Власність як правова та економічна категорія. Характеристика системи економічних відносин власності

Власність - дуже складне явище, яке з різних боків вивчається сус­пільними науками і характеризується різними аспектами: політичними, со­ціальними, морально-психологічними, ідеологічними, юридичними та еко­номічними. Останні, тобто юридичне та економічне розуміння власності, є найважливішими.

З точки зору права відносини власності розглядаються у ракурсі "людина-річ" і являють собою зовнішню, законодавчо закріплену форму вияву реальних економічних відносин. Іншими словами, як юридично-правова категорія власність відображує майнові відносини, свідомі, вольові взає­мовідносини юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріпляються системою відповідних прав власності.

Політична економія розглядає відносини власності у ракурсі "люди-на-людина" і аналізує її економічну суть. Як економічна категорія влас­ність відображує реальні відносини між людьми з приводу привласнення та господарського використання засобів виробництва та його результатів.

Вивчення власності як економічної категорії дозволяє вияснити такі важливі соціально-економічні питання:

1. Хто (які суб'єкти господарювання) мають економічну владу - при­власнюють засоби та результати виробництва?

2. Які економічні зв'язки сприяють найбільш ефективному використан­ню виробничих умов?

3. Кому дістаються доходи від господарської діяльності?

Щоб відповісти на ці питання необхідно проаналізувати структуру єдиної системи економічних відносин власності. Вона включає такі еконо­мічні процеси:

1) привласнення факторів та результатів виробництва. Складовими привласнення є а) володіння - воно характеризує не обмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності; б) розпорядження - це здійснюване влас­ником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття планових та управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності; в) користування - процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створених за його допомогою благ;

2)  господарське використання матеріальних та інших засобів. Власники засобів виробництва не завжди займаються виробничою діяльністю: вони дають можливість іншим особам використовувати їхнє майно у господарських цілях на певних умовах. У цьому випадку між власником та підприємцем виникають відносини господарського використання майна. Підприємець отримує можливість тимчасово володіти та користуватися об'єктом чужої власності (наприклад, у випадках виникнення орендних від­носин);

3)  економічна реалізація власності. Власність економічно реалізується тоді, коли приносить доход її власнику (це може бути прибуток, орен­дна плата, різного роду платежі та ін.). Необхідною умовою створення його
джерела є включення власника у систему виробничих відносин суспільства,
функціонування суспільного виробництва у багатоманітні прояву його організаційних форм.

Як бачимо, система відносин власності є основою всіх відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріа­льних благ та послуг. Від власності залежить положення певних груп, класів, верств в суспільстві, можливості їхнього доступу до використання засо­бів виробництва. Власність обумовлює у людей появу економічних інтересів (матеріальних, майнових). Через них власність визначає господарську поведінку людей. Проте, і це обов'язково необхідно враховувати, особистий інтерес окремої людини-власника або колективний інтерес певної сукупності власників можуть вступати у конфлікт з інтересами всього суспільства. У цьому випадку поведінку суб'єктів власності повинні регулювати держа­ва та  право.