Промисловий переворот та його особливості у Франції, Німеччині, США

Промисловий переворот у Німеччині почався з великим запізненням — у 30-х роках XIX ст. Повільність економічного розвитку пояснювалася політичною роздробленістю німецьких земель, пануванням феодальної системи землеволодіння, що стримувало формування вільної робочої сили, збереженням цехової системи. Створення Митного союзу (1833 р.), уніфікація монетного обігу і вагових систем прискорили формування та розширення національного ринку.

На початковому етапі, що охоплював період з 30-х — до 50-х років XIX ст., істотні зміни відбувалися в легкій промисловості: бавовняній і шовковій — в Саксонії, суконній — в Рейнському районі та Прусії. За 1834— 1838 рр. було побудовано 45 нових фабрик, за 1833— 1846 рр. — лише в Сілезії 8 бавовняних та 128 льонопрядильних фабрик. На початку 40-х років застосовувалося кілька сотень жакардових ткацьких верстатів.

Значних успіхів досягла гірнича промисловість. У середині XIX ст. добували більш як 3 мли т вугілля, виплавляли 200 т чавуну. Особливо швидко розвивався Рейнсько-Вестфальський промисловий район, в якому було зосереджено четверту частину промислових робітників Німеччини. Однак це була мануфактурна промисловість. У 1846 р. з 200 домен Рейнсько-Вестфальського району тільки 32 працювали па кам'яному вугіллі, а пудлінгові печі були па 9 заводах. Парові двигун поширилися практично в 30 — 40-х роках. У 1822 р. працювало 2 парові машини, в 1847 р. їх стало 1139 потужністю 21,7 тис. к. с. Першу залізницю протяжністю 12 км було побудовано в 1835 р. Довжина залізниць у 1848 р. досягла 2,5 тис. км. У 40-х роках капіталовкладення в будівництво залізниць становили 450 мли марок. Використовували переважно англійські паровози. Продукція німецьких паровозобудівних заводів була незначною (38 паровозів з 429, що використовувалися у 40-х роках). Працювало чотири заводи локомотивів: два в Берліні, Хемпиці, Касселі. Кількість пароплавів зросла з 4 до 90.

Для цього періоду характерні досягнення німецької техніки: установка для швидкого книгодрукування (1814 р.), кам'яноточильна машина (1835 р.), циліпдричпо-точильпий (1803 р.), горизонтальний (1807 р.), набивний (1836 р.) верстати. В цілому за важливими економічними показниками Німеччина відставала від Великобританії: за видобутком вугілля — в 11 разів, виплавленням чавуну — в 5,6 раза, потужністю парових двигунів — в 5 разів, протяжністю залізниць — в 2 рази. В усіх галузях переважало дрібне виробництво. Промислове населення Прусії становило 11 %. Загальна чисельність промислових робітників на транспорті, в торгівлі дорівнювала 1 мли. Німеччина залишалася сільськогосподарською країною. На її ринку панували англійські промислові товари. [5, c. 237-241]

Промисловий переворот у Німеччині завершився в 50-70-х роках XIX ст. після революції 1848—1849 рр. Його темпи характеризують такі економічні показники: продукція важкої промисловості, виплавлення чавуну, споживання бавовни зросли у 3 рази, видобуток вугілля — у 4, потужність парових двигунів - у 9 разів, протяжність залізниць - у 3,3 раза (19,6 тис. км). У 1861 — 1870 рр. випуск засобів виробництва збільшився па 23%, засобів споживання — на 9%. Машинне виробництво перемогло.

Головною особливістю промислового перевороту у Франції був його порівняно затяжний характер. Почався він пізніше, ніж у Великобританії (1805 — 1810 рр.), а завершився у кіпці 60-х років XIX ст. У роки Директорії та імперії Наполеона (1804 — 1814 рр.) уряд активно підтримував французьку промисловість і торгівлю, прагнучи створити для неї найбільші переваги. В 1810 р. створено Раду в справах фабрик і мануфактур, а в 1811 р.— окреме Міністерство мануфактур і торгівлі. У текстильній промисловості поширилися "джеппі", мюль-машини, верстати Жаккара, машини Жирара. Промислове виробництво зросло в 1,5 раза, виплавляння чавуну, видобуток залізної руди та вугілля — в 2, продукція металообробної промисловості, суконної — в 4 рази. Континентальна блокада (введена в 1806 р.), що закрила французький і європейський ринки для англійських промислових товарів, прискорила становлення тих галузей французької промисловості, що ґрунтувалися на континентальній сировині (суконна, полотняна, швейна, взуттєва, хімічна, металообробна). Однак криза охопила ті галузі, що працювали па колоніальній сировині (бавовняну, цукрову) або експортували товари. Через відсутність англійських машин загальмувалася механізація виробничих процесів. Це призвело до уповільнення темпів промислового перевороту.

Фінансовою основою великого промислового виробництва були прибутки промислової та торгової буржуазії, доходи від зовнішньої торгівлі, доходи фермерських господарств, надходження від спекулятивних угод із землею.,її зміцнювала економічна політика держави, що найшло відображення у переорієнтації на початку XIX ст. інвестицій зі сфери торгівлі й мореплавства у промисловість, а також у встановленні протекціоністського тарифу. З 1816 р. на імпорт тканини встановлювались високі ввізні мита, які потім підвищувались. Це захищало американське виробництво від зарубіжної конкуренції.

Промисловому перевороту у США сприяли і зовнішні фактори: послаблення англійської конкуренції через розрив з метрополією в період Війни за незалежність; європейські війни (1792— 1815) стимулювали зовнішню торгівлю СІЛА, їх посередництво у торгівлі. До Європи, використовуючи нейтральне становище, американці поставляли товари з Вест-Індії, Південної Америки, Далекого і Близького Сходу, перевозили товари з французьких і англійських колоній у метрополії. Це був період, який отримав назву "золотого віку" для торговельного мореплавства Північно-Американських Сполучених Штатів.

Вступаючи у машинну стадію розвитку суспільства в першому десятилітті XIX ст., США використали англійський технічний досвід. При цьому вони зробили власний значний внесок. Це дало США змогу здійснити промисловий переворот за порівняно короткий термін — 40—50 років. На початку 60-х років XIX ст. уже утвердився фабричний тип виробництва у провідних галузях господарства.

Основні особливості промислового перевороту в США такі.

1. Активна роль американської інженерної думки: було винайдено бавовноочисну машину (1793), яка підвищила продуктивність праці у 100 разів, швейну машину (1841), машину для виготовлення взуття (1846), фосфорний сірник, електромагнітний телеграф Морзе (1833), друкарський телеграфний апарат Д. Юза (1855), пістолет, пневматичне гальмо, паровий молот (1842), вулканізацію каучуку (1844), турбіну (1849), електровоз (1851), станки оригінальної конструкції. Вони зумовили розвиток багатьох нових галузей промисловості. Швейні фабрики Зінгера, Беккера, Уллера випускали вироби, які користувалися попитом у всьому світі. Та й сама швейна машина Зінгера була відома й популярна в Україні.

2. Наявність великої кількості річок сприяла більшому використанню водної енергії, ніж енергії пари. Тому тут пізніше (аж у 40-х роках) масово стали використовувати парову енергію, хоча універсальний паровий двигун створено ще наприкінці XVIII ст., a y 1803 p. Олівер Еванс винайшов парову машину.

3. Величезні запаси деревини сприяли тривалому використанню як основного виду палива деревного вугілля. Аж до 1860 р. на залізничному транспорті США використовували дрова. Перша домна, що працювала на кам'яному вугіллі, з'явилась у країні лише в 1837 р. Масове використання мінерального палива у металургії почалось у 40-х роках.

4. Відсутність мануфактурного капіталізму. Мануфактури, що виникали в колоніальний період, не були стійкими, їх розвиток стримувала заборонна політика Англії. Тому справедливо стверджувати, що промисловий переворот у США відбувався в умовах недостатнього розвитку мануфактурного виробництва.

5. Крайня територіальна і галузева нерівномірність. Північний Схід — більш промисловий, на Півдні майже відсутні фабрики і заводи, переважала первинна обробка культур, що тут вирощувались — бавовнику, тютюну, рису, цукрової тростини і т. ін. Машини обслуговувалися рабами. Західні штати майже не знали мануфактурної стадії і спеціалізувались на переробці харчових продуктів, лісових матеріалів, виробництві сільськогосподарської техніки.