлення взаємовідносин християнства і науки: релігієзнавчо – філософський аспект. – Переяслав-Хмельницький,2006.
Скотт, Джон. Новые проблемы современных христиан.[Пер. с англ.]. – Черкассы, 2001.
Християнство і культура: історія, традиції, сучасність. – Полтава,1998.
Християнство доби постмодерну. За ред. А.Колодного. – К., 2005.
Христианство и ислам: вечное противостояние или диалог // Наука и религия. – 1991 - №5.
Християнські свята та обряди.- К., 1992
Швейцер А. Жизнь и мысли. – М., 1996.- С.147-481.
Готуючись до теми №5 „Іслам”, слід звернути увагу на те, що іслам на сьогодні є досить поширеною і впливовою релігією в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Являючись світоглядом мільйонів людей, визначаючи їх орієнтацію і поведінку, виступаючи ідеологічною основою діяльності багатьох держав, іслам є важливим і невід′ємним фактором сучасного духовного і політичного життя людства. Отож, готуючись до заняття, важливо з′ясувати:
1. В чому полягає світоглядна і віроповчальна сутність ісламу?
2. Як він виник і яку роль відіграє в сучасному світі?
3. Чим характеризується ісламський фундаменталізм та ісламський модернізм?
4. Що таке шаріат і яка його роль в культурі ісламських народів?
В пошуках більш глибокої відповіді на питання рекомендується використовувати не лише матеріали підручників, а й додаткову літературу.
Література
Учбова
Калінін Ю.А.,Харьковщенко Є.А.-Релігієзнавство.- К., 1994.
Лубський В.І.-Релігієзнавство.-К.: Академвидав, 2005.
Релігії світу. Навч. посібник. – Х.: ХДПУ, 2000.
Релігієзнавство. – К.: НАУ, 2005.
Додаткова:
Ислам. Религия. Общество. Государство. - М., 1984.
Ислам в истории народов Востока. - М., 1984.
Ислам. Энциклопедический словарь. – М.: Наука, 1991. – 315 с.
Климович Л.И. Книга о Коране его происхождении и мифологии. – М.: Политиздат, 1988. - 286 с.
Панова В.Ф. Вахтин Ю.Б. Пророк Мухамед. – Ростов–на-Дону: Феникс, 1997.
Соловьёв В.С. Магомет, его жизнь и религиозное учение. - Алма-Ата: МП «Анубіс», 1991.
Современный ислам. Проблемы исламоведения. Сб. обзоров. - М., ИНИОН. Вып. 2. 1992.
Сюкияйнен Л.Р. Шариат и мусульманская правовая культура. – М., 1997.
Хрестоматия по исламу. - М.: Изд. фирма «Восточная литература», 1994.
Готуючись до теми №6”Релігія і церква в Україні: історія і сучасність”, слід звернути увагу на такі питання:
1. Дохристиянські вірування східних слов’ян.
2. Хрещення Русі. Головні етапи розвитку християнської церкви в Україні.
3. Сучасний стан релігії і церкви в Україні.
4. Між- і внутрішньоконфесійні конфлікти: роль правоохоронних органів в їх попередженні та розв’язанні.
Про вірування слов”ян, зокрема предків українців, у дохристиянські часи відомо дуже мало. Язичницька література майже вся була знищена, тому вірування реконструюються, головним чином, за народними звичаями та обрядами. Отож, для висвітлення першого питання доцільно залучити необхідний арсенал знань, здобутих в ході вивчення курсів народознавства, історії та культури України.
В першому питанні слід виокремити і проаналізувати дві основні особливості праслав”янської релігії:по-перше, це те, що вона була анімістично- політеїстичною, і по-друге, носила міфологічний характер.
Що ж стосується другого питання теми, то при його вивченні слід з”ясувати причини впровадження християнства на Русі та його історичні наслідки, розкрити особливості формування і розвитку християнських церков на українських землях, дати оцінку ролі християнства у формуванні ментальності українського народу та зміцнені його державності.
Аналіз сучасного стану релігії і церкви в Україні потребує звернення не лише до учбової та монографічної літератури, а і до періодичних видань, перш за все до журналу “Релігійна панорама”. Саме завдяки періодиці курсанти зможуть слідкувати за досить динамічним процесом релігійного життя в Україні, знайомитись з результатами нових соціологічних досліджень, черпати інформацію про новітні релігійні об”єднання та рухи, що діють на території країни, отримувати постійні кваліфіковані консультації щодо виконання основних положень Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Журнал дає також вичерпну інформацію щодо причин виникненя та можливих шляхів урегулювання між- і внутрішньоконфесійних конфліктів. Тому він буде необхідним і при підготовці останнього пункту плану. Найбільш цікаві статті, на які слід звернути увагу, поданні в рубриці ”Додаткова література”, яка супроводжує дану тему. Головною ідеєю, яку слід провести в темі семінарського заняття, є ідея релігійної толерантності, що передбачає свідому відмову від зверхньості, ущемління прав і гідності один одного в стосунках як між представниками різних конфесій, так і в стосунках між віруючими і невіруючими. Така морально-практична орієнтація посприяє оздоровленню міжконфесійних стосунків та дозволить уникнути багатьох правопорушень, що скоюються на релігійному грунті України.
Література
Учбова
Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство.-К.,1994.
Лубський В.І.-Релігієзнавство.-К.: Академвидав, 2005.
Історія релігії в Україні. – К..1999.
Історія релігії в Україні. Збірка матеріалів. У 2-х кн. – Львів.,2006.
Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х т. – К., 1994.
Історія християнської церкви на Україні. – К.,1992.
Додаткова література.
Боруцький С.Т. Держава. Церква. Людина: Держ.-церков. та міжконфес. відносини у дзеркалі сучасності. 1992-2002 р.р. – Львів, 2003.
Влада і церква в Україні. – Полтава, 2000.
Войналович В.А. Партійно – державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960 років: політологічний дискурс. – К.,2005.
Григорьянц В.Е. К вопросу о государственно-конфессиональных отношениях в Украине и АРК. – Симферополь, 2004.
Держава і церква: уроки минулого і проблеми сьогодення. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Ужгород,2003.
Драбинко А. Православие в посттоталитарной Украине (вехи истории). – К., 2002.
Дудар Н., Филипович Л. Нові релігійні течії в Україні: огляд, документи, переклади. – К., 2000.
Євдокимова Т.В. Релігія в суспільно-політичному житті України: історія і сьогодення. – К.,2004.
Євсєєва Т.М. Російська православна церква в Україні 1917-1921 р.р.: конфлікт національних ідентичностей у православному полі. – К., 2005.
Здіорук С. І. Суспільно-релігійні відносини: виклик України XXI століття. – К.. 2005.
Карагодіна О. Як ми віруємо? (Релігійність з погляду психології).//ЛіС.-1999-№8-с.36-39.
Колодний А.М., Филипович Л.О. Релігійна духовність українців: вияви, постаті, стан. – Львів, 1996.
Колодний А.М. Україна в її релігійних виявах. – Львів,2005.
Колсон, Чарльз. Конфлікт царств. Погляд з середини на політику влади і церк. каф., вартий роздумів і уваги. [Пер. з англ.]. – Черкаси, 2004.
Конфесійне багатоманіття України в контексті духовного і національного відродження. Наук. збірник. – Київ-Тернопіль,2007.
Любащенко В. Історія протистантизму в Україні.-К.,1996.
Меморандум християнських конфесій України про несприйняття силових дій у міжконфесійних взаємовідносинах.//ЛіС.-1997-№8.
Митрополит Іларіон (І.І.Огієнко). Дохристиянські вірування українського народу. Історико- релігійна монографія.-К.,1994.
Москалець В. Релігійність як риса українського національного характеру.// Філософська і соціологічна думка –1993-№1.
Нові релігійні рухи в Європі і Україні. Збірник, За ред. І.Боднарчука і А.Колодного. – К.,2006.
Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичній сфері України. – К., 2002.
Обряды и верования древнего населения Украины-К.,1990.
Панченко П.П. Релігійні конфесії в Україні в контексті історизму. –К., 2003.
Пісоцький В. Толерантність і виживання людства. // ЛіС.-1997 - №10.
Пообласна насиченість релігійної мережї України.//Релігійна панорама.-2007 - №3 - с.60.
Правда про унію: документи і матеріали.-Львів,1981.
Релігійна карта України 2006 року.// Релігійна панорама.-2007 - №2 - с.2 -3 обкладинки.
Релігійна мережа України.// Релігійна панорама.-2007 - №2 – с.66-74.
Релігія і політика в сучасній Україні. – К., 2000.
Річинський Арсен. Проблеми української релігійної свідомості. –Т.,2002.
Рыбаков Б.А. Язычество древних словян.-М.,1981.
Сєвєкіна О. Небачений птах. (Про дослідження релігійності населення України).//ЛіС.-1999-№8-с.2-3.
Толерантність: теорія і практика. Зірник за ред. М.Бабія. – К.,2004.
Хопко Х. Православ'я в новітніх плюралістичних суспільствах. // Л і С.- 2000-№1- с. 49-54.
Церкви і релігійні організації України: Довідник. – К., 2002.
Шморчук Є. Забуті боги предків.//ЛіС.-1996-№6-с32-33.
Шуба О.В. Релігія в етнонаціональному розвитку України: Політолог. аналіз. – К.,1999.
Релігія тісно пов‘язана з правом і вимагає знань конституційно-правових принципів свободи совісті, умінь їх практичної реалізації. Недостатньо кваліфіковані дії посадових осіб, працівників правоохоронних органів стають причиною загострення і без того складної ситуації, що склалась в релігійному середовищі.
Готуючись до тем №№7,8, слід вивчити та законспектувати основні положення міжнародних законодавчих актів про право на вільний вибір світогляду, Конституції України та Закону України “Про свободу совісті та релігійні організіції”.
Серед міжнародних правових актів особливу увагу слід приділити вивченню Загальної Декларації прав людини(Ст.16.1 та 18), Міжнародному Пакту про громадянські і політичні права(Ст.2,8,18,27), Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (Ст.1,2,5.), Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінацій на основі релігії і переконань, Підсумковому Документу Віденської зустрічі 1986р. представників держав- учасниць Наради з питань безпеки і співробітницта в Європі, Паризькій хартії нової Європи від 21.10.1990р., Декларації про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меньшин.-ООН,1992р.
В Конституції України слід виокремити і проаналізувати статті 21,24 та 35.
При вивченні вказаних документів можна скористатись збіркою „Свобода совісті та віросповідань” за редакцією М.Бабія (Київ,2006), в якій вміщені міжнародні та українські правові акти та релігійні документи. Конкретні випадки порушення Закону як з боку релігійних організацій, квазірелігійних спільнот, неорелігій, так і з боку державних органів та політичних партій можна знайти на сторінках інформаційно-аналітичного журналу „Релігійна панорама”.
Основні положення документів слід не лише знати та розуміти, а й керуватись ними в своїй повсякденній та професійній правоохоронній діяльності.
Якщо курсанти з якихось причин пропустили аудиторні заняття чи отримали незадовільні оцінки, вони обовязково повинні ліквідувати ці недоліки. В такому випадку на курсантів покладається додаткова відповідальність за самостійне опрацювання певною частиною навчального матеріалу. Працюючи над незарахованою темою, курсанти повинні коротко законспектувати основні її положення, зробити словник-довідник з теми, до якого внести визначення ключових слів, занотувати незрозумілі чі спірні положення, щоб зясувати їх під час консультації з викладачем.
Формою контролю даного виду самостійної підготовки є наявність конспекту, словника-довідника та позитивна оцінка за відповідь.
Готуючись до тестового контролю чи заліку, курсанти повинні повторити необхідний матеріал, звертаючись до текстів лекцій, підручників, фондових лекцій, баз електронних повнотекстових видань, а також слідуючи настановам та вказівкам викладача.
Теми рефератів для ініціативної підготовки
1. Релігія і наука
2. Магія і релігія
3. Віра в науці і релігії
4. Психологічна концепція релігії Ф.Шлейєрмахера
5. Психоаналітична концепція релігії З.Фрейда
6. Антиномічність соціологічних концепцій К.Маркса та М.Вебера
7. Марксистська концепція релігії
8. Шаманізм як система психотехніки.
9. Релігія караїмів.
10. Іудаїзм в Україні.
11. Священні книги в історії та культурі народів світу.
12. Християнство і іслам: протистояння чи діалог?
13. Раннє християнство: від общини до церкви.
14. Ф.Ніцше: досвід критики християнства.
15. Біблія і Коран: релігійно-моральні паралелі.
16. Морально-правові ідеї в Старому Завіті.
17. Сучасна екологічна криза в контексті християнського світогляду.
18. Християнські свята та обряди.
19. Конфесійна карта України: соціологічний аналіз.
20. Греко-католицька церква в Україні.
21. Релігійність українця з етнопсихологічного погляду.
22. Релігійний фактор в українському політичному просторі.
23. Релігійна толерантність як цінність сучасної цивілізації.
24. “Словесний портрет” сакральної культури України.
25. Православні храми м. Харкова.
26. Динаміка релігійності на Харківщині: соціологічний аналіз.
27. Раннє християнство і свобода совісті.
28. Радянське законодавство про свободу совісті, його історичні наслідки.
29. Неорелігії, їх діяльність в Україні з позиції Закону.
30. Конституційно-правові гарантії свободи совісті в посткумуністичній Європі.
31. “Секти” і “новітні культи” в Західній Європі: проблеми правового регулювання.
32. Школа і церква в Україні: експеримент за межами Закону.
33. Протиправна діяльність сатаністів в Україні.
34. Адміністративна відповідальність за правопорушення, скоєні на релігійному грунті України.
35. Неорелігії в Україні: проблеми правового регулювання.
Контрольні питання з курсу “Релігієзнавство ”
1. Релігієзнавство як галузь науки, його предмет, значення для правоохоронців.
2.Розвиток уявлень про релігію, їх світоглядна опозиційність в дискурсі “критика-апологія”.
3.Основні релігієзнавчі концепції.
4.Поняття релігії. Структура релігійного комплексу.
5.Поняття релігійного досвіду. Релігійний досвід і релігійна віра.
6.Соціальні форми вираження релігійного досвіду. Релігійний культ та релігійна традиція.
7.Функції релігії в суспільстві.
8.Релігія в системі духовної культури. Релігія і право.
9.Основні принципи класифікації релігії. Родоплемінні релігії.
10.Національні релігії.
11.Світові релігії. Буддизм.
12.Історичні і соціокультурні витоки християнського універсалізму. Раннє християнство.
13.Православ'я.
14.Католицизм.
15.Протестантизм.
16.Біблія: її походження, зміст та релігійно-культурне значення.
17.Іслам.
18.Ісламські радикальні рухи та їх вплив на сучасну міжнародну політику.
19.Неорелігії.
20.Дохристиянські вірування східних слов'ян.
21.Християнство та інші релігії в історії України-Русі.
22.Сучасний стан релігії і церкви в Україні.
23.Вплив православ´я і католицизму на історико-культурний процес в Україні.
24.Конфесійна карта України: соціологічний аналіз.
25.Між- і внутрішньоконфесійні конфлікти, роль правоохоронних органів в їх попередженні та розв'язанні.
26.Свобода совісті. Формування і розвиток уявлень про свободу совісті.
27.Конституційні гарантії і правове регулювання свободи совісті в Україні.
28.Міжнародні правові гарантії свободи совісті.
29.Правопорушення на релігійному грунті, роль правоохоронних органів в їх попередженні.
30.Релігійна толерантність як цінність сучасної цивілізації.
