Колектив і його роль у вихованні школярів. Ознаки колективу. Стадії розвитку колективу

Колектив — організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Дитячий колектив — об'єднання дітей, згуртованих спільною ко­рисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Характерними рисами колективу є суспільне значу­ща мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встанов­лення певних психологічних стосунків між його члена­ми. Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві.

У школі є такі типи колективів: а) навчальні — клас­ний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків; б) самодіяльні організації — колек­тиви художньої самодіяльності (хор, ансамблі, гуртки); в) товариства — спортивне, книголюбів та ін.; г) об'єд­нання за інтересами; ґ) тимчасові об'єднання для ви­конання певних видів роботи. Усі типи колективів пов'я­зані між собою загальною метою навчально-виховної ді­яльності школи, забезпечують залучення учнів до різноманітної діяльності. Найважливіший за характе­ром діяльності — колектив класу. У ньому виникають найтриваліші стосунки між його членами та між педа­гогами і колективом. Кожен колектив має органи само­врядування, які разом становлять систему учнівського самоврядування школи.

Колектив здійснює організаторську (керує своєю ді­яльністю), виховну (є носієм моральних переконань), стимулюючу (сприяє формуванню морально цінних сти­мулів, регулює поведінку своїх членів, взаємовідноси­ни учасників) функції.

Шляхи згуртування колективу

Дитячий колектив, за вченням А. Макаренка, у сво­єму розвитку проходить декілька стадій,

На першій стадії (після організаційного оформлен­ня колективу) важливо сформулювати вихованцям сис­тему педагогічних вимог, рішучих за формою, зрозумі­лих за змістом, з певними елементами навіювання. Здійс­нюють також інтенсивний вплив на учнів, формують яд­ро активу з учнів, які добре вчаться, виконують вимо­ги шкільного режиму і правила для учнів.

На другій стадії вимоги педагога підтримує частина вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і до са­мих себе. Ця стадія починається створенням органів са­моврядування. В колективі триває процес вивчення один одного, пошуки товаришів і друзів.

Особливу увагу приділяють засвоєнню органами са­моврядування своїх прав і обов'язків, методів роботи. Розширюється актив.

На третій стадії вимоги висуває колектив. Цього до­сягають, згуртувавши вихованців у єдиній діяльності. Педагог працює з активом, допомагає йому завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, праг­нучи залучити до нього найбільше учнів з метою поси­лення його виховних можливостей.

На четвертій стадії кожен учень сприймає колектив­ні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. Створю­ють умови для нових, складніших вимог, які висувають­ся в процесі розвитку колективу, розширюються права та обов'язки активу, ускладнюються види діяльності ко­лективу.

На всіх стадіях розвитку учнівського колективу пе­дагоги цілеспрямовано працюють над його згуртуванням. Важливою у цій роботі є система — низка послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких зумовлює перехід від простого задоволення до глибоко­го почуття обов'язку.