Проблеми економ.та соц..розитку сучасної україни

Стан справ в економіці України залишається вкрай складним. Українська економіка змушена долати наслідки планово-розподільної системи господарювання, її структурні деформації, затратний механізм ціноутворення та неконкурентоспроможність.

Провідні вчені України відзначають, що серед позитивних економічних зрушень в українській економіці, важливих з точки зору її ринкових перспектив, слід вважати:

формування ефективного, конкурентноспроможного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємців;

зародження національних ринків товарів, праці та капіталу з переваж-но ринковим ціноутворенням, здатних задовольняти платоспроможний попит;

становлення національної фінансово-банківської системи в цілому і регульованого валютного ринку;

диверсифікацію та лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків, появу нових каналів торговельного та інвестиційного співробітництва.

Однак у цілому серед основних тенденцій соціально-економічного розвитку України превалюють негативні явища і тенденції:

не відбулася модернізація структури державного управління відповідно до об’єктивних законів розвитку ринкової економіки (зокрема, в процесі приватизації так і не створено інститут ефективних власників; не створено дієздатну систему ринкових інститутів);

втрачено високотехнологічні виробництва, лідерство в багатьох нап-рямах фундаментальних досліджень; критичного рівня досяг “відплив умів”;

склалися диспропорції між реальним і фінансовим секторами економіки, а також у середині кожного з них;

швидкими темпами зростають внутрішній та зовнішній державні борги з сумнівними перспективами не тільки їх погашення, але й обслуговування;

криза внутрішнього інвестування набула рис системної; разом з тим, зовнішні кредити міжнародних фінансових організацій, вкрай потрібні для економіки перехідного типу, займають мізерну питому вагу у загальних обсягах реальних інвестицій і майже не впливають на активну структурну перебудову національної економіки, стримуючи ініціативу в пошуку альтернативних (насамперед, власних) джерел фінансування суспільних потреб;

відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення;

небаченого рівня сягнула “тінізація” економіки.

Негативні тенденції соціально-економічного розвитку України в 1991–1999 рр. стали наслідком не ринкових реформ, а відсутності виваженої стратегії економічних перетворень, не завжди послідовної економічної політики. Сучасний стан економіки і фінансової сфери України характеризується суперечливими тенденціями, що породжуються як об’єктивними факторами, так і помилками та прорахунками в економічній політиці. Інакше кажучи, головні втрати в економічній сфері України були зумовлені причинами переважно суб’єктивного характеру, через що вона продовжує залишатися у перманентному перехідному стані.

Неприпустимою є ситуація з незаконним масовим вивезенням українського капіталу за кордон в умовах інвестиційного голоду в реальному секторі економіки.

Україна посідає 142-ге місце. Середньорічний ВНП в Україні на душу населення з 1040 доларів у 1997 році знизився до 850 в 1998 році. За вісім років ми втратили 64 % економіки. Проте ці дані не враховують тіньовий сектор. Тіньова економіка є в усьому світі й масштаби її досить великі.

У промислово розвинених країнах вона становить у середньому 15 %, а в тих, що розвиваються, – близько 30 %. Чим вищі податки і сильніше втручання держави, тим частіше бізнес переходить у тінь.Серед країн, що розвиваються, найгірші справи в Нігерії, Єгипті та Таїланді. Підпільний оборот там перевищує 70 % ВНП. У розвинених країнах найвища частка – 23–28 % – припадає на тіньовиків Іспанії, Італії, Бельгії. Причина – у зарегульованості бізнесу та тяжкому податковому тягарі. В Італії та Бельгії, наприклад, більше 70 % податків середнього платника слід відраховувати до казни, а в США – тільки 41 %. Тому тіньовий бізнес Америки становить лише 10 %, так само, як Японії та Австрії. Найнижчий відсоток тіньової економіки в Швейцарії, де податкові закони приймають на референдумах. Тіньову економіку Росії оцінено у 40 % ВНП.

Спостерігалося деяке пожвавлення інвестиційної та будівельної діяльності. Підприємствами й організаціями-забудовниками усіх форм власності введено в дію основних фондів за фактичною вартістю на 10898,4 млн. грн., обсяги інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) за рахунок усіх джерел фінансування становили 12,2 млрд. грн. Проти 1997 року інвестиції у будівництво зросли на 7,0 %.

Доходи зведеного бюджету, становили 28,9 млрд. грн. (27,8 відсотка валового внутрішнього продукту), а видатки – 31,2 млрд. грн. (30,0 відсотка до ВВП). Державний бюджет України зведено з дефіцитом 2,3 млрд. грн. (2,2 відсотка до ВВП).

Номінальні грошові доходи населення порівняно з 1997 роком збільшились на 8,6 відсотка і становили 54379 млн. грн. Проте реальні грошові доходи знизилися на 4,7 відсотка. Не вдалося зупинити зростання обсягів заборгованості з виплати заробітної плати. Загальна сума боргу працівникам становила 6,5 млрд. грн., з неї майже п’яту частину (19,1 відсотка) становила невиплачена заробітна плата за 1997 та попередні роки.