Методика аудиту дебіторської заборгованості

У Балансі дебіторська заборгованість представлена статтями "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", «Дебіторська заборгованість за розрахунками - з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків", "Інша поточна дебіторська заборгованість". Як правило, найбільш значну частку загальної дебіторської заборгованості становить дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги.

Завдання аудиту дебіторської заборгованості та резерв-сумнівних боргів:

1) перевірка наявності та правильності оформлення, повноти обліку первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості;

2) перевірка правильності оцінки дебіторської заборгованості;

3) підтвердження реальності розміру дебіторської заборгованості;

4) перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;

5) перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата грошовими коштами, векселями тощо);

6) перевірка правильності представлення та розкриття інформації про дебіторську заборгованість у звітності.

Джерелами інформації для перевірки дебіторської заборгованості є первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки, касові та банківські документи, договори, реєстри синтетичного й аналітичного обліку розрахунків відповідної форми обліку.

Початковим етапом аудиторської перевірки дебіторської заборгованості є збір загальної інформації щодо реалізації продукції та дебіторську заборгованість, виконання аналітичних процедур. Аудитор вивчає договори на поставку продукції, передбачену форму розрахунків, застосування попередньої оплати покупців продукції. Перевіряють дані активу Балансу за відповідними розрахунками (рах. 16,36,37,38,63) та порівнюють з даними журналів і відомостей на певну дату.

Наступним важливим кроком аудитора є оцінка надійності системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості. Правильна оцінка системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта дасть можливість аудитору розробити програму аудиту, визначити кількість, види та обсяг аудиторських процедур. Аудитору слід оцінити величину індивідуального аудиторського ризику з перевірки дебіторської заборгованості, тобто з'ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості, можуть залишитись невиявленими і вплинуть на достовірність всієї фінансової звітності.

На основному етапі аудиту, аудитор здійснює конкретні аудиторські процедури щодо перевірки дебіторської заборгованості за встановленими критеріями достовірності фінансової звітності.

Оцінюючи повноту інформації щодо дебіторської заборгованості, потрібно впевнитись, чи всі рахунки клієнтів були зареєстровані, занесені у книгу (журнал) продаж та чи всі товари, які були відвантажені до кінця року, були віднесені до реалізованих, а ті, що не були оплачені, показані як дебіторська заборгованість (табл. 14).

При перевірці фактичної наявності аудитору потрібно впевнитись у реальному існуванні дебіторської заборгованості, а саме в тому, щоб продукція, товари, які не були передані покупцям до кінця року, помилково чи навмисно, не були включені в реалізацію та до дебіторів (наявність фіктивних продаж). Слід проконтролювати, чи не було платежів, які незаконно привласнені або записані в невірному фінансовому періоді. Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та самостійно провести зустрічні перевірки.

Для отримання доказів за критерієм "право власності" аудитор зобов'язаний переконатися, що вся відображена дебіторська заборгованість належить саме підприємству-клієнту. Слід розглянути можливість занесення в сальдо дебіторів заборгованості по приватних операціях (наприклад, керівництва) або по продажах, що належать іншим підприємствам.

Перевіряючи правильність оцінки дебіторської заборгованості аудитору потрібно проконтролювати, чи правильно вона була оцінена відповідно до встановленої облікової політики. У валюту балансу дебіторська заборгованість має входити за чистою реалізаційною вартістю.

Оскільки у складі загальної дебіторської заборгованості можуть мати місце сумнівні та безнадійні борги, аудитор повинен впевнитись у додержанні принципу обережності. Тому важливим аспектом перевірки є списання безнадійних боргів як таких, по яких існує впевненість у неповерненні їх боржником або за якими минув строк позовної давності.

Перевіряючи правильність відображення операцій у обліку аудитор перевіряє правдивість, точність відображення сум дебіторів на дату складання звітності в Балансі. Слід впевнитись у правильності ведення поточних облікових реєстрів.

Критерій законності передбачає перевірку законності здійснення операцій, що призвели до виникнення дебіторської заборгованості, відповідність її обліку чинним законодавчим актам та нормативним документам.

Перевірка за критерієм «розподіл між звітними періодами» передбачає контроль аудитором додержання меж звітного періоду. Відповідно до нього всі операції з виникнення, погашення та списання дебіторської заборгованості мають бути відображені в обліку в тому періоді, в якому вони були здійснені [8].