Методи колективного обговорення проблеми

- Мозковий штурм

Це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішення, що здійснюється через вільне вираження поглядів усіх учасників. Цей метод дає змогу групі людей використовувати свої інтелектуальні можливості для швидкого та ефективного вирішення завдання.

Принцип мозкового штурму простий. Треба зібрати групу людей, сформулювати перед ними завдання й запропонувати учасникам обговорення висловити думку стосовно його вирішення. Як свідчить практика, через мозковий штурм за короткий час можна отримати багато нових ідей. Проте їх кількість не є самоціллю, а виступає лише основою для вироблення оптимального рішення. У мозковому штурмі без будь-якого тиску повинні взяти участь усі присутні. Успішним його можна вважати тоді, коли висловлені під час першого етапу ідеї стають базою для потенційного розв'язання проблеми.

- алгоритм проведення мозкового штурму такий:

- ведучий вибирає проблему та запрошує учасників до обговорення.

- він знайомить їх із правилами проведення такої форми роботи, ставить перед ними завдання; усі ідеї, які учасники вважають за потрібне висловити, будуть прийняті й записані.

- ведучий призначає секретаря, котрий записує всі запропоновані ідеї, а під час обговорення установлює порядок виступів, стежить за тим, аби всі учасники мали рівні можливості висловити свою думку (перший етап триває доти, доки виникають нові ідеї).

- після короткої перерви розпочинається другий етап, під час якого учасники групують та розвивають висловлені ідеї. Закінчивши процес класифікації ідей (список ідей доцільно роздрукувати та роздати учасникам), учасники аналізують їх, вибираючи лише ті, котрі дають можливість відповісти на поставлені запитання.

- підведення підсумку.

- Метод «Коло ідей»

Цей метод покликаний дати можливість учням (представникам від груп) висловити свою точку зору, позицію, ідею, подискутувати. Рекомендується його використовувати, коли всі групи мають виконувати однакові завдання.

Під час заняття необхідно вислухати кожного учня (або доповідача групи) з однією підготовленою позицією (ідеєю, пропозицією). Учасники сидять у колі. Усі відповіді слід «збирати» в колі по черзі до тих пір, поки вони не вичерпаються. Такий метод дозволяє кожній групі або окремій особі обмінятися результатами своєї роботи.

Проект (з латинської — вкинутий уперед») — це задум, план, праобраз передбачуваного або і можливого об'єкта; сукупність документів і розрахунків, необхідних для його створення. Це цільовий акт діяльності, в основі якого - інтереси учня

- Метод «Броунівський рух»

Цей метод дозволяє кожному учневі виступити в «ролі вчителя», передаючи свої знання однокласникам. Використання «броунівського руху» дає можливість багаторазового повторення одним учнем «своєї частини навчального матеріалу», ознайомлення з іншими й систематизації загальної картини теми.

Організація роботи має такі особливості:

- кожний учень повинен отримати свій «навчальний блок» із теми (абзац тексту на окремому листочку, окреме запитання чи завдання).

- протягом декількох хвилин учні читають інформацію. Важливо переконатися, чи розуміють вони прочитане.

- слід запропонувати їм ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників.

- учень може одночасно спілкуватися тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїми знаннями й самому отримати інформацію від іншого учня. Упродовж відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших учнів для отримання якомога повнішої інформації з теми.

Після того, як учні завершать цю вправу, потрібно запропонувати їм відтворити отриману інформацію. Учитель аналізує та узагальнює отримані ними знання. Відповіді можуть записуватись на дошці.

- Метод «Джиг-со»

Метод дозволяє учням упродовж короткого проміжку часу опрацювати великий обсяг навчального матеріалу.

Для організації роботи необхідно:

- Підготувати навчальний матеріал для вивчення та розподілити його на окремі частини.

- учнів потрібно об'єднати у 3—5 груп, які називаються «домашніми».

- кожен учень повинен отримати свою порцію інформації для засвоєння, кожна група — свою. Завдання «домашніх» груп — опрацювати надану інформацію та опанувати її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

- створити «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки (цифри), що їх учитель попередньо роздав учням. У новостворених «експертних» групах має бути представник із кожної «домашньої» групи. Кожен у цій групі буде «вчителем» і «учнем».

- кожна «експертна» група повинна вислухати всіх представників «домашніх» груп і проаналізувати матеріал у цілому, провести його експертну оцінку за визначений час.

- після завершення роботи слід запропонувати учням повернутися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в експертній групі, зі членами своєї «домашньої» групи.

- Метод вільних дебатів

Вільні дебати у великих аудиторіях (декілька десятків учасників) дають змогу продемонструвати знання, поділитися досвідом, ідеями. Використання цієї форми дискусії має на меті навчити учнів висловлювати свої погляди спокійно, у товариській атмосфері. Учасники дискусії повинні вміти подати аргументи «за» чи «проти» ідеї, що її обговорюють; переконати опонентів у правильності своєї позиції за допомогою чіткої аргументації. Неприйнятними при цьому є будь-які агресивні випади в бік співрозмовників. Час виступу кожного учасника під час дебатів обмежений та однаковий для всіх.

Практика проведення дебатів показує, що для ефективного обговорення проблеми необхідно створити групу в складі двадцяти осіб і дати час до 45 хв. Обговорення повинен проводити грунтовно підготовлений, досвідчений керівник, який має авторитет серед учасників.

Методика проведення дебатів має такі особливості:

- під час підготовки дискусії її керівник має спланувати загальний хід бесіди й повідомити учасникам тему запланованої дискусії;

- відкриваючи дебати, учитель нагадує тему та представляє план проведення обговорення;

- він стежить за регламентом та обмежує виступи учасників (3—5 хв), прагне залучити до дискусії якомога більшу кількість учасників, надаючи їм слово;

- упродовж дискусії керівник виносить на обговорення наступні пункти плану та підводить підсумки кожного пункту.

Після закінчення обговорення керівник підбиває загальний підсумок обговорення або надає таку можливість одному з учасників, аналізуючи подібність та відмінність позицій із кожного питання. Підсумовуючи, доцільно використати таблицю, складену під час дискусії, накресливши її на великому аркуші паперу чи збільшивши її з допомогою проектора.