А) краєзнавчі екскурсії

б) шкільний туризм (походи, подорожі)

в) організація і проведення різноманітних краєзнавчих експедицій.

Екскурсії можуть бути

За характером об’єкту

- музейні

- до місць історичних подій

- маршрутні

- до історичних пам’яток

- до історико-побутових комплексів

По відношенню до навчальної програми

- учбові

- позапрограмні

За дидактичною метою проведення

- ввідна

- урок-екскурсія

- підсумкова

- оглядова

За змістом    

- Оглядові;

- Тематичні;

- Спеціальні;

 

За тематикою         

- Природознавчі;

- Історичні;

- Літературні;

- Мистецькознавчі;

- Екологічні тощо

 

За місцем проведення       

- Міські;

- Заміські;

- Інформація під час руху;

- Музейні;

- Виробничі;

 

За способом пересування 

- Пішохідні;

- 3 використанням спеціального транспорту;

- Комбіновані;

 

За формою проведення    

- Звичайні;

- Навчальні;

- Рекламні;

- Екскурсія-прогулянка;

- Екскурсія-лекція;

 

За кількісним складом     

- Групові;

- Індивідуальні

Методичні прийоми проведення екскурсії:

Прийоми показу

1. Прийоми попереднього огляду об’єкта. Один з обов'язків екскурсовода в процесі огляду - зробити аналіз т ого об'єкту, який спостерігає екскурсант. Тип аналізу залежить від мети та теми екскурсії, а також від характеру самого об'єкта. Аналіз може бути історичний, мистецтвознавчий, природознавчий.

1. Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати, наприклад, з видового майданчика
2. Прийом зорової реконструкції (відтворення). Сутність цього прийому полягає в тому, що шляхом слова відтворюється первісний вигляд історичної споруди.
3. Прийом зорового порівняння. Цей прийом побудований на зоровому порівнянні різних предметів або частин одного об'єкта з другим, що знаходиться перед очима екскурсантів.
4. Методичний прийом руху - обхід навколо будівлі, споруди, пам'ятника. Обхід будівлі чи фортечної споруди дозволяє більш об'єктивно уявити її розміри, розташування помешкань, помітити деталі, які випадають із уваги при статичному огляді.
5. Розповідь екскурсовода під час руху зводиться до мінімуму, тобто до екскурсійної довідки чи опису, і бажано не під час ходи, а на короткій зупинці.
6. Показ меморіальної дошки.
7. Демонстрація різних наочних посібників, які доповнюють зоровий ряд. Як правило, для цього використовується зміст "портфеля екскурсовода". Наочним посібникам у порівнянні з основними об'єктами відводиться допоміжна роль.

 

Прийоми розповіді:

1. Прийом екскурсійної довідки
2. Прийом опису
3. Прийом характеристики
4. Прийом коментування
5. Прийом цитування
6. Прийом діалогізації або прийом питань-відповідей.
7. Прийом літературного монтажу. Використовуючи його, екскурсовод свою розповідь будує на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів, надрукованих у періодичній пресі.
8. Прийом співучасті. „Уявіть собі, що знаходитеся..."
9. Прийом персоніфікації. Про епізоди життя відомих осіб або від їх імені.
10. Прийом проблемного подання матеріалу. Екскурсоводом перед початком екскурсії ставляться контраверсійні питання, відповідь на які можна отримати в ході її проведення.

 

Шкільний туризм

Туристичні подорожі проводяться у формі:

- навчально-тренувальних зборів

- подорожей вихідного дня,

- багатоденних подорожей (в час канікул)

Класифікація туристичних подорожей.

1. По територіальній ознаці подорожі діляться на місцеві і далекі,

2. По характеру організації – на планові (по турпутівках) і самодіяльні.

Найбільш повно завданням краєзнавчого туризму відповідають самодіяльні подорожі. (походи). Вони організовуються радами колективу, клубами туристів, при чому туристи самі вибирають і розробляють маршрути, самі обслуговують себе в дорозі.

Основні етапи т уристично-краєзнавчої роботи: підготовчий, польовий і заключний.

Підготовчий період — упродовж цього періоду учні (студен­ти) ознайомлюються з програмою і методикою проведення того чи іншого виду краєзнавчих досліджень, вивчають територію маршруту за літературними і картографічними джерелами, складають картосхему району і план маршруту, готують усе необхідне для спостережень.

Польовий період — це краєзнавчі дослідження під час екс­курсій, походів чи експедицій за складеним у підготовчий пе­ріод планом. Польові дослідження — це збирання відомостей про природу, історію й економіку краю, а також топонімічно­го, археологічного, етнографічного та інших матеріалів.

Заключний період — у цей період проводиться оформлення та облік результатів проведення туристично-краєзнавчої робо­ти, створення нових і поповнення існуючих краєзнавчих му­зеїв новими експонатами і матеріалами.

Етапи проведення туристичної подорожі (походу).

1.Вибір району подорожей.

2. Комплектування групи.

3. Оформлення документації на проведення походу або подорожі.

4. Проведення подорожі.

5. Підведення підсумків.

Керівник і учасники подорожі зобов’язані:

- уміти користуватись туристичним спорядженням;

- бути ознайомленні з природними перешкодами і знати способи їх подолання

- володіти технікою орієнтування і пересування у різних умовах місцевості і погоди, організації польових нічлігів

- уміти розробити план подорожі, основний маршрут і його запасні варіанти, а також графік руху

- уміти забезпечити техніку безпеки і зв’язок з населеними пунктами і організацією, яка відправила групу у подорож.