Дискретний спосіб одержання постійного часу випередження

 

По цьому способі зрівнюються поточні значення різниці фаз, представлені в дискретній формі й обмірювані протягом кожного періоду синхронізуємих напруг, зі збільшенням цієї різниці.

Для визначення величини кута формуються імпульси, що запускають у момент переходу через нуль напруги меншої частоти й що скидають у момент переходу через нуль напруги більшої частоти.

Тривалості імпульсів  відповідно до рис.3.4.1 рівні:

 

 (3.15)

 

Між моментами  й  існує очевидний зв'язок

 

 (3.16)

 

Відрізки  й  еквівалентні величинам поточних кутів зрушення фаз, а різниця між  і  пропорційна частоті ковзання :

 

. (3.17)

 

 

Рис.3.4.1 Дискретний спосіб формування постійного часу випередження

 

Постійний час випередження спрацьовує, коли рівні числа у двох лічильниках, один із яких заповнюється із частотою , а інший - через половину періоду меншої частоти із частотою .

Порівнюючи число  із числом  одержуємо в момент їхньої рівності:

 

. (3.18)

 

Зіставляючи (3.4.3) і (3.4.4) знайдемо:

 

 (3.19)

 

де  - практично постійний коефіцієнт, величина якого може бути обрана рівній часу випередження.

Загальним для кінцево-різницевого, часового, імпульсного й дискретного способів одержання постійного часу випередження є необхідність виміру й порівняння один з одним наступних один за одним інтервалів часу (тривалості відрізків) через що можливий пропуск команди на включення вимикача. Це пов'язане з тим, що можливе таке чергування інтервалів часу, коли команду потрібно подавати не при порівнянні першого із другим, третього із четвертим, п'ятого із шостим і т.д., а при порівнянні другого із третім, четвертого з п'ятим, шостого із сьомим і т.д. Пропуск команди на включення вимикача генератора приводить до затягування процесу синхронізації, що особливо неприємно при малих кутових частотах ковзання.