Економічний зміст та правила переоцінки основних засобів

Якщо балансова вартість активів на дату балансу істотно відрізняється від справедливої, то її слід переоцінити.

Якщо справедлива вартість перевищує балансову, має місце дооцінка активів. Дооцінка відображається кредитом рахунку 423 у сумі збільшення первісної вартості об’єкта основних засобів, що переоцінюються і за дебетом цього ж рахунку у сумі дооцінки накопиченої амортизації.

Сума уцінки балансової вартості активу, тобто перевищення балансової вартості над справедливою, визначається як витрати звітного періоду і відображається за дебетом рахунку 975.

Таким чином, балансова вартість об’єктів основних засобів після переоцінки відповідатиме справедливій вартості. Для розрахунку накопиченої амортизації і первісної вартості після переоцінки необхідно розрахувати індекс переоцінки

І = справедлива вартість активу/ залишкова вартість активу.

Бухгалтерський облік нарахованої амортизації.

Бухгалтерський облік зносу і амортизації основних засобів пов'язаний з тим, що підприємство, придбавши необоротні активи, очікує повернути авансовані в них кошти. Ці кошти можна одержати з виручки від реалізації продукції чи послуг. Тому в ціну реалізації включають частину вартості основних фондів, які експлуатуються. Процес перенесення вартості необоротних активів на собівартість продукції чи послуг, що виготовляться, наз амортизацією. Амортизація, як частина вартості основних засобів, що експлуатуються, розглядається так само, як і вартість таких статей, як заробітна плата, комунальні послуги, а значить, відноситься до витрат. Тому в бух обліку амортизацію розглядають як процес списання згідно з вимогами вартості активів підприємства на витрати підприємства.

Сутність прямолінійного методу нарахування амортизації.

Згідно з методом прямолінійного списання вартість активу рівномірно списують протягом строку його корисного використання. Цей метод амортизації застосовують до тих об’єктів основних засобів, надходження економічних вигод від використання яких рівномірно розподіляється в часі. Метод ґрунтується на тому, що амортизація залежить тільки від строку експлуатації активу. Тому важливе значення при застосуванні методу має реальна оцінка строку корисного ви користування.

Сума річних амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення первісної вартості за вирахуванням ліквідаційної на норму амортизаціх, яка є оберненою величиною до строку корисного використання. Отже, аморт відрах = (первісна варт-ть - ліквідац варт-ть) * норма амортизації = (первісна варт-ть – ліквідаційна варт-ть)/ строк корисної експлуатації

Сутність нарахування амортизації за методом зменшення залишкової вартості.

Метод зменшення залишкової вартості застосовується до тих об’єктів основних засобів, максимальна віддача яких припадає на початок їх експлуатації. Сума амортизаційних відрахувань за цими методами найбільша в перший рік і з кожним роком зменшується. За методом зменшення залишкової вартості сума амортизаційних відрахувань визначається добутком залишкової вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації. Річна норма амортизації визначається за формулою:

N = 1 - ,