Казначейський контроль: сутність та призначення

На сучасному етапі радикальних реформ, що здійснюються в Україні, особливого значення набуває питання державного контролю в умовах функціонування господарюючих суб'єктів з різними формами власності. Одним з найпоширеніших видів державного контролю є казначейський контроль. У багатьох країнах світу він вже багато років застосовується як неодмінна складова процесу виконання державного бюджету. Проте в Україні структура державного казначейства почала функціонувати не так давно, лише 10 років тому. Через відсутність достатнього досвіду виникає багато питань стосовно самого визначення змісту і сутності поняття казначейського контролю в Україні, що є значною перепоною на шляху вдосконалення процесу управління державними коштами.

Реформування економічних відносин у напрямі ринкових перетворень в Україні охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства, зокрема й фінансовий контроль і найважливішу ланку і невід’ємний його складник – державний контроль. Тому саме державний фінансовий контроль необхідно вивчити якомога детальніше.

За своєю суттю державний фінансовий контроль – це комплекс заходів, які здійснює держава з метою успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів [106, с. 382]. Сутність такого фінансового контролю може бути визначена як система заходів держави для забезпечення ефективного використання державних фінансових ресурсів в інтересах суспільства, які охоплюють усі операції, пов’язані з рухом державних коштів, і здійснюються у відповідних формах за допомогою спеціальних методів [46, с. 22].

Згідно з Законом України „Про систему державного фінансового контролю в Україні” державний фінансовий контроль поділяється на: загальнодержавний; спеціалізований; відомчий; комунальний (муніципальний).

Одним з органів, що здійснюють спеціалізований державний фінансовий контроль є Державне Казначейство України.

У Бюджетному кодексі визначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу в Україні здійснюється фінансовий контроль та оцінка ефективності використання бюджетних коштів (частина 2 статті 19) [5, с. 25]. Для організації контролю на всіх стадіях бюджетного процесу важливого значення набуває казначейський контроль, який здійснюється, починаючи зі стадії затвердження бюджетних призначень, розподілу та доведення бюджетних асигнувань, прийняття бюджетних і фінансових зобов’язань до отримання товарів і послуг та закінчується на стадії здійснення платежу з бюджетних рахунків (статті 23, 24).

Державне казначейство України було створене 27 квітня 1995 року Указом Президента України за № 335/95 [6] з метою оперативного управління бюджетними коштами, контролю за їхнім цільовим спрямування на першочергові соціально-економічні потреби, а Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року за № 590 було затверджено Положення про Державне казначейство України [8], якою на органи Державного казначейства покладено виконання таких основних функцій: підвищення дієздатності державної бюджетної політики; ефективного управління доходами та витратами у процесі виконання державного бюджету; підвищення відповідальності учасників бюджетного процесу та забезпечення належної бюджетної звітності; оперативності реалізації державних програм; посилення контролю за надходженням, цільовим і ефективним використанням державних коштів (дотримуватися встановлених платіжних обмежень у рамках бюджетних асигнувань, проводити попередню перевірку вимог перед здійсненням платежів) [64, с. 46].

Невід'ємною ділянкою роботи органів казначейства є контрольна діяльність. Повноваження Державного казначейства як контролюючого органу визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 „Питання Державного казначейства”. Метою фінансового контролю, що здійснюється органами Державного казначейства, є зменшення кількості та обсягів порушень бюджетного законодавства, а саме використанні бюджетних коштів не за призначенням та у межах бюджетних асигнувань. Казначейство також здійснює контроль за цільовим витрачанням коштів державного бюджету всіх розпорядників та отримувачів бюджетних коштів. З цією метою при здійсненні касових видатків перевіряються всі бухгалтерські, фінансові та інші документи, що підтверджують право і законність проведених витрат. У випадку виявлення порушень оформляється відмова в оплаті рахунку. Крім цього, спеціалісти органів державного казначейства разом з Прокуратурою, контрольно-ревізійним управлінням та іншими органами виконавчої влади, яким надано таке право, можуть залучатися до спільних перевірок [106, с. 405].

Але попри більш ніж десятирічне існування системи Державного казначейства у нашій країні, поняття „казначейський контроль” у працях вітчизняних авторів практично не зустрічається. Частіше використовується просто перелік функцій ДКУ стосовно контролю за бюджетними коштами, який визначено у Положенні про Державне казначейство України. Проте задля кращого розуміння економічного змісту казначейського контролю необхідно дати конкретне визначення цього поняття, яке випливає з мети створення системи Державного казначейства. Таке визначення повинне відбивати специфічність казначейського контролю, вказувати на його відмінність від інших видів державного фінансового контролю. Особливість фінансового контролю, що здійснюється органами Державного казначейства, полягає в тому, що вони є єдиними виконавцями попереднього контролю та контролю на стадії здійснення платежу при виконанні державного бюджету і не здійснюють цей контроль вибірково, а тільки на регулярній основі. Так забезпечується суворий контроль за правильністю фінансових операцій, їх бухгалтерським обліком, що є гарантією чіткого виконання рішень виконавчої влади [54, с. 57].

Таким чином, на думку автора, сутність казначейського контролю як економічної категорії полягає у визначенні його як системи економічних відносин з приводу спостереження та перевірки виконання бюджетів усіх рівнів безпосередньо в процесі затвердження бюджетних призначень, розподілу та доведення бюджетних асигнувань, прийняття бюджетних і фінансових зобов’язань до отримання товарів і послуг та здійснення платежу з бюджетних рахунків з метою зменшення кількості та обсягів порушень бюджетного законодавства.

При цьому новизна поняття „казначейський контроль” полягає у наступному:

по-перше, запропоноване поняття враховує стадію бюджетного процесу (виконання бюджету), якою обмежується контроль з боку казначейських органів;

по-друге, воно передбачає обслуговування казначейством різних рівнів бюджетної системи;

по-третє, визначено головну мету створення системи казначейського контролю.

Доповнює розуміння сутності казначейського контролю його зміст, який розкривають завдання, покладені на казначейські органи, а саме: управління доходами і видатками державного та місцевих бюджетів; контроль за цільовим витрачанням коштів державного бюджету всіх розпорядників та отримувачів бюджетних коштів, перевірка всіх бухгалтерських, фінансових та інших документів, що підтверджують правильність і законність проведених витрат; регулювання фінансових взаємовідносин між державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, організація та здійснення контролю за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів; проведення ревізій діяльності територіальних органів Державного казначейства.

Проте не можна забувати, що казначейській контроль є лише окремою ланкою у загальній системі контролю в Україні та повинен взаємодіяти з іншими видами. Місце казначейського контролю у загальній системі контролю ілюструє схема, що зображена на рисунку 3.

Місце казначейського контролю у загальній системі контролю

Крім того, аналізуючи казначейський контроль як такий, треба особливо виділити таку його складову, як внутрішній контроль. Він спрямований на перевірку функціонування системи казначейського контролю та підвищення її ефективності, що має не абияке значення для усієї системи бюджетного виконання.