Порядок документального оформлення розрахунків за допомогою акредитивів

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента за дорученням клієнта (заявника акредитива) чи від свого імені здійснити платіж на користь бенефіціара (одержувача грошей) чи доручає іншому (виконавчому) банку здійснити платіж за умовами акредитива.

Умови і порядок проведення розрахунків по акредитивах передбачається в договорі купівлі-продажу й інших господарських договорах. На підставі укладених господарських договорів одержувач товарів (платник) подає в обслуговуючий, його банк Заяву на акредитив у кількості не менше трьох примірників.

Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали можливість банкам без складності їх проконтролювати, з іншого боку - забезпечували б інтереси сторін, що використовують акредитивну форму розрахунків.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

- покритий - акредитив для здійснення платежів, за яким заздалегідь бронюються засоби платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті чи у виконавчому банку;

- непокритий - акредитив, оплата за яким у випадку тимчасової відсутності грошей на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Разом із заявою на відкриття покритого акредитива заявник подає і платіжне доручення на перерахування засобів зі свого рахунку на аналітичний рахунок „Розрахунки по акредитивах” у банку-емітенті.

Для відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент враховує на відповідному за балансовому рахунку, призначеному для обліку акредитивів, другий (з необхідною оцінкою банку про дату надходження) - разом із випискою з рахунку він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій і четвертий, як правило, використовуються для інформування виконавчого банку і бенефіціара про умови акредитива.

На відкриття непокритого акредитива платник подає заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви „Вид акредитива” додатково зазначається „непокритий”.

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар надає виконавчому банку необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів по акредитиву.

Банк-емітент, перевіривши виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів по акредитиву, списує засоби з аналітичного рахунку „Розрахунки по акредитиву” і перераховує їх на рахунок бенефіціара.

Перший примірник реєстру документів по акредитиву банк-емітент зберігає в документах банку, а другий (з необхідними відмітками про дату надходження і виконання) видає заявнику акредитива разом з іншими документами по акредитиву.

 

Класифікація рахунків за економічним змістом.

Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку,які об'єкти бухгалтерського обліку відображаються на ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни обліковуваного об'єкта.
Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.

За економічним змістом рахунки поділяють на три основні групи і одну доповнюючи

— рахунки господарських засобів;

— рахунки господарських процесів;

— рахунки джерел формування засобів;

— рахунки обліку операцій, які не відображені в балансі (позабалансові рахунки).Класифікація рахунків за економічним змістом дає змогу згрупувати рахунки залежно від того, що саме на них обліковується.

За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові.

Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про показники діяльності підприємства.

 

Загальна класифікація рахунків за призначенням і структурою.

Рахунки за призначенням і структурою поділяються на балансові та позабалансові.

Балансові включають основні, регулюючі, операційні та фінансово-результатні рахунки. Основні рахунки в бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю та зміною господарських засобів і джерел їх утворення. Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх утворення, що враховуються на основних рахунках. Операційні рахункипризначені для відображення витрат, доходів та результатів діяльності підприємства. Для обліку фінансових результатів діяльності використовують фінансово-результатні рахунки.

Позабалансові рахункипризначені для обліку господарських засобів, які не належать даному підприємству, але тимчасово знаходяться в його користуванні або на зберіганні. До них відносяться орендовані основні засоби, товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання або у переробку, обладнання, прийняте для монтажу, тощо. Ці засоби враховуються на балансі підприємств, яким вони належать. Підприємство, яке прийняло ці засоби у тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх на позабалансових рахунках. При складанні балансу залишки цих рахунків відображають поза підсумком балансу.