2018-02-20
308
Баланс- спосіб відображ.стану господ. засобів за їх складом і джерелами утв.у вартісній оцінці на певну дату.Баланс склад.з 2 частин: ліва частина- має назву активу.в ній знах.відображ.засоби під-ва за складом і розташув.тобто навод.дані про вартість майна під-ва; права частина- має назву пасиву балансу,в ній відображ. засоби за джерелами утв.та за признач. стаття балансу- показник,який відображу.величину певного економ-однор.виду засобів.джерел їхутв.та коштів угром.вираж.на певну дату.Грош.вираж. назив. оцінкою статті. Статті балансу склад.за певною системою згідно з чинним законод.поєд.у розділи активу та пасиву.Актив балансу под.на:-необоротні активи;-оборотні активи; -витрати майб.періодів.Пасив балансу под.на:-власний капітал;-забезпеч.наст. витрат і платежів;-довгострок.зобов’яз;-поточні зобов’яз;-доходи майб.періодів. Підсумки активу і пасиву назив. валютою балансу. У балансі залишки запис.за двома колонками:-зал.на поч..року;-зал.на кінець звітного періоду;що дає змогу обрах.зміни кожного об’єкта господ.
Зміни в балансі зумов.госп.операціями
Кожна госп.операція,яка відбув.на під-ві приводить до змін майна або до змін величини джерел форм.цього майна.або одночасно до змін розмірів і джерел форм.але при цьому обов’язково змін.величини 2 статей балансу.При цьому зміни відбув.як у бік збільш.так і бік зменш.Валюта балансу при цьому також змін.За ознакою впливу на величину активу і пасиву,операції под..на 4 типи:
| Тип Операції | Вплив операції | формула | ||
| На А | На П | На ВБ | ||
| I | +/- | А+0-0=П | ||
| II | +/- | А=П+0-0 | ||
| III | + | + | + | А+0=П+0 |
| IV | - | - | - | А-0=П-0 |
Рахунки як один з елементів методу бухгалтерського обліку.
Рах.б.о- спосіб групув. і відображу.стану і поточ.змін об’єктів обліку.Ліва частина рах.- дебит,а права- кредит. Для відображу.залишків на рах.б.о. корист.терміном сальдо. Зазвичай сальдо на поч.звітного періоду познач.С1.а на кінець-С2.Сума змін за певний період має назву обороту,вони був.дебит.і кредит.Відпов.до балансу,всі рах.б.о под..на активні і пасивні. Активні- рах.на яких врах.різні види майна, їхнаяв.склад,рух. Пасивні- рах,на яких врах. джерела формув.майна,їх наяв.склад.рух,а також зобов’яз.
| Акт.рах. Д-т К-т | Пас.рах. Д-т К-т | ||
| С1 + Об(Д) С2 | - Об(К) | - Об(Д) | С1 + Об(К) С2 |
С2=С1+Об(д)-Об(К) С2=С1+Об(К)-Об(Д)
Але бувають також акт.-пасив.рах,які мають ознаки як активних,так і пасивних рах.У них залишок може бути і дебетовим.і кредит,або одночасно дебит.і кредит.
Метод подвійного запису.
Подвійний запис- принцип відображу. кожної операції на дебиті одного рах.і кредаті іншогорах.в одній і тій сумі. Кореспонденція рах.- взаємозв’язок між рах.при відображу.операції.Такі рах.назив кореспондуючими. Запис госп.операції та її суми на рах.має назву бух.проведення. Для викон.бух.провед.необх з’ясув.такі пит..:-з’яс.економ.зміст кожної операції;-які рах.за даною операцією кореспонд.;-які рах.застос(акт.чи пас.);-написати бух.проведення.
24.Принцип відображення кожної господарської операції на дебеті одного рахунку і на кредиті іншого рахунку в одній і тій сумі має назву подвійного запису. Взаємозв’язок між рахунками при відображенні операції має назву кореспонденцію рахунків, а рахунки – кореспондуючими. Запис господарської операції та її суми на рахунках має назву бухгалтерського проведення. Для виконання бухгалтерського проведення необхідно з’ясувати такі питання: 1)з’ясувати економічний зміст господарської операції;2)які рахунки за даною господарською операцією кореспондуються; 3)які рахунки застосовуються (активні, пасивні, активно-пасивні);4)написати бухгалтерське проведення.
25.Для виконання бухгалтерського проведення необхідно з’ясувати такі питання: 1)з’ясувати економічний зміст господарської операції;2)які рахунки за даною господарською операцією кореспондуються; 3)які рахунки застосовуються (активні, пасивні, активно-пасивні);4)написати бухгалтерське проведення. Оборотна відомість — це спосіб узагальнення облікової інформації, відображеної на рахунках бухгалтерського обліку. Оборотна відомість складається в кінці місяця на підставі даних рахунків про залишки (сальдо) на початок і кінець місяця і оборотах по дебету і кредиту рахунків за місяць. У оборотну відомість записуються всі використовувані на підприємстві рахунки, при цьому на кожен рахунок відводиться один рядок. У цій відомості є три пари колонок, в яких по кожному рахунку показуються початкові сальдо, обороти по дебету і кредиту рахунку і кінцеве сальдо. При правильній організації бухгалтерського обліку обов'язково повинна бути попарна рівність підсумків в колонках, тобто підсумок дебетових початкових сальдо повинен дорівнювати підсумку кредитових початкових сальдо; підсумок дебетових оборотів по рахунку — підсумку кредитових оборотів; підсумок дебетових кінцевих сальдо — підсумку кредитових кінцевих сальдо. Така рівність має наступне обґрунтування: рівність підсумків сальдо по дебету і кредиту рахунків на початок і кінець місяця підтверджується будовою бухгалтерського балансу, оскільки підсумок дебетових сальдо по рахівницях показує суму майна підприємства, а підсумок кредитових сальдо — суму джерел утворення цього майна. Попарна рівність підсумків оборотної відомості по рахунках має велике контрольне значення, бо відсутність вказаної рівності свідчить про наявність помилок в облікових записах, які необхідно виявити і виправити. Інформація оборотної відомості використовується при складанні бухгалтерського балансу підприємства.
Рах.синтет.і аналіт.обліку та їх взаємозв’язок.
На синтетичних рах.б.о.відображ.дані економ.групувань майна під-ва,джерел його формув.і госп.операції в узаг.вигляді- грош.виразі. Аналіт.рах.- деталіз.рах.облік на яких здійсн.як правило в грош.так і в нат.вимірюванні. Субрах.- є проміж.групув. аналіт.рах.в межах відпов.синтет.рах.
Аналіт.і синтез.рах.взаємопов’яз.оскільки на аналіт.рах.відображ.тіж види майна і джерел їх формув.,госп.операції,що і на синтет.рах. але в більш дробових економ.групув.-це означ.що заг.підсумковідані аналіт.рах. повинні бути рівні підсумк.даним відпов. синтет.рах.
Узаг.даних поточ.б.о
Оборотна відомість- це спосіб узаг.облік. інф-ції.відображ.на рах.б.о.Оборотна відомість склад.в кінці місяця на підставі даних про залишки на поч..і кінець місяця і оборотах по дебиту і кредиту рах.за місяць. У оборот.відом.запис.всі використ.на під-ві рахунки,при цьому на кожен рах. відвод.1 рядок.У цій відом.є 3 пари колонок,в яких по кожному рах.показ.поч.і кінцеві сальдо,а також обороти по дебиту і кредиту.При прав.організ.б.о.обов’яз.повинна бути попарна рівність підсумків в колонках.Така рівність має наступне обгрунтув.:рівн. підсумків сальдо на поч..і кінець місяця підтвердж.будовою бух.балансу;оскільки підсумок дебетових сальдо пок.суму майна під-ва,а підсум.кредитових сальдо-суму джерел утв.цього майна.Попарна рівність підсум.оборот відомості має велике контрольне знач.бо відсутність вказ.рівності свідчить про наявність помилок в облік. записах,які необхідно виявити і виправити. Інф-ція оборот.відомості викор. при складенні бух.балансу під-ва.
Суть класифік.рах.
Класифік.рах.- цеїх групув.за найб. суттєвими ознаками.що дозволяє забезпеч. єдиний підхід у відображу.госп. операцій, співставленість і звед.відпов.показників надає можливість визначити економ. навантаж.кожного рах.Вона є способом поперед.аналізу госп.дія-сті,вияв.необх.інф-ції та можливостей її одерж.Рах.класифік.за різними ознаками: 1) за об’єктами відображ.і структурою рах(акт.і пас); 2) за ступенем узаг.і деталіз.даних(аналіт.і синтез.) 3) за економ.змістом; 4) за їх признач.і будовою.
Класифік.за економ.змістом- показує,що обліков.на даному рах.які об’єкти б.о. відображ.на ньому.тобто надає відомості,що хар-ють стан і зміни обліковуваного об’єкта.Вона включ.3 групи: 1) рах.для обліку госп.засобів(майна); 2) рах.для обліку джерел утв.госп.засобів; 3) рах.дляобліку господ.процесів і їх результатів.
Класифік.за признач.і структурою- відображ.зміст записів на дебиті,кредиті рах.і сальдо,тобто пок.для яких потреб признач.ті чи інші рах.і як вони побудовані. Виділ.5 груп: I)основні- рах.обліку госп. Коштів і джерел їх утв. а)матер- для обліку наявності і руху мат.цінностей,що належ. під-ву(10.20,22,28); б)грошові- признач.для обліку грош.коштів під-ва(30,32.33); в)власного капіталу- для обліку джерел госп.засобів(клас 4); г)розрахунк.- для обліку і контролю за розрах.відносинами певного під-ва з іншими під-вами(63.68); II)регулюючі -- -признач.для обліку сум,на які необхідно зменш.або збільш. залишок у основ.рахунку,з метою його уточнення. а)контрольні--- рах.,що зменш.залишок по відповід. рахунках (13 рег.залишок по рах. 10; 46 по рах. 40) б)доповнюючі- збільш.суму залишку,що регулюється(до вартості придб.матер.чи сировини дод.сума транспортно-заготів.витрат. в)контральто-доповнюючі--- поєд. ознаки контрольних і допов.рах.(застос.зокрема для обліку гот.прод. чи матеріалів). III)операційні ---для проміж.накоп. витрат чи прибутків по окремих господ.операціях. а)збірно-розпод. — накоп.витрати протягом певного періоду, які потім за певною базою розпад.на інші рах.(91,92.93,94,70,71). б)бюджетно-розпод. --- для від об.витрат і їх розподілу між окремими звіт.періодами(39,47,69). в)калькуляційні--- для обліку витрат і визнач. собівартості продукції,робіт і послуг (23,24.25.90). г)порівняльні--- для відображ. окремих операцій і процесів та результатів за ними(79). Результат від певної операції визнач.шляхом порівння записів за звіт. період за дебитом і кредитом цих рах.І на суму цього результату даний рах.закрив.(Д79 «фін.результати»). д)транзитні--- вик.тоді, коли є необхідність акумулювати певні однорід.активи з метою їх под..розпод. для забезпеч.контролю і управ.цими активами. До цих рах.віднос.рах.8 класу,на основі яких відображу.елементи витрат(80,81,82,83, 84,85)За цими рах.немає поч.. і кінц.сальдо,і вони в кінці звітного періоду закрив. IV)фінансово-результат.--- викор.для відображ.фін.результатів діяльності під-ва за певний період.(44) V)позабалансові--- для обліку об’єктів.які не є власністю під-ва,але переб.у його корист. або зберіганні. Їх особливість полягає в ординарності виконаних на них бух.залишків.(операція відображ. тільки на дебиті чи кредиті одного поза баланс.рах.
План рахунків— це систематик.перелік рах.бух.обліку для відображ.господ.операцій і накопич.бух. інформ. про діяльність під-ва,необхідної користувачам для прийняття рішень. 4 плани рахунків:1) план рах.б.о.під-ств і організацій. 2) план рах.б.о.бюджетних установ. 3) план рах.б.о.Нац.банку України. 4) план рах.б.о.комерц.банків України. Плани рах.склад.із 10 класів.які включ.: 1) балансові рахунки. 2) номінальні-для обліку доходів,витрат 3) позабалансові Взаємозв’язок плану рах.із формами звітності:1,2,3 класи----актив балансу;4,5,6 класи---пасив балансу;7,8,9 класи---звіт про фін.результати; позабалансові рах.-примітки до фін.звітів. В плані рах.кожна цифра має своє призначення: 105- осн.засоби (транспортні засоби)
Клас 1- необоротні активи ;Клас 2- запаси Клас 3- кошти,розрах. та їх активи; Клас 4- власн.капітал та забезпеч.зобов’яз. Клас 5- довгострок.зобов’яз. Клас 6- поточні зобов’яз. Клас 7- доходи і результати дія-сті; Клас 8- витрати за елементами Клас 9- витрати дія-сті 0 Клас- позабалансові рахунки.
40/Особливістю бухгалтерського обліку, яка відрізняє його від інших видів обліку, є відображення господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому виразі, тобто у вартісному вимірюванні. Іншими словами, бухгалтерський облік відображає ті засоби, процеси та явища, які підлягають вартісному вимірюванню Грошове вираження — це вимірювання господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовій одиниці (гривнях та копійках Оцінка — це спосіб вартісного вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення. калькуляція — спосіб вартісного вимірювання процесів придбання матеріальних цінностей, виробництва продукції, їх реалізації, а також окремих етапів процесу розширеного відтворення. Ціна як грошове вираження вартості є базовою категорією при оцінці активів і господарських операцій Основою формування ціни виробника продукції є собівартість виробництва продукції. історична собівартість — оцінка на основі витрат на виробництво чи придбання активів. Оцінка різних об'єктів обліку — активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів — визначається у відповідних стандартах обліку. Для кожного виду активів, як правило, визначаються декілька ситуацій, в яких здійснюється оцінка активів: оцінка при придбанні (отриманні), оцінка при вибутті, оцінка на дату балансу (на кінець звітного періоду). Оцінка придбання здійснюється за первісною вартістю, яка, як правило, є історичною (фактичною) собівартістю активу, за якою він зараховується на баланс підприємства. оцінка за справедливою вартістю — сума, за якою можна здійснити обмін активу або оплату зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
41. Для потреб бухгалтерського обліку здійснюють оцінку кожного об'єкта основних засобів — закінченого пристрою з усіма пристосуваннями і приладдями до нього або окремого конструктивно відокремленого предмета, що призначений для виконання самостійних функцій.. Первісна вартість — історична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених на дату придбання основних засобів. Первісна вартість включає фактичні витрати на придбання основних засобів та приведення їх до придатного для використання стану. Такими витратами можуть бути: -суми, сплачені згідно з договором продавцю (підряднику);- суми, сплачені за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів;- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів;- сплачені мито, податки та інші обов'язкові платежі, пов'язані з придбанням основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;- винагороди, сплачені посередницьким організаціям;- витрати із страхування ризиків, пов'язаних з доставкою;- витрати на установлення, монтаж, настройку;- адміністративні та інші витрати, Наступна оцінка об'єкта основних засобів — балансова, яка визначається як різниця між первісною або переоціненою вартістю та сумою нарахованої амортизації.Нематеріальні активи. Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання чи створення. Собівартість нематеріального активу визначається сумою грошових коштів чи їх еквівалентів або справедливою вартістю іншої компенсації, наданої підприємством для його придбання або створення. Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активу. Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може відрізнятися від його собівартості, якщо було здійснено додаткові витрати, у результаті яких очікується збільшення притоку на підприємство економічних вигід від використання Капітальні інвестиції. Прикладом капітальних інвестицій може бути будівництво, яке здійснюється не будівельною організацією Фінансові інвестиції — активи, які утримують з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора Первісне визнання фінансових інвестицій здійснюється за їхньою історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання; комісійні винагороди; гонорари; мито; податки, що не відшкодовуються підприємству; банківські збори; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій. Фінансову інвестицію оцінюють за методом собівартості, якщо інвестиція придбана та утримується тільки для продажу.Виробничі запаси. Для цілей обліку до запасів відносять: сировину і матеріали, комплектуючі та інші цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг; незавершене виробництво; готову продукцію; товари; малоцінні та швидкозношувані предмети, Придбані або вироблені запаси оцінюються за первісною вартістю. Первісною вартістю виготовлених запасів є їхня виробнича собівартість.. Чиста вартість реалізації — очікувана ціна реалізації запасів за умов звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо вони зіпсовані, або Дебіторська заборгованість. Оцінка дебіторської заборгованості залежить від виду цієї заборгованості. Заборгованість за товари, роботи, послуги визнається як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації й оцінюється за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій (контрактній) вартості. Поточна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю та резервом сумнівних боргів. Резерв визначається на основі платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості. Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті оцінюються за номіналом (готівка, гривня на рахунках), грошові кошти та грошові документи в іноземній валюті перераховуються в гривні на дату отримання або на дату складання звітності за курсом НБУ.
42. калькулювання — це групування, розмежування та розподіл витрат між об'єктами калькуляції, обчислення їх фактичної собівартості з метою контролю за результатами праці, прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності виробництва. К алькуляція — це спосіб розрахунку, визначена сукупність розрахункових процедур собівартості продукту. Види калькуляції: 1.За призначенням і часом складання-попередні виконавчі.2.за охопленням витрат –галузеві,повні, виробничі,вн.господ.,зміннних витрат,технолологічні.3.за х-ом:-масові,-індивідуальні,-проміжні.4.за вл.калькуляційного,обєкта-загальні, парамтричні.5.за х-ом вихідних даних: технічні,планові, нормативні,фактичні.6.за методом калькулювання: по-замовні,по-передільні,по-процентні,нормативні. калькуляційний облік — система аналітичного обліку витрат на виробництво в інтересах достовірного й точного калькулювання. Основне завдання системи калькуляційного обліку — повна локалізація прямих витрат за об'єктами калькулювання й облік непрямих витрат, який забезпечує найбільш достовірний їх розподіл.
43.під економ.діяльністю слід розуміти сукупність дій які призводить до отримання набору продукції робіт чи послуг. Під господарським процессом розуміють сукупн. Однорідних операцій спрямованих на виконання певного госп. Завдланнь. Види діяльності: с.г, мисливство, лісову господ., газу, води, та послуги юрид особам, держ управл, охорона здоровя та соц. Допомогу, та особисті послуги, експедиторська діяльність та інше, поділяється на: звичайну діяльність(операційна(в-во, торгівля,реалізац), фінансова(операції з дивідендами, відсотками), інвестиційна(реалізація необоротних активів), та інші.(списання необоротних активів, уцінка необоротних активів)) та надзвичайну діяльність (пов’язана з екстремальними подіями), В бух науці складовими госп. Процесу є: -постачання,-виробництво, реалізація.
46. Облік процесу постачання
Будь-яке виробниче підприємство створюється з метою виготовлення продукції, в результаті реалізації якої отримується прибуток. Але здійснення процесу виробництва неможливе без наявності засобів виробництва, тобто засобів праці (обладнання, устаткування, будівлі тощо) і предметів праці (сировини, матеріалів).
Таким чином, процес придбання засобів виробництва є важливою передумовою для здійснення основної діяльності підприємства.
Процес придбання – це сукупність операцій щодо забезпечення підприємства предметами та засобами праці, необхідними для здійснення господарської діяльності.
Цей процес повинен здійснюватися безперервно та рівномірно, оскільки надлишок або недостача сировини, матеріалів негативно впливає на результат господарської діяльності підприємства.
Основними завданнями обліку процесу придбання є:
- правильне та своєчасне визначення обсягу необхідних необоротних і оборотних активів;
- виявлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням засобів і предметів праці;
- визначення фактичної собівартості придбаних засобів і предметів праці;
- визначення результатів процесу придбання.
47. Транспортно-заготівельні витрати.
При закупівлі запасів за грошові кошти можуть виникати накладні витрати, пов’язані з придбанням, доставкою та доведенням запасів до стану придатності до використання (транспортно-заготівельні витрати).Транспортно-заготівельні витрати включають:затрати на заготівлю запасів;
оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів до місця їх використання;витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.ТЗВ включаються до вартості придбаних запасів загальною сумою, якщо їх величина постійна і можливе списання на основі первинних документів.Сума ТЗВ, що списується на витрати запасів обраховується як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості використаних запасів:
% ТЗВ = 
Наприклад, сальдо на 01.05.200_ р. з виробничих запасів у цілому становило 425 109 грн., з транспортно-заготівельних витрат - 41 914 грн. За місяць надійшло запасів - 3 247 213 грн., згруповано транспортно-заготівельних витрат - 356 512 грн.
За місяць списано виробничих витрат за видами:1) основні матеріали - 2 149 407 грн.;2) купівельні та напівфабрикати - 673 513 грн.;3) паливо -208 122 грн.;4) запасні частини - 117 705 грн.;5) тара - 98 466 грн.Разом: 3 247213 грн.Необхідно розподілити транспортно-заготівельні витрати. Розв’язок: 1. Знаходимо процент транспортно-заготівельних витрат за місяць: (41 914 + 356 512)х 100 % / (425 109 + 3 247 213) = 10,849 %2. Визначаємо суму транспортно-заготівельних витрат на списані матеріали:3 247 213 х 10,849 / 100 = 352 290 грн.
3. Розподіляємо товарно-заготівельні витрати між видами матеріальних цінностей:Транспортно заготівельні витрати на практиці організовуються трьома методами:
1) на окремому субрахунку, який відкривається на балансовому рахунку 20 „Виробничі запаси” окремо до кожного субрахунку;
2) на резервному рахунку 29 „”заготівля та придбання матеріальних цінностей з виділенням субрахунків за окремими видами матеріальних цінностей;
3) збираються загальною сумою на рахунку 20 „Виробничі запаси чи 29 „Заготівля та придбання матеріальних цінностей.
48.
. Облік процесу виробництва. Процес виробництва – це виготовлення (створення) нового продукту праці. В залежності від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на:1) основне – це сукупність цехів, відділків, які приймають безпосередню участь у виготовленні продукції;
2) допоміжне – це сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, які зайняті обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього і наданням йому послуг (інструментальний, ремонтний, енергосиловий, транспортний цехи);
3) обслуговуючі виробництва та господарства (невиробниче господарство) це виробництва, діяльність яких не пов`язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг та не відповідає меті створення даного підприємства (житлово-комунальні господарства, майстерні побутового обслуговування, їдальні та буфети, будинки відпочинку і т.д., дитячі дошкільні установи).
Завдання обліку процесу виробництва є: облік матеріальних, трудових та інших витрат на виробництво, визначення кількості виготовленої продукції, та кількості виробів, виготовлення яких незавершене на кінець звітного періоду.
Фактична собівартість випуску готової продукції розраховується так: до вартості НЗВ на початок місяця додають поточні витрати на місяць і віднімають вартість НЗВ на кінець місяця. Облік витрат на виробництво ведуть на рахунку №23 «Виробництво». Це активний рахунок. За дебетом рахунку відображаються прямі виробничі витрати, виробничі накладні витрати, витрати від брухту. За кредитом рахунку відображається списання суми фактично виготовленої продукції. Залишок показує суму НЗВ.. Загальновиробничі витрати– це витрати, пов`язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів і управління ними. Це є непрямі витрати. Вони поділяються на постійні та змінні. Перелік і склад змінних і постійних витрат встановлюється підприємством самостійно. Зокрема, визнають такі види загальновиробничих витрат:
1) витрати на управління виробництвом;
2) амортизація;
3) втрати на утримання необоротних активів;
4) витрати на утримання виробничих приміщень;
5) витрати на удосконалення технології і організації виробництва;
6) витрати на обслуговування виробничого процесу;
7) витрати на охорону праці, техніку безпеки та на охорону навколишнього середовища;
8) інші витрати (брак, простої).
Оскільки загальновиробничі витрати є непрямими, то вони підлягають розподілу. Загальновиробничі витрати розподіляються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і виправним браком, між ГП і НЗВ, а також між виробами.Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (час роботи, ЗП, обсяг діяльності тощо) при нормальній потужності яка визначається підприємством самостійно і відображається в обліковій політиці.Нормальна потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.Етапи розподілу загальновиробничих витрат:
1) поділ загальновиробничих витрат на постійні і змінні;
2) вибір бази розподілу (основна заробітна плата виробничих робітників, матеріальні витрати, обсяг виробництва, час роботи обладнання);
3) визначення нормальної потужності підприємства;
4) обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності;
5) розрахунок питомих показників постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу.
Для обліку загальновиробничих витрат передбачено рахунок №91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат. За кредитом рахунку відображається списання на рахунки № 23, 90.
49. Облік процесу реалізації.
Обліковими завданнями реалізації готової продукції, робіт і послуг є:
1) забезпечення інформації про обсяг і структуру реалізованої підприємством продукції (робіт і послуг);
2) облік і контроль виконання договірних зобов'язань щодо поставки готової продукції;
3) облік нарахування та сплати належних до обсягу реалізації податків та зборів;
4) визначення ціни реалізації та фінансових результатів як у цілому за підприємством, так і за окремими видами продукції, робіт і послуг.
Процес реалізації, пов'язаний, з одного боку, з відвантаженням виробником готової продукції та передачі її покупцеві, а з іншого — з одержанням грошових коштів та їх еквівалентів і їх зарахуванням на рахунки продавця. Виконуючи облікові завдання, використовують натуральні та грошові показники. Обсяг реалізованої продукції має дві оцінки: фактична собівартість реалізованої продукції і ціна реалізації (продажна вартість) товару, їх порівняння дає змогу визначити фінансовий результат реалізації: прибуток чи збиток. Якщо ціна реалізації (продажна вартість) реалізованої продукції вища фактичної собівартості реалізованої продукції, операція прибуткова, якщо навпаки — збиткова.Облік процесу реалізації здійснюється за допомогою системи рахунківбухгалтерського обліку: 26 "Готова продукція", 90 "Собівартість реалізації", 70 "Доходи від реалізації", 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 64 "Розрахунки за податками й платежами", 79 "Фінансові результати". Отже, облік процесу реалізації дає змогу виявити та оцінити доходи та відповідні їх витрати, а також визначити суми зобов’язань підприємства по непрямим податкам..
1. 50. Облік фінансових результатів.
Фінансовий результат діяльності підприємства характеризується показником прибутку або збитку. Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності. Від розміру отриманого прибутку залежать формування власного капіталу, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансування інвестицій, а також платоспроможність підприємства. Прибуток як головний показник ефективності діяльності підприємства виступає і як критерій визначення рівня виплат дивідендів, як визначальний фактор при встановленні рівня заробітної плати і винагороди адміністрації.Обсяг прибутку підприємство одержує від основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.Для обліку фінансових результатів використовують рахунки:
1) 79 "Фінансові результати"
Рахунок № 79 „Фінансові результати” призначений для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій. За кредитом рахунку відображають суми одержаних протягом місяця доходів, а за дебетом сума витрат, які були здійснені для одержання доходів. Рахунок сальдо не має, на ньому обраховується фінансовий результат. Як різниця між сумою доходів та сумою витрат (між кредитом і дебетом рахунка 79).
2) 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". На рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку. За кредитом рахунка відображають отримання та збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а за дебетом — збитки та використання прибутку. Облік на рахунку ведуть за субрахунками 441 "Прибуток нерозподілений", 442 "Непокриті збитки", 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" наростаючим підсумком з початку року — до його розподілу та списання після закінчення звітного року. Це відповідає встановленому порядку складання фінансової та податкової звітності.Якщо рахунок 79 "Фінансові результати" є номінальним і на кінець звітного періоду закривається (сальдо немає), то рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" є пасивним і його сальдо відображається в балансі. У міру отримання прибутку підприємство використовує його відповідно до засновницьких документів і чинного законодавства. Так, нерозподілений прибуток може бути використаний на покриття збитків минулих років, на збільшення статутного капіталу, на формування резервного капіталу та на виплату дивідендів.
