Економічна складова державної регіональної політики передбачає (Рис.2.1):
· забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональними і місцевими;
· раціональне розміщення продуктивних сил, реалізацію переваг територіального поділу праці;
· створення нової системи управління комунальним сектором економіки;
Рис. 2.1 Механізм державного регулювання розвитку регіонів
· стимулювання надходження фінансових ресурсів, приватних інвестицій у найдинамічніші області, здатні прискорити зростання національної економіки та сприяти реструктуризації власної економіки;
· активізацію розвитку депресивних регіонів;
· сприяння формуванню оптимальної структури господарського комплексу, здатної забезпечити найефективніший регіональний розвиток;
· контроль з боку держави за зміною суспільних потреб, за дотриманням загальноекономічних, соціальних пріоритетів, забезпеченням досягнень у сфері науково-технічного прогресу (Рис. 2.2);
| |||||
| |||||
|
Рис. 2.2 Соціальний напрямок регіональної політики України
· сприяння розвитку регіонального ринку та споживчого сектору економіки регіону;
· створення різних типів спеціальних економічних зон як засобу стимулювання господарської діяльності в регіоні.
В Україні головними проблемами бюджетного регулювання розвитку регіонів в сучасних умовах є:
· встановлення науково-обгрунтованих показників, що визначають і гарантують самостійність місцевих бюджетів;
· збалансування бюджетної системи за територіями, доходами і витратами;
· визначення частки місцевих бюджетів у консолідованому бюджеті держави;
· встановлення мінімальної частки доходів місцевих бюджетів, що формуються за рахунок власних доходів (показник реальної фінансової автономії) [7, с.183,184].