Геоморфологічні умови

Згідно геоморфологічного районування район досліджень належить до Причорноморської області пластово-акумулятивних та пластово-денудаційних низовинних рівнин Південно-Причорномосько-Приазовської прибережно-морської і дельтової рівнини [19,185,207,243]. Основним об'єктом дослідження є зона Cухого Cтепу (південна частина Херсонської області та північна частина Кримського півострова). Об'єкти досліджень розташовані в Причорноморській низовині.

Згідно фізико-географічного районування південна частина Херсонської області належить до Присивасько-Приазовської степової області і займає Північну приосьову частину Причорноморської западини [185,207] Геоморфологічно область являє собою морську акумулятивну терасову рівнину, яка сформувалася в умовах невеликих амплітуд тектонічних коливань за загальної тенденції території до опускань. Виділяють давню і молоду верхньопліоценові тераси [70]. Абсолютні позначки давньої верхньопліоценової тераси знижуються з півночі на південь від 50 до 38 м, а молодої – від 38 до 14 м. Поверхню морських пліоценових терас представлено численними великими і малими подами. В приазовській частині області тераси зрізані долинами невеликих річок і балками. Як форми рельєфу виділяють сиваські лимани, піщано-мушлеві коси та пересипи [70]. В гіпсометричному відношенні Присивасько-Приазовську степову область виділяють як одну з найбільш понижених областей південної степової підзони. На північному краю області абсолютні позначки поверхні сягають 40-50 м. Вздовж Сивашу та на узбережжі Азовського моря поверхня суші підіймається над рівнем моря на 5-10 м.

Кримська частина Причорноморської низовини згідно новітнього фізико-географічного районування належить до Степової області рівнинного Криму, що має площу 16 000 км². У межах рівнинного Криму виділяють [34,243] наступні геоморфологічні райони: Присиваська (Північно-Кримська) низовина, Центральна піднесена (Таврична) рівнина, Тарханкутське плато, Керченський півострів. Два останні у роботі не розглядаються.

Присиваська низовина примикає до берегів Сивашу і Каркинитскої затоки. Вона являє собою морську пліоценову терасу. Абсолютні відмітки поверхні коливаються від 0,5 до 30 м. Загальну рівнинність іноді порушують неглибокі балки. Низовині іноді притаманна сильна зрізаність берегової лінії Сивашу; вузькі півострови, що вдаються в Сиваш, чергуються з довгими вузькими і дрібними затоками, що глибоко (до 15 км) проникли в сушу [243].

Центральна піднесена (Таврична) денудационно-акумулятивна рівнина розташована на південь від Присиваської низовини. Абсолютні відмітки тут коливаються від 30 до 120 (150) м. Поверхня нахилена на північ і північний схід. Їй притаманний хвилясто-лощинний рельєф.

У тектонічному відношенні розглянута територія розташовується в Причорноморській западині, що є частиною Середземноморської геосинкліналі. До північного борту западини відноситься (крім інших регіонів) Дніпровська терасово-дельтова рівнина, до південного – степовий Крим. Дослідженнями [70] установлено, що западина є не однорідною і складається з відособлених прогинів.

Північний борт западини є однорідним у тектонічному відношенні. Він заповнений в основному крейдовими і палеогеновими осадами, що плащевидно (з перервами) перекриваються неогеновими відкладеннями. Найбільш характерною рисою геології цього району є збільшення потужності більш давніх відкладень до осьової частини западини (Каркинитська затока і Сиваш) і виклинення їх до периферії [207]. Південний борт Причорноморської западини, на відміну від північного, більш складний. Центральна частина Кримського півострова являє собою Скіфську платформу палеозойського віку з гетерогенною складчастою підставою, покритою чохлом крейдових, третинних і четвертинних відкладень. У цієї платформи є ряд підняттів (Сімферопольське, Новоселівське і Тарханкутский вал) і опускань (Північно-Сиваська, Индольська й Альминска западини) [243].

Найбільш значна за площею Північно-Сиваська (Присиваська) западина, чи Сиваська мульда, є осьовою частиною Причорноморської западини. По суті це прогин, витягнутий широтно уздовж Каркинитского затоки і Сиваша, і заповнений крейдовими, палеогеновими, неогеновими і четвертинними відкладеннями потужністю до 4000 м. Виходи неогенових вапняків на півночі і півдні мульди спостерігаються на висоті 30-60 м над рівнем моря, а в осьовій частині поховані на 60-120 м нижче його рівня [243]. Протягом четвертинного періоду Присиваська западина піддавалася епійрогенним рухам переважно негативного знаку. В даний час спостерігаються повільні підняття окремих ділянок на тлі загального епійрогенічного опускання. Диз'юнктивні порушення земної кори і скидні явища в Присивашші не спостерігаються [185].