Імпульсний спосіб одержання постійного часу випередження

Постійний час випередження можна одержати, формуючи в момент переходу через нуль синусоїдальних напруг керуючі, основні й допоміжні імпульси (рис.3.8).

Рис.3.3.1 Імпульсний спосіб одержання постійного часу випередження.

Керуючі імпульси 1, 1́ прив'язані по фазі до нуля синусоїди, основні імпульси 2, 2́ своїм переднім фронтом прив'язані до переднього фронту керуючих імпульсів, а допоміжні імпульси 3, 3́ своїм переднім фронтом прив'язані до заднього фронту основних імпульсів 2, 2́. Основні й допоміжні імпульси мають однакову тривалість Пакет імпульсів більшої частоти своїм керуючим імпульсом 1́ насувається на пакет імпульсів меншої частоти з боку заднього фронту допоміжного імпульсу 3. Збігу імпульсів 1́ і 3 використовуються для оцінки різниці частот, а збігу імпульсів 1́ і 2 - для одержання постійного часу випередження. Оцінка ковзання, як і в синхронізатора з постійним кутом випередження, виробляється по числу збігів N імпульсів 1́ і 3. Для N справедлива рівність:

(3.9)

У процесі синхронізації значення й змінюються не більше ніж на 5% у порівнянні з номінальним значенням, у зв'язку із чим добуток можна вважати величиною постійної й рівної К. У зв'язку із цим число збігів є функція тільки частоти ковзання:

(3.10)

Умова на виконання синхронізації з врахуванням (3.11) формується так:

(3.12)

Постійний час випередження відпрацьовується в момент чергового збігу імпульсів 1́ і 2 за умови, що число попередніх збігів дорівнює:

(3.13)

Умова (3.4) означає, що від моменту подачі команди до моменту збігу імпульсів 1́ і 1 залишилося постійне число збігів Час випередження буде дорівнювати добутку цього залишку на тривалість періоду меншої частоти:

(3.14)

У синхронізаторі при збігу імпульсів 1́ і 3 визначають число збігів , а потім визначають залишок збігів імпульсів 1́ і 3 і записують цей залишок у лічильник. Зчитування числа, записаного в лічильник, починається з моменту збігів імпульсів 1́ і 2.