Ілюстрації ВільямаБлейка

Одним із художників, до творчого наробку яких належать ілюстрації до творів Мільтона є Вільям Блейк. Незважаючи на те, що Блейк прославився саме завдяки своїй технології рельєфного відбитка, у власній роботі йому частіше доводилося дотримуватися методу інталія, стандартного в XVIII століття методу гравіювання, який полягав лише в нанесенні насічок на бляшану пластину. Це було складною і трудомісткою роботою; для того щоб перенести зображення на пластини потрібна була сила-силенна часу, місяці, і навіть роки, але, як зауважив сучасник Блейка Джон Бойделл, такий спосіб гравірування робив її продукт «слабкою ланкою для комерції», дозволяючи художникам більше наблизитися до народу, і зробивши її важливим видом мистецтва до кінця XVIII століття. Блейк також використовував метод інталія у своїх роботах, зокрема для ілюстрацій. Роботи, яку завершив перед самою своєю смертю. Нововинайдений Блейком техніка, метод рельєфного відбитка, піддавалася самої, жорстокій критиці, як втім все новаторське в будь-якій практиці, але дослідження, проведені в 2009 році приділяють велику увагу збереженим пластин Блейка, включаючи ті, що були використані для Біблії: вони свідчать про те, що він також часто застосовував техніку repoussage, тобто барельєфа, що дозволяло згладжувати похибки, досить було перевернути пластину і декількома ударами розрівняти небажану насічку, зробивши її опуклою. Така техніка типова для гравіювальних робіт того часу, багато в чому поступається більш швидкому процесу карбування у рідкому середовищі, яку застосовував Блейк для свого рельєфного відбитка, і пояснює, чому процес гравіювання був таким довготривалим. Ілюстрації Блейка істотно відрізняються від ілюстрацій Доре,причому обидва митці зовсім по-іншому розставляють акценти, що відображається у їхніх роботах. Ілюстрації Блейка несуть у собі додаткове навантаження у вигляді більш різноманітної, ніж у Доре кольорової гами. Переважають світлі (білий, блакитний, зелений, жовтий) кольори, що свідчить про більш позитивне сприйняття поеми, хоча сцена спокуси Єви має трохи затемнений фон, що передає великий трагізм моменту. Мова кольорів у Блейка, так само як мова пейзажів у Доре допомагає розкрити духовні переживання героїв. Кольори містять у собі певну, відому ще з християнських ікон символіку: золотий, жовтий — найдосконаліший колір сонця, означає Божу присутність та є атрибутом Небесного Царства або дій Святого Духа; білий — колір чистоти, світла, радості, Божої слави, якою оточений Христос у Преображенні, Різдві, Воскресінні, Зішесті в ад та у Вознесінні; синій, насичений — колір “небесної тверді”, високого неба (у погожий день), асоціація до духовного, надприродного неба, де у славі проживає Господь; блакитний — колір неба біля горизонту, символ земного світу; зелений та синьо-зелений — це кольори живої природи, фізичного земного буття; зелений також може символізувати духовне відродження через ласку Святого Духа; пурпуровий та фіолетовий — символ царів; червоний, коричневий — символ Господньої енергії, вогню, динамізму, життєдайної сили, перемоги, мучеництва; чорний — відсутність Божого світла, символ скорботи, хаосу,смерті, зла, пекла, посланців сатани, деяких сцен із Страшного суду. Так на картині, де зображена сцена спокуси Єви (див. рис. 2) присутній зелений колір у зображенні змія (земне буття спокушає), жовтий для плодів дерева знань (символ того, що дерево має божественну і його плоди не дозволено вживати людям), та чорний для зображення фону (люди стануть смертними та будуть вигнані із раю). Також у ілюстраціях Блейка присутній антропоцентризм, основна увага митця зосереджується на головному героєві (для кожної гравюри він свій). Природа, як і в християнських іконах, не відіграє важливого значення. Всі герої зображуються крупним планом, що дозволяє зробити припущення, про важливість рішень людини (а не Бога) для її долі.

Тож акценти, розставлені Блейком у своїх роботах можна трактувати як такі, що розкривають його антропоцентричний з одного боку і дуже близький до канонічного християнського з другого, світогляд.

Мільтон поема ілюстрація гравюра

Висновки

У рефераті було розглянуто ілюстрації до поеми Джона Мільтона «Втрачений рай» таких відомих художників, як Гюстав Доре і Вільям Блейк. Акценти їх ілюстрацій дуже різняться. Вільям Блейк вдало поєднує християнську систему пропорцій та символіку кольорів із антропоцентричним, іноді близьки до портретного, зображенням персонажів. На противагу йому Гюстав Доре використовує чорно-білу гамму кольорів із деталізованим зображенням пейзажів, що явно домінують на зображенням героїв.

Ілюстрації до творів Мільтона дуже різняться своїми акцентами, колористикою, технікою виконання та змістом, який у них було закладено. Хоча джерелом для написання картин обох митців слугувала поема Мільтона «Втрачений рай», та дивлячись на ілюстрації, зроблені до неї, можна зробити висновок що у розумінні мистецьких творів не можу бути однієї правильної точки зору. Це залежить від багатьох факторів: характеру читача, його релігійних поглядів, настрою у момент сприймання твору, рівня освіченості та багатьох інших чинників. Саме сприйняття поеми є суто суб’єктивним і створюючи ілюстрації автор відображає суто особисту точку зору на цю поему. Різноманітність акцентів, зроблених художниками дає нам змогу скласти своє власне враження щодо поеми та краще зрозуміти ії у контексті власного ставлення до поеми та ілюстрацій.

Список використаної літератури

1. Доре Г. Гравюры к поэме Джона Мильтона «Потерянный рай».// Репринтное издание. — СПб.: Альфарет, 2006. — 40 с.

2. Степовик Д. Іконологія і іконографія.// Івано-Франківськ, 2003. – 256 с.

3. Некрасова Е. А. Творчество Вильяма Блейка // Изд-во Московского университета, 1962. – 181 с.

4. Мильтон Дж. Потерянный рай; Возвращенный рай; поэмы. // Эксмо, 2009. – 605 с.