Алгоритм технологічного процесу

 

В першу чергу слід поклопотатися про ретельну підготовку поверхонь, з якими доведеться працювати. Покриття, що наноситься на них, повинне триматися довгі роки.

При роботі із вмістом грунтівок і вирівнюючи засобів використовуються вали, металеві і гумові шпателі, кельми. Остаточне шліфування поверхонь проводять шліфувальною теркою з ручкою. Суміш можна приготувати, використовуючи електродриль із спеціальними насадками.

Чим би не була базова поверхня (підкладка) - бетон або метал, гіпсоліт або дерево, - всі покриття повинні на ній міцно триматися. Ради цього і використовуються грунтовки, які глибоко проникають в основу і покращують її адгезію (зчеплення) з подальшим шаром.

Володіючи зв'язуючими і зміцнюючими властивостями, грунтовки часто запобігають пошкодженню базової поверхні (наприклад, при знятті шпалер). Крім цього шар грунтовки сприяє більш рівномірному накладенню і абсорбції (вбиранню) таких матеріалів, як фарби, штукатурки, шпалерний клей, шпаклівки і так далі. Результат в наявності: підвищується якість фінішної обробки приміщень.

Звичайно, можна і не грунтувати, скажімо, бетонні стіни. Але в цьому випадку вірогідність неякісного ремонту істотно зростає: згодом штукатурка може відвалитися, шпалери обвиснути; крім того, під впливом вологи не виключений прояв на фінішному шарі всіляких дефектів (плям, розлучень, тріщин).

При виконанні вказаних робіт враховуються:

- тип оброблюваної поверхні (цегляна стіна, бетон або керамзитобетонні блоки, метал, гіпсоліт, гіпсокартон, дерево, обштукатурені цементним розчином поверхні і інше);

- особливості приміщення, в якому грунтівка застосовується (вологе або сухе), а також спосіб подальшої обробки (фарбування, укладання плитки, обштукатурювання).

Фарбування як і раніше залишається одним з найпопулярніших видів обробки стін. Кінцевий результат визначається трьома чинниками:

- якістю попередньої підготовки забарвлюваної поверхні;

- правильним вибором фарби;

- інструментом, використовуваним для роботи.

Підготовка поверхні.

Здавалося б, пофарбувати стіну справа неважка. Проте фарбування вимагає особливо ретельної підготовки поверхні стіни до ремонтних робіт: фарба не приховає ні тріщин, ні нерівностей, ні будь-яких інших дефектів. На цьому етапі виконуються наступні роботи:

- видалення плям іржі, масляних плям, місць, уражених грибком і т. п.;

- видалення штукатурки, яка погано тримається і закладення тріщин і раковин, які можуть бути на поверхні стіни;

- ґрунтовка поверхні;

- нанесення шпаклівки;

- шліфовка шпакльованої поверхні дрібною шкіркою і повторна грунтовка.

Якщо стіни нові, то, швидше за все, вони знаходяться у хорошому стані і готові для грунтовки, шпаклівки і фарбування, тільки потрібно переконатися, що на них немає пилу. Для її видалення зазвичай досить протерти поверхню вологою ганчіркою.

Сама трудомістка частина роботи - обстеження поверхні стін і виявлення всіх дефектів, які потім усуваються.

Так, наприклад, тріщини спочатку обробляють, а потім закладають гіпсом, якщо вони неглибокі, або, якщо великі, - розчином, в який потрібно додати трохи клею ПВА і гіпсу. Плями видаляються або механічно, або з використанням спеціальних складів або сумішей.

До початку малярних робіт у приміщенні треба закінчити всі будівельні роботи, крім настилання паркету або лінолеуму. Особливо важливо закінчити роботи, пов’язані з монтажем центрального опалення водопроводу, каналізації і внутрішньої електропроводки. Системи опалення і водопроводу повинні бути перевірені на тиск, а каналізація промита. У приміщеннях встановлюють і міцно закріплюють віконні і дверні блоки (або коробки), закріплюють наличники і склять вікна.

Поверхню штукатурки очищають від пилу, бруду, жирних плям, бризок і потьоків розчину. Шорсткість поверхні слід заладити, а дрібні щілини розрізати і підмазати їх розчином на глибину не менше, як 2 мм.

Підготовлені внутрішні поверхні фарбують, додержуючись таких вимог:

1) Температура повітря в приміщенні не нижче за 10оС.

2) Відносна вологість повітря – не більш – 60%.

3) Вологість підготовлених обштукатурених і бетонних поверхонь не повинна перевищувати 8%, а при фарбуванні цементними і полімерними фарбами – 12%.

4) Робоча в’язкість водних фарбувальних сумішей залежно від їхніх видів має бути в межах 15-50с за візкометром ВЗ-4.

5) Витрата фарби (покревність) в одному шарі не повинна перевищувати 425 г/м2.

6) Час висихання водних фарбувальних плівок при tо18.20сС має бути не більше 12 год.

Фасади не можна фарбувати в спеку під дією сухого вітру і прямих променів сонця, під час дощу або по вологому фасаду після дощу, під час сильного вітру, а взимку по шару льоду, або інею. Перхлорвініловими фарбами фасади можна фарбувати лише при температурі, що не перевищує 4оС.

Підготовка поверхні часто вимагає більше часу, чим сам процес фарбування. Затримки тут пов'язані з технологією. Але зволікання виправдано - на абсолютно рівні стіни фарба лягає рівно і стіна виглядатиме чудово.

Приступаючи до фарбування стін, потрібно нанести смуги шириною 5-10 см по кутах, навколо дверей і вікон.

Потім, починаючи з найсвітлішого кута кімнати, в думках потрібно розділити кожну стіну на квадратні ділянки і забарвлюйте послідовно одну ділянку за іншим, працюючи зверху вниз (рис. 3.1)

 

Рисунок 3.1. Послідовність фарбування стіни

 

Якщо ви - правша, починайте з правої сторони стіни, якщо лівша - з лівою.

До початку малярних робіт у приміщенні треба закінчити всі будівельні роботи, крім настилання паркету або лінолеуму. Особливо важливо закінчити роботи, пов’язані з монтажем центрального опалення водопроводу, каналізації і внутрішньої електропроводки. Системи опалення і водопроводу повинні бути перевірені на тиск, а каналізація промита. У приміщеннях встановлюють і міцно закріплюють віконні і дверні блоки (або коробки), закріплюють наличники і склять вікна.

Підготовлені внутрішні поверхні фарбують, додержуючись таких вимог:

1) Температура повітря в приміщенні не нижче за 10 С.

2) Відносна вологість повітря – не більш – 60%.

3) Вологість підготовлених обштукатурених і бетонних поверхонь не повинна перевищувати 8%, а при фарбуванні цементними і полімерними фарбами – 12%.

4) Робоча в’язкість водних фарбувальних сумішей залежно від їхніх видів має бути в межах 15-50с за візкометром ВЗ-4.

5) Витрата фарби (покревність) в одному шарі не повинна перевищувати 425 г/м2.

6) Час висихання водних фарбувальних плівок при tо18.20сС має бути не більше 12 год.

Фасади не можна фарбувати в спеку під дією сухого вітру і прямих променів сонця, під час дощу або по вологому фасаду після дощу, під час сильного вітру, а взимку по шару льоду, або інею. Перхлорвініловими фарбами фасади можна фарбувати лише при температурі, що не перевищує 4оС.

При забарвленні валиком наносять горизонтальні смуги упоперек стіни, використовуючи техніку зигзагу, стежачи за тим, щоб місця стиків не були помітні.

При забарвленні кистю послідовно заповнюють фарбою вертикальні смуги, що складаються з квадратів шириною і висотою близько 600 мм.

Фарбування однієї стіни слід проводити без тривалих перерв в роботі. Не припиняйте роботу, поки не пофарбуєте всю стіну. Старайтеся, щоб фарба не потрапила на суміжні поверхні.