Інвестаційна діяльність підприємства

Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій фізичних" юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність може здійснюватись у таких формах:

— інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об'єднаннями та установами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

— державне інвестування;

— іноземне інвестування;

— спільне інвестування коштів і цінностей громадянами та юридичними особами України й іноземних держав.

Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технологічна продукція, інтелектуальна власність, інші об'єкти власності, майнові права та ін. Основна мета інвестиційної діяльності — забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії держави. Головна мета інвестиційної діяльності — це впровадження форм реальних і фінансових інвестицій. Основна увага повинна приділятися розробці стратегії інвестицій та заходам щодо їх реалізації.

Білет № 9

Додаткова заробітна плата: премії, дотації надбавки.

Заробітна плата являє собою винагороду, виражену, як правило, у грошовому еквіваленті, яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Самостійними елементами заробітної плати є надбавки і доплати,що призначаються для компенсації умов роботи або стимулювання виконання певних обов'язків, які не враховані у тарифних ставках та посадових окладах. Згідно із Законом України "Про оплату праці " умови застосування і розміри надбавок, доплат,винагород та інших заохочувальних,компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій чинного законодавства та згідно з генеральною й галузевими (регіональними), тарифними угодами. Усі види доплат та надбавок,що застосовуються в практиці,можна розподілити на дві групи:

1) доплати та надбавки,що не мають обмежень за сферами трудової діяльності; До першої групи зараховують такі доплати,як: •за роботу у понаднормовий час; •особам,які не досягли вісімнадцятирічного віку і мають скорочену

тривалість робочого часу; •робітникам,які через виробничу необхідність виконують роботи,що тарифікуються нижче за їхні тарифні розряди; •за час простою,а також у випадках невиконання норм виробітку та

виготовлення бракованої продукції,що мали місце не з вини робітника. 2) доплати та надбавки,що застосовуються лише у певних сферах докладання праці.  У сі інші види доплат і надбавок мають обмежену сферу застосування Вони встановлюються:

1) з метою компенсації додаткової роботи; 2) як компенсація у сферах діяльності з несприятливими умовами праЩ; 3)як стимулювання за особливий характер роботи.

До доплат,пов 'язаних з компенсацією працівникам додаткової роботи,не пов'язаної безпосередньо з їхніми основними функціями,належать: •за суміщення професій (посад);

•за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; •на період освоєння нових норм трудових витрат; •бригадирам із робітників,яких не звільнено від основної роботи;

•за ведення діловодства та бухгалтерського обліку; •за обслуговування комп'ютерної техніки. До компенсаційних доплат у сферах діяльності з несприятливими умовами праці належать: •за роботу у важких,шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах; •за інтенсивність праці; •за роботу в нічний час; •за перевезення небезпечних вантажів. Доплатами,пов 'язаними з особливостями характеру виконуваних робіт,є такі: •за роботу у вихідні дні,що за графіком роботи підприємства є робочими; •за багатозмінний режим роботи; •водіям автомобілів,що працюють ненормований робочий день; •за роз 'їзний характер праці; •за дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за вахтовим методом організації робіт  •за роботу в понаднормовий час у період масового приймання та закладення на зберігання сільськогосподарської продукції.

Іноваційна діяльність підприємства.

Інноваційна політика – сукупність заходів та інноваційної діяльності що регламентовані етапами їх розробки та організації ресурсного забезпечення від народження ідеї до створення нової техніки, продуктів та послуг в умовах ринку та конкуренції. Новація – це нова продукція технологія що можуть бути кінцевим результатом науково-технічної діяльності, реалізації ідей. Винаходу, методу, що змінює середовище. Інноваційний процес – сукупність прогресивних якісно нових змін, що відбувається у часі та просторі. Чотири фази іновацій: 1. Розробка та освоєння новацій, вихід на ринок. 2. Освоєння та зростання виробництва досягнення запланованого рівня рентабельності. 3. Фаза зрілості. 4. Фаза занепаду моральне старіння продукту. Чинники для реалізації іновацій підприємства.: 1. Орієнтацію на ринок. 2. Відповідність іновацій меті виробничої діяльності. 3. Наявність на підприємстві джерела творчх ідей або сприйнятливість до нововведень. 4. Ефективне управління технічними проектами і контролю. 5. Індивідуальну і колективну відповідальність за результати інноваційної діяльності. Класифікація іновацій. 1. За типом (продуктові, технологічні, управлінсько-організаційні, інфраструктурні) 2. За ступенем новизни (базові, поліпшуючі, псевдо іноваційні) 3. За значенням наслідків та охоплення частки ринку (локальні, регіональні, держ.значення, міжнародного значення).

 

Білет №10

1. Основні фонди підприємства.

Основні фонди п-ва – являють собою сукупність засобів праці, що мають вартість, беруть участь у виробничому процесі тривалий час, не змінюють при цьому натуральної форми та властивостей і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру їх спрацювання. Класифікація основних фондів п-ва: за функціональним призначенням: виробничого призначення, невиробничого призначення,за характером участі у виробничому процесі: активну частину, пасивну частину за видами: будівлі, споруди, передавальні пристрої  , машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар та прилади, гос-кий інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, капітальні витрати з поліпшення земель за використанням:діючі, недіючі, запасні за належністю: власні, орендовані