Визначення внутрішніх цін

 

Внутрішні ціни є важливим інструментом економічних відносин між підрозділами підприємства, між останніми і апаратом управління. В основі таких відносин лежить економічний інтерес, що реалізується через прибуток. Звідси виникає проблема вивчення вивчення величини прибутку в ціні виробів, що виготовляються підрозділами. Вона стосується перед усім цін на продукцію внутрішньо коопераційного призначення, що формується не на ринкових цінах, а на основі витрат. Ця проблема вирішується шляхом попереднього базового розподілу частки прибутку підприємства між його підрозділами, на продукцію яких установлюються ціни.

На нашому підприємстві використовують комбінований метод визначення внутрішніх цін, який полягає у поєднанні методу визначення внутрішніх цін на основі витрат на основі витрат виробництва і методу визначення внутрішніх цін, на основі ринкових цін. Використовуючи ринкові ціни на сировину і загальне формування витрат за витратним методом.

Внутрішні ціни в процесі здійснення процесу господарської діяльності обслуговують чотири основні моменти:

- по-перше, заготівельні підрозділи надають сировину в цех за вартістю його витрат і запланованого прибутку;

- по-друге, в цеху виготовляється напівфабрикат (дошки обрізні стругані), в який окрім витрат закладається ще й прибуток (рентабельність), і цей напівфабрикат умовно передається до іншої стадії обробки;

- по-третє, на завершальній стадії виготовлення виробу (щити опалубні), в вартості виробу закладається також рентабельність (10%);

- по-четверте, у відділі збуту до вартості крім собівартості закладається також прибуток (37%).

Причому останній момент обслуговується внутрішніми цінами лише в моменті формування ціни. До остаточної ціни включаються витрати на збут, нарахована амортизація, також закладається податок на додану вартість тощо(все це входить в ці 37%).

Використовуючи систему внутрішніх цін підрозділи дістають реальну можливість здійснювати свою виробничо – господарську діяльність на принципах самоокупності та часткового самофінансування.

При чому нижньою границею внутрішньої ціни є витрати підрозділу постачальника, а верхньою ринкова ціна, тому потрібно детально розглянути як формується ціна у кожному підрозділі щоб проаналізувати внутрішній економічний механізм підприємництва. Чому й буде присвячений наступний розділ цього курсового проекту.

Розділ3.Формуваня фактичних витрат підрозділів підприємства

Матеріальні витрати

 

Витрати операційної діяльності групуються за наступними економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

До складу елемента матеріальні витрати включаються витрати на:

- сировину й матеріали, які використані як основні і допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі;

- комплектуючі вироби, які використовуються в операційній діяльності підприємства;

- придбане у сторонніх організацій і підприємств будь-яке паливо та енергію всіх видів,які використані на технологічні та інші операційні цілі, в тому числі на експлуатацію транспортних засобів, опалення та освітлення приміщень, на вироблення з палива тепло - та електроенергії, що спожиті в операційній діяльності підприємства;

- запасні частини, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємств;

- будівельні матеріали, які використані як основні так і допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;

- обробку сировини і матеріалів;

- спеціальний одяг і спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту тощо.

З витрат на матеріальні цінності, щ включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

До зворотних відходів не належать:

- залишки матеріальних цінностей, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів, підрозділів, як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції(робіт, послуг);

- попутна продукція, що одержується одночасно з цільовим(основним) продуктом в єдиному технологічному процесі.

Планові витрати підприємства визначаються. Виходячи з планових обсягів господарської діяльності та нормативної потреби у виробничих запасах, трудових ресурсах і необоротних матеріальних та нематеріальних активах.

Потреба у виробничих запасах визначається за наступними розрахунками:

ВЗН = ПОН x НВН;                  ВЗВ = ПОН x НВН x Ц;

Де ВЗН і ВЗВ – потреба у виробничих запасах відповідно в натуральному і вартісному виразі; ПОН і ПОВ – планові обсяги господарської діяльності відповідно у натуральному і вартісному виразі; НВН і НВВ – норми витрат виробничих запасів на виробництво одиниці обсягів господарської діяльності відповідно у натуральному і вартісному виразі; Ц – ціна за натуральну одиницю виробничих запасів, грн.. коп.

Приклад:

ВЗН = 35 x 0,057 = 1,995 м. кб. ВЗВ = 35 x 0,057 x 870,28 = 1736,2086 грн. - витрати дошки обрізної струганої;

ВЗВ = 35 x 0,75 = 26.25 кг ВЗВ = 35 x 0,75 x 4,8 = 126 грн. - витрати цвяхів на виробництво щита опалубного.