Своєрідність героя в романі Джека Лондона “Мартін Іден”

49. “Північні оповідання” Джека Лондона. Початок творчого шляху Лондона пов'язаний з романтикою Півночі в його збірках “північних оповідань” - “Син вовка” (1900), “Бог його батьків” (1901), “Діти мороза”(1902) тощо. Життя за полярним колом, де люди цінувалися за мужність, безкорисливість, відданість у дружбі, вірність створювало таких героїв, як Мезон, Мейлм'ют Кід, Сітка Чарлі, Пассук тощо. В оповіданні “Біле безмов'я” сильні духом, шляхетні люди показані на фоні суворої величі Півночі, і в найтрагічніший момент діють як чоловіки: Мейлм'ют Кід добиває свого друга, відчуваючи відповідальність за його дружину, і рятується сам. Лондон виступає як чудовий майстер пейзажу, справжній поет Півночі. Але людина в Лондона - приборкувач Півночі, і любов до людини, гордість за неї - лейтмотив його оповідань “Любов до життя”, “Мужність жінки”. В оповіданні “Історія Джис-Ук” білий чоловік обирає між американкою та індіянкою, що порятувала йому життя. Повернувшися до Америки, Нійл Боннер стає міщанином, його знову підкорює суспільство, і він відмовляється від благородної жінки, що його врятувала. Є в Лондона і герої, яких жене на Північ жадоба грошей - вони переважно зазнають поразки і загибають. Поетизація сильної і незалежної особистості призводить автора до ідеалізації авантюристів-ділків. В цьому проявляється вплив ніцшеанства.