Об'єкти та суб'єкти власності

Основні етапи становлення «євро».

Р. е.

Падіння Римська імперія ознаменувало кінець першою у історії єдиної європейської валюти, мала ходіння біля від Палестини до Британії.

Рр.

Аж по припинення існування ордена лицарі-тамплієри служили посередниками поміж усіма пілігримами, путешествовавшими біля між Західної Європою і Палестиною. У період Відродження їх роль взяли він венеціанські і флорентійські банкіри.

Р.

Король Англії доручає серу Ісааку Ньютону розробити нову технологію виробництва грошей, яка ускладнила б підробку і отпиливание країв монет.

Р.

Відбувається уявлення нової валюти - німецьких марок.

Р.

Перше європейське угоду про виробництві вугілля і сталі, предтеча угод ЄС, які будуть охоплювати всі галузі промисловості.

Рр.

Великі європейські валюти переживають нелегкі часи: фунт стерлінгів перетворюється на десяткову систему, кілька разів індексується французький франк.

Р.

Президент США Річард Ніксон анулює угоду Бреттон Вудс, встановлює коефіцієнти перерахунку щодо золотого еталона. Починається епоха вільного курсу валют.

Травень 1998 р.

Європейська рада встановлює курси обміну 11 національних валют країн, що у першому етапі, оголошеному МВС (Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Люксембург, Голландія, Португалія та горда Іспанія). Створено Європейський ЦБ.

Січня 1999 р.

Євро введена в звернення до 11 країнах - учасницях угоди. Розрахунки виробляються як і єдиної, і у національних валютах, проте фінансові транзакції і призначає нові цінних паперів оцінюються євро.

Січня 2002 р.

Банкноти і монети євро поступово починають витісняти європейські валюти.

Липня 2002 р.

Банкноти і монети національних валют припиняють ходіння у країнах - членах угоди.

1. 3. Предмет, методи та функції економічної теорії.

Предметом економічної теорії є вивчення виробничих відносин в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. Існує два методи до розгляду економічної теорії:

1) Ресурсний – процес перетворення ресурсів на продукцію.

2) Економіка розглядається як взаємозв’язок кругообігів предметів праці, засобів праці, природніх ресурсів та людей.

Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції:

I. Практичну, яка полягає в тому, щоб:

а) всебічно обґрунтувати необхідність і шляхи впровадження прогресивних форм власності, які найбільше відповідають інтересам людини, колективу, суспільства;

б) розробити наукові основи управління народним господарством, з’ясувати шляхи оптимального поєднання ринкових важелів регулювання економіки з державним регулюванням за допомогою економічних та адміністративних методів;

в) дослідити найраціональніші шляхи впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво;

г) вивчити дослід розвинутих країн світу з метою його впровадження в тих історичних умовах, що склалися в Україні;

д) з’ясувати основні шляхи підвищення ефективності виробництва і на цій основі - піднесення добробуту населення.

I. Пізнавальна – яка полягає в тому, щоб розкрити суть економічних законів і категорій та форм їх, вияву, притаманні їм внутрішні суперечності, механізм їхньої дії. Тільки на основі всебічної реалізації цієї функції може бути виконана практична функція економічної теорії. Пізнавальна функція є методологічною основою для інших економічних дисциплін.

I. Економічна теорія покликана виробляти новий тип економічного мислення і таким чином формувати сучасний світогляд людини (виховна функція).

Економічна теорія має такі методи пізнання:

I. Філософські та загально – наукові принципи (розвиток, саморух, взаємодія, аналіз, синтез);

I. Закони діалектики (єдність і боротьба протилежностей, закон заперечення);

I. Категорії діалектики (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма);

I. Закони і категорії економічної теорії (закон вартості, грошового обігу тощо; категорії – вартість, гроші, прибуток та інші);

Особливу увагу має метод абстракції, який означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розпізнання його внутрішніх, суттєвих зв’язків.

Таким чином метод економічної теорії – це шлях пізнання економічної системи, її основних підсистем, їх взаємодії та мисленого відтворення цієї взаємодії у теорії діалектики.

4. Мініма́льна заробі́тна пла́та

з 01.12.2012

1134 грн

— законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (стаття 95 Кодексу законів про працю України; стаття 3 Закону України "Про оплату праці").

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

5. Суспільне виробництво Виробництво, розподіл, обмін і споживання

  Суспільне виробництво - це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку

Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елементів,

а) власне виробництво;
б) розподіл;
в) обмін;
г) споживання.

власне виробництво й споживання взаємопов'язані і лише в своїй єдності можуть представляти виробництво. З цього взаємозв'язку слід виокремити особисте споживання як процес задоволення потреб членів суспільства в матеріальних і духовних благах. Воно виступає логічною кінцевою метою будь-якого виробництва. Тому весь процес суспільного виробництва має споживацький характер. Якщо зв'язок між виробництвом і споживанням десь втрачається, то трудова діяльність стає безглуздою або перетворюється у виробництво заради виробництва, а не заради особистого споживання.
Перед тим як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим (пройти стадію розподілу) Розрізняють такі види розподілу:
а) розподіл засобів виробництва;
б) розподіл трудових ресурсів;
в) розподіл предметів споживання.

 

Отже, щоб отримати саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, кожного виробничого підрозділу й окремої людини, продукт має пройти стадію обміну.
Обмін виступає в трьох видах:
а) обмін діяльністю і здібностями;
б) обмін засобами виробництва;
в) обмін предметами споживання.
Виробництво, розподіл, обмін і споживання завжди слід розглядати як органічне ціле.

 

6.

3агальні поняття форм і систем заробітної плати

Компонентами організацій заробітної плати є її форми і системи, що забезпечують зв'язок між оплатою праці і її результатів. Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами й організаціями самостійно в колективному договорі з указівками вимог і гарантій, передбачених законодавством.
При тарифному виді оплати найбільше часто використовують дві його основні форми: відрядну і погодинну. Кожна з них відповідає повною мірою кількості праці перша - кількості виготовленої продукції, друга - кількості витраченого часу.

Форми заробітної плати повинні відповідати таким вимогам:

 

• 
  найбільше повно враховувати результати праці
• 
  створювати умови для постійного росту ефективності і якості праці
• 
  сприяти підвищенню матеріальної зацікавленості трудящих у постійному
  виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці.

Форми оплати праці будуть ефективними тільки в тому випадку, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Тому, вибираючи форму оплати праці для визначеної категорії працівників необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці і специфіку виробництва.
Для відрядної системи праці необхідна наявність пряма пропорційної залежності між витратами живої праці й отриманих результатів, тому що працівник повинний мати реальну можливість збільшити випуск продукції. Ця форма оплати праці в Україні сьогодні вважається переважною.
В умови переходу до ринкових відносин відрядна безтарифна система оплати праці є засобом організації і стимулювання збільшення обсягів і якість продукції, що випускається. Величина заробітної плати кожного працівника залежить від кваліфікованого рівня працівника, коефіцієнта трудової участі, фактично відпрацьованого часу.
Відрядна форма оплати праці має свої особливості, відображувані в наступних системах:

 

• 
  пряма відрядна система
• 
  непряма відрядна система
• 
  відрядно-прогресивна система
• 
  відрядно-преміальна система
• 
  акордна система

По формах вираження й оцінки результатів праці ці системи поділяються на колективні, що базуються на оцінці колективної праці й індивідуальні, що базуються на оцінці результатів кожного окремого працівника.

Погодинна форма оплати праці знаходить своє відображення в наступних системах:

 

• 
  проста погодинна система
• 
  почасово-преміальна система

 

1. Фактори суспільного виробництва і їх характеристика. Продуктивні сили суспільства.

Фа́ктори виробни́цтва (англ. factors of production) — ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засобивиробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.

До факторів виробництва відносить: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію

 

Праця як фактор виробництва є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг.

 

Капітал - це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг.

 

Земля як фактор виробництва включає в себе саму землю, а також лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі.

 

Наука - це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення.

 

Інформація в сучасних умовах є найважливішим фактором суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній сфері.

 

Екологічний фактор можна визначити як систему спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.

 

8. Економічна суть та види прибутку. Рентабельність.

 

Економічна роль прибутку[ред.]

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

— прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності

— прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей.

— прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

Прибуток на капітал — найважливіша категорія ринкової економіки, складна за своєю сутністю та конкретними формами вияву.

 

Види прибутку:

· Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);

· Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток від операційної діяльності витрати — оренда.

Адміністративні витрати (пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством) = основна та додаткова з/п управлінського персоналу, витрати на відрядження управлінського персоналу. Витрати на збут — оплата праці продавців (від збуту), пакування, транспортування. Інші операційні витрати — собівартість реалізованих виробництвом запасів, сумнівні та безнадійні борги, оцінка запасів.

Рентабельність загальна – відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою.

 

 

9 Відносини власності. Форми власності в Україні і їх характеристика. Об’єкти і суб’єкти власності.

Власність - складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин-економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну і політичну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці

 

Об'єкти та суб'єкти власності

Відносини власності виявляються через об'єкти та су б'єкти власності.
Об'єкти власності - це все те, що можна привласнити чи відчужити.

Об'єкти власності:

• 
  Засоби виробництва в усіх галузях народного господарства.
• 
  Нерухомість (будинки і споруди, відокремлені водні об'єкти, багаторічні насадження тощо).
• 
  Природні ресурси (земля, її надра, ліси, води тощо).
• 
  Предмети особистого споживання та домашнього вжитку.
• 
  Гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них.
• 
  Інтелектуальна власність, тобто духовно-інтелектуальні, інформаційні ресурси та продукти (твори літератури і мистецтва, досягнення науки і техніки, відкриття, винаходи, ноу-хау, інформація, комп'ютерні програми, технології тощо).
• 
  Культурні та історичні цінності.

Робоча сила.

Суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності.
Розглядають такі форми власності:

власність народу України - надра землі, повітряний простір, вод ні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

приватна власність - майнові та особисті немайнові блага конкретної фізичної особи (жилі будинки, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, результати інтелектуальної творчості та інше майно споживчого й виробничого призначення);

колективна власність - це майно, що належить певному колективу і є необхідним для його функціонування (майно колективного підприємства, кооперативу, орендного чи акціонерного підприємства, господарського товариства, господарського об'єднання, професійної спілки, політичної партії чи іншої громадської організації, релігійної організації тощо);

державна власність - це майно, необхідне для виконання державою своїх функцій (як-от: єдина енергетична система, інформаційна система, системи зв'язку, транспорту загального користування, кошти державного бюджету тощо). Державна власність поділяється на загальнодержавну та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну).

10 Позичковий капітал, його необхідність і сутність. Джерела позичкового капіталу. Позичковий процент.

 

• 11. Мета процесу роздержавлення і приватизації власності в Україні.

Роздержавлення—дія держави по ліквідації державної власності. Це ліквідація майнової монополії держави. Роздержавлення націлене на зміну відносин власності на засоби виробництва для їх ефективного використання та відновлення; створення середнього класу власників як основи для соціально орієнтованої ринкової економіки; структурну перебудову економіки, розвиток конкуренції, обмеження монополізму; залучення іноземних інвестицій. Приватизація—це процес відчуження загальнодержавного та комунального майна на користь фізичних та недержавних юридичних осіб, що передбачає створення об’єктів недержавних, приватних форм власності(власне приватних, індивідуальних, колективних, кооперативних, акціонерних, змішаних). Приватизація має сенс лише в економіці, основаній на ринкових принципах регулювання Мета приватизації: 1. підвищення ефективності господарювання за рахунок зацікавленості власника у кінцевому результаті діяльності—прибутку, 2. піднесення рівня забезпеченості населення необхідними товарами та послугами за рахунок посилення конкурентної боротьби, 3. прискорення вирішення соціальних проблем за рахунок утворення середнього класу в суспільстві, 4. вихід суспільства з соціально-економічної кризи.

12 Кредит і його форми

Кредит - це побудований на довірі специфічний тип економічних відносин, які виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення, платності, строкового використання.

Розрізняють наступні види кредитів:

а) банківський; (Банківський кредит має місце тоді, коли однією із сторін кредитної

угоди виступає банк.)

б) міжгосподарський, який включає комерційний кредит, дебіторсько-

кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасову фінансову

допомогу, лізинг, облігаційні позики господарських суб'єктів, розміщені

серед юридичних осіб і деякі інші; (Міжгосподарський кредит — це форма перерозподілу вартості між

функціонуючими господарськими суб'єктами за договірними умовами.)

в) податковий кредит; (Податковий кредит надається фінансовими органами на основі кредитної угоди, укладеної між господарськими суб'єктами і податковою

адміністрацією.)

г) державний кредит; (Державний кредит має місце коли одним із його учасників (позичальник або кредитор) виступає держава в особі Уряду або місцевих органів

самоврядування.)

д) міжнародний або зовнішньоекономічний кредит.(Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит — це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу.)

 

13 Економічні закони та економічні категорії.

Економічні закони можуть проявляти­ся, реалізовуватися лише через господарську діяльність людей, через їхні економічні стосунки (відносини) між собою. Тобто виробничі (економічні) відносини між людьми є тим середовищем (умовами), в якому виникають і діють економічні закони. Поза цим середовищем немає і його законів. Отже, економічні закони незалежні від свідомості, бажання людей, але не від їхньої діяльності.

Економічні категорії мають такі ознаки: відображують не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як свій головний предмет; мають об'єктивний характер, оскільки відображують об'єктивну дійсність; більшість з них має історичний характер. Це означає, що вони відповідають певним історичним умовам і відображують певний рівень економічного життя людства. Економічна категорія як теоретична абстракція характеризується специфічними ознаками (властивими тільки цій категорії); сутністю і формою вияву; головною функцією; місцем у системі категорій; формами і методами використання. За типами категорії класифікують на: провідні категорії, які відображують основні економічні риси формації, усі стадії відтворення, і категорії, що стосуються лише однієї стадії руху суспільного продукту: безпосередньо виробництва, обміну, розподілу чи споживання.

 

 

14 Банки, їх функції. Джерела банківського прибутку.

Банки виконують такі функції:

• трансформаційну;

• емісійну.

Трансформаційна функція банків зумовлена посередницькою місією банків взагалі і їх особливим місцем серед фінансових посередників зокрема. Полягає вона в зміні (трансформації) таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування.
У зв'язку з цим можна виділити такі напрями цієї функції:

• трансформація ризиків;

• трансформація строків;

• трансформація обсягів;

• просторова трансформація.

 

Емісійна функція банків полягає в тому, що тільки вони можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей, або ж вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові гроші, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

 

Банківські доходи поділяються на:

- процентні (До процентних відносяться доходи, які обчислюються пропорційно до часу і суми та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.)

- комісійні (- за операціями з банками;- за операціями з клієнтами;- за операціями з філіями та іншими установами банку.)- торгівельні;

- інші банківські операційні доходи дивідендний дохід;- за операціями з філіями та іншими установами банку;- інші банківські операційні доходи.

 

15 Технологічний спосіб виробництва. Роль НТП у розвитку технологічного способу виробництва.

Технологічний спосіб виробництва (ТСВ) - це історично ви­значений спосіб поєднання різних компонентів у системі продук­тивних сил, насамцеред людини та технічних засобів праці. ТСВ характеризує ті взаємовідносини людей у процесі виробництва, які зумовлюються характером виробничих операцій.

 

 

Науко́во-техні́чний прогре́с — це поступальний рух науки і техніки, еволюційнийрозвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконаленнятехніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.