Організація робочого місця

Продуктивність праці робітника залежить і від правильної організації його робочого місця. Робочим місцем робітника-опоряджувальника називають ділянку, у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні для роботи пристрої, інструменти і матеріали.

Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою,— зліва. Столик встановлюють так, щоб з місця його встановлення можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітника. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та механізмами і якісними матеріалами.

Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці потрібні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях — ящики для розчину або тару для малярних сумішей.

Велике значення в організації робіт має своєчасне підготування потрібних матеріалів. Наприклад, крейду і клей для малярних сумішей замочують за добу до виготовлення сумішей. За цей час вони добре намокають, тому приготовляти суміш буде значно легше і швидше. Під час виконання робіт обов'язково слід додержуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише на справних пристроях.

Робоче місце маляра повинно бути добре освітлене природним світлом. Це дає змогу правильно підбирати кольори фарбувальних сумішей і взагалі якісно виконувати опоряджувальні роботи. У приміщеннях має бути кімнатна температура (18-20 °С). Для роботи з нітроемалевими фарбами або іншими сумішами, що виділяють шкідливі для здоров'я людини леткі пари, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна забезпечити не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні протягом години.

Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати в шафу інструменти, перевірити і вимкнути струм, підведений до електроустаткування, і закрити пускові пристрої на замок.

Опис виконання кожної операції

При фарбуванні стель і стін звертають увагу на напрям світла, падаючого з вікна. Якщо фарбування виробляється пензлем, передостанній шар фарби обов'язково наносять проти напрямку сонячних променів, а останній навпаки. Інакше, після фарбування на поверхні залишаться сліди від кисті, якою б якісною вона не була.

Фарбування і стелі, і стін починають зі стику стелі і стін. Використовуючи оздоблювальну кисть з довжиною ворсу 5 або 6 см, фарбу наносять по периметру смугою близько 8 см, починаючи від кута кімнати.

Помахи кисті повинні бути рівномірними, щоб склад лягав рівними шарами. У процесі роботи фарбувальний склад періодично збовтують, щоб уникнути осаду і загустіння, або час від часу перемішують фарбу пензлем.

Пензлем водять перпендикулярно, роблячи довгі смуги-штрихи, потім їх розтушовують.

Якщо фарбування проводиться за допомогою фарбопульта, поверхня виходить рівніше. Необхідно стежити лише за тим, щоб у фарбу не потрапляли дрібні частки - вони можуть забити отвір розпилювача і привести до його псування. Звичайно в домашніх умовах як розпилювач використовують звичайний пилосос, забезпечений спеціальною насадкою (пульверизатором), купленої в магазині.

Пульверизатор тримають на однаковій відстані від поверхні. Для рівномірної фарбування розчин наносять по двох взаємно перпендикулярним напрямам (перехрещуючи шари).

При фарбуванні стелі або стін фарборозпилювачем склад наносять не поспішаючи, не затримуючи струмінь фарби на одному місці довше, ніж на інших.

Як би акуратно не проводилася робота, фарба все одно стікає по ручці кисті, а потім по руці, тому на ручку кисті надягають половинку тенісного м'яча.

Якщо роботу проводять валиком, спочатку за допомогою кисті забарвлюють важкодоступні місця.

Потім починають фарбування валиком з довгим ворсом і великою вбиранням фарби шириною 18-25 см.

При фарбуванні валиком потрібно використовувати більше фарби - це допоможе уникнути неоднорідного покриття та смуг від валика.

Валик умочують у фарбу, катають його, а для видалення надлишків фарби проводять їм по краю піддону. Фарбування валиком починають від кута, стикаючись з лінією, що фарбує по периметру, намагаючись наносити фарбу по ширині, а не по довжині.

Роботу не припиняють, поки не пофарбують поверхню повністю. Для зручності фарбування валик прикріплюють до довгої жердини.

Для останнього шару використовують новий валик з ворсом середньої довжини.

Розрахунок кількості матеріалів необхідних для малярних робіт

Витрати звичайної емульсійної фарби для поверхонь становлять 2 літра на 15 кв. м. Фарба, що не розтікається, покриває трохи меншу площу – 12 кв. м на 2 літра. Нова штукатурка вбирає більше фарби, тому емульсійну фарбу для першого шару зазвичай розбавляють 10% води. Таку фарбу легше наносити, і вона діє як герметик, запобігаючи вбиранню наступного шару фарби в штукатурку. Витрата фарби залежить також і від методу нанесення (щіткою або фарбопультом).

 

Таблиця 3.1

Розрахунок кількості матеріалів

Матеріал	Площа малярних робіт	Кількість матеріалу
Фарба:	9,3 м2	1,24 л
- бежева	5,7 м2	0,8 л
- голуба	3,6 м2	0,5 л
Кисті:	9,3 м2	3 шт
- широкі	7,1 м2	2 шт
- тонкі	2,2 м2	1 шт
Валик (хутряний)	4,9 м2	1 шт
Фарборозпилювач	2,6 м2	1 шт

малярний шпалерний приміщення опорядження

Оцінка якості робіт

При фарбуванні можливі різні дефекти, які можуть бути від неякісної підготовки поверхонь та недотримання технології виконання робіт.

Сліди від кисті залишаються при застосуванні густої фарби і недостатньо хорошого розтушовування.

Стики утворюються тому, що фарбування проводилось швидковисихаючими фарбами.

Потьоки з'являються в результаті застосування рідкої фарби, в достатку наноситься на поверхні без достатнього розтушовування.

Груба фактура забарвлення утворюється при застосуванні непроцідженої фарби, фарбуванні на погано виконаній шпаклівці або при поганій її зачистці (шліфуванні).

Плями іржаві і темні можливі тому, що при підготовці не були видалені смолисті і мінерально-масляні плями.

Різні за кольором плями з непросихаючою фарбою утворюються при фарбуванні на непросохлій фарбі.

Матові плями з'являються при фарбуванні погано загрунтованих поверхонь.

Низьке покриття можливе при використанні слабкопроникних фарб.

Затримка в висиханні походить від застосування пігментів, що затримують висихання.