Завдання та способи захисту інформації

Головним завданням є захист інформації від випадкового або навмисного перекручування з метою уникнення непередбачених наслідків. На сьогодні захист інформації організовано на основі ієрархічного доступу, що охоплює організаційні, фізичні і програмні способи захисту.

Ієрархічний спосіб захисту будь-якої інформації породжує нерівність між людьми, які знаходяться на різних сходинках інформаційної ієрархічної піраміди:

- люди, що знаходяться на нижчій сходинці, безправні та підконтрольні всім;

- люди, що знаходяться на верхній сходинці, мають право контролювати абсолютно всіх і не підконтрольні нікому;

- люди, що знаходяться на проміжних сходинках, мають право контролювати тих, хто стоїть нижче, і бути підконтрольними тим, що стоять вище.

Нерівність у правах породжує нестабільність суспільства, оскільки безправні будуть прагнути здобути права, а ті, хто має владу, завжди будуть прагнути до її примноження або збереження, застосовуючи при цьому будь-які дії, в тому числі і протиправні.

Однобічна інформаційна прозорість суспільства замість того, щоб виховувати в людях чесність, навпаки, заохочує до брехні та хитрощів, принаймні по відношенню до підлеглих. На думку А. Задворного, інформаційне суспільство з ієрархічним способом захисту інформації має тенденцію до тоталітарності, що може призвести його до повного виродження, оскільки кожна людина, крім тієї, яка належить до влади, перебуває під таким тотальним контролем інформаційної системи, який може розвиватися лише в бік деградації.

Крім того, ієрархічний спосіб захисту потребує значних витрат, темпи зростання яких перевищують зростання витрат на саму інформацію і рано чи пізно перевищать її вартість. Отже, такий спосіб захисту інформації є нереальним, бо веде до безвихідної ситуації.

Вихід з цієї ситуації розвитку інформаційної системи можливий шляхом введення до законодавчого порядку заборони на обмеження санкціонованого доступу до інформації і побудови її захисту від випадкового чи навмисного перекручування на основі зберігання всієї інформації, що надходить до системи. При інформаційному способі захисту інформації в системі обов'язково зберігається інформація про первинне введення даних, і таким чином завжди можна буде виявити автора програмного вірусу.

Одним із шляхів підготовки умов переходу до інформаційної системи захисту інформації є заборона в законодавчому порядку приховування інформації, крім тієї, яка становить особисту, комерційну й державну таємниці. Це дозволить відкривати архіви, створювати незалежні органи масової інформації, що висвітлюватимуть усі аспекти життя суспільства.

Інформаційна політика в Україні та у світі

Неповнота, недосконалість законодавчої бази свободи слова та інформаційної діяльності в Україні, а також реальне становище й окремі позиції засобів масової інформації представляють дві супротивні векторні сили взаємодії, які загострюють негативні процеси і наслідки, небажані якраз для утвердження свободи слова, конструктивності й достатньо високого ефекту інформаційної діяльності. Сьогодні засоби масової інформації України в цілому перебувають у нездоровому правовому, економічному, творчому стані, що вимагає енергійної та дійової реакції держави.

Так, наприклад, Закон України «Про інформацію» включає норми забезпечення прав громадян, юридичних осіб і державних органів на інформацію, гарантію цих прав, здійснення інформаційної діяльності тощо. Визначено обов'язки держави щодо забезпечення дотримання цього закону в межах України. У статті 6-й ідеться про державну інформаційну політику, її головні напрями і зазначено, що цю політику «розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції».

На жаль, в Україні поки що відсутня виважена і цілеспрямована державна інформаційна політика, хоча на різних рівнях державного управління про це говориться багато.

У 1997 р. видавництво «Молодь України» випустило збірник законодавчих актів, нормативних документів стосовно проблем діяльності ЗМІ. У цьому збірнику представлено роздуми, міркування різних авторів, як тих, хто зараз творить законодавство з питань регулювання інформаційних відносин, так і вчених, практичних працівників. Як зазначає А.М. Задворний, аналізуючи стан інформаційної безпеки і свободи слова, в Україні під гаслами «розвитку демократичного суспільства», «переходу до ринкових відносин» та через недосконалість законодавства вітчизняний телеефір став предметом політичних спекуляцій та жорстоких суперечок. Гине вітчизняний кінематограф, майже повністю втрачено український кіноринок. У цій ситуації численні телекомпанії та кінопрокатні організації демонструють іноземну кінопродукцію, часто сумнівного змісту і низької моральної якості, зі сценами вбивств і насильств.

Національно незалежні країни намагаються проводити політику «покладання на власні сили» щодо інформації та інформаційних технологій. Складовою частиною такої політики є розробка довгострокової політичної орієнтації засвоєння інформаційних технологій на національному і на регіональному рівнях, створення відповідних національних та регіональних принципів і норм.

ТЕМА 5. АПОЛЛОНІЧНА ТА ДІОНІСІЙСЬКА ЗАСАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ