Процесуальний порядок оформлення предґявлення для впізнання

 

    У відповідності зі ст. 176 КПК України про предґявлення для впізнання складається протокол.

Протокол предявлення для впізнання повинен містити вказівки про місце, де він складався, число місяць і рік його складання, класному чині і прізвищі слідчого, про прізвища, імена і побатькові понятих і їх адресах, про прізвище, імя і по батькові особи впізнаючого. У протоколі повинна бути вказівка про те, де предявлявся обєкт (в кабінеті слідчого, на вулиці і т.д.), які були умови освітлення. Стан погоди, якщо предявлення відбувалося поза приміщенням.

Протокол повинен містити відомості про обєкт, що предявляється і обєкти, серед яких він предявлявся (їх число і короткий опис зовнішнйого вигляду). Якщо предявляється обєкт, що володіє рухливістю, то необхідно в протоколі відмітити, в якому стані (руху або спокою) він показувався впізнаючій особі.

При предявленні обєкта свідку або потерпілому в протоколі повинна міститися вказівка про попередження їх про кримінальну відповідальність за відмову від впізнання і за помилкове впізнання

якщо обєкт предявлявся обвинуваченому, підозрюваному або неповнолітній особі, то такої вказівки не потрібно. У протоколі необхідно вказати заяву особи, яка впізнає.                                 Фіксуючи висновок, потрібно детально перерахувати ті ознаки, предмети. По яких він впізнав обєкт.

Крім вказаних вище відомостей, в протоколі повинна бути відмітка про прочитання протоколу впізнаючому і особам, які були присутні при предявленні для впізнання.якщо з боку впізнаючого, а при предявленні особистості і з боку впізнаючого, а також з боку понятих були які-небудь заяви або зауваження, то про це також необхідно вказати в протоколі.

Протокол підписується впізнаючим, понятим і слідчим.При предявленні особистості додатково повинен бути підпис особи, яка впізнається. Якщо для впізнання предявлялася фотокартка, до протоколу повинна бути прикладена фототаблиця, завірена посадовою особою. У цьому випадку, якщо впізнання фіксувалося шляхом відео-або звукозапису, то додатком до протоколу повинна бути касета в опечатаному вигляді з засвідчувальними підписами.

Застосування відеозапису при предявленні для впізнання доцільне тоді, коли фіксується впізнання по ходу. У цьому випадку важко переоцінити значення такого відеозапису. Як би детально і точно не описувалися в протоколі предґявлення для впізнання особливості ходи всіх осіб, предявлених для впізнання, тільки наочне зображення може створити повне і правильне уявлення про це. Аналогічне значення відеозапису при впізнанні по голосу і усній мові. Магнітофонний запис доцільно також застосовувати при предявлення для впізнання в двох випадках:

коли стан здоровя впізнаючого викликає сумнів в його явці до слідчих органів і суду;

 коли впізнаючий є малолітній.

 

      

 

 

ВИСНОВОК

    Підводячи підсумки курсової роботи можна зробити висновок, що така слідча дія як предґявлення для впізнання має широке практичне застосування в кримінальному процесі. Але в нашому законодавстві є недоліки застосування даної слідчої дії, я вважаю що необхідно регламентувати в КПК України окрім, предґявлення особи для впізнання і предґявлення предметів для впізнання (ст.ст.174,175 КПК України), також і предґявлення для впізнання трупа, предґявлення для впізнання тварин, предґявлення для впізнання місцевості.

   Щодо кількості осіб, які предявляються для впізнання, також я вважаю чітко не визначене. Граматичне тлумачення ст.174 УПК України дає підстави твердити, що предґявлятись для впізнання мають чотири особи, оскільки в ній йдеться про інших осіб у кількості не менше трьох, а далі ставляться вимоги до цих трьох. Отже маємо одну особу, яка підлягає впізнанню і три особи, серед яких треба її предявляти, всього - чотири особи. Щоправда, судові органи приймають як доказ впізнання, в якому брали участь лише три особи. Щоб виправити становище, в законі потрібно чітко записати  «Особа, яка підлягає впізнанню предґявляється разом з трьома сторонніми особами, не знайомими впізнаючому, які не мають чітких розбіжностей в зовнішності та одягу».

     Такі пропозиції на мою думку чіткіше регламентуватимуть проведення даної слідчої дії і запобігали б неправильному тлумаченню кримінально - процесуальних норм щодо предґявлення для впізнання.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Конституція України, Київ, 1996.

2. Кримінальний Кодекс України, Київ, 2001.

3. Кримінально – Процесуальний Кодекс України, 1961, зі змінами

та доповненнями станом на 01.09.2002.

4. Михеєнко М.М. «Кримінальний процес України», Київ – 1992.

5. Жогин Н.В., - «Руководство для следователя», Москва, 1971.

6. Тертышник В.М., Слинько С.В. – «Теория доказательств», - 1998.

7. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. «Кримінально – процесуальне право», - 1997.

8. Біленчук П.Д., Барилюк В.І.  «Криміналістика», Київ, 2000.

9. Тертишник В.М.- «Науково – практичний коментар до кримінально – процесуального кодексу України», - 2002.

10. Глазырин Ф.В. «Психология отдельных следственных действий». – Волгоград, 1983.

11. Васильев А.Н. «Тактика отдельных следственных действий». – Москва, 1981.

[1] Тертышник В.М., Слинько С.В. – «Теория доказательств», - 1998.

[2] Жогин Н.В., - «Руководство для следователя», Москва, 1971.

1 Жогин Н.В., «Руководство для следователя», Москва, 1971.

1 Жогин Н.В., - «Руководство для следователя», Москва, 1971.

1 Глазырин Ф.В. «Психология отдельных следственных действий». – Волгоград, 1983.

 

1 Васильев А.Н. «Тактика отдельных следственных действий». – Москва, 1981.