Принципи діяльності служби зайнятості та її завдання

Реферат

Спеціальність: економіка та підприємництво

Дисципліна: державне регулювання зайнятості

Тема: державна служба зайнятості як централізований орган виконавчої влади

 

Харків 2009

Зміст

1. Вступ

2. Структура державної служби зайнятості

3. Принципи діяльності служби зайнятості та її завдання

4. Права служби зайнятості

5. Висновки

6. Список використаної літератури

Вступ

 

Минуло вісімнадцять років з того часу, як у міських і районних центрах зайнятості було офіційно розпочато реєстрацію безробітних в Україні, тобто в державі почав формуватися і діяти ринок праці. Регулювання ринку праці, соціальний захист громадян у разі вимушеного безробіття – один із важливих обов’язків держави, яка будує керовану, соціально орієнтовану ринкову економіку. Саме тому наприкінці 1990 року уряд України визнав за доцільне перетворити службу працевлаштування, що існувала в системі Міністерства праці України, на державну службу зайнятості, тобто централізовану систему спеціальних державних органів, які б комплексно вирішували питання, пов’язані з регулюванням зайнятості населення професійною орієнтацією, перенавчанням, працевлаштуванням, соціальною підтримкою громадян, які тимчасово не працюють.

 Закон України “Про зайнятість населення”, прийнятий Верховною Радою України 1 березня 1991 р., низка положень щодо практичної реалізації цього закону, а також спеціальні постанови Кабінету Міністрів України створили правове поле діяльності державної служби зайнятості. На виконання зазначених законодавчих документів державною службою зайнятості, було виконано велику роботу, пов’язану зі створенням і зміцненням матеріально-технічної бази, оснащенням центрів зайнятості обчислювальною технікою, підготовка кадрів для всіх ланок служби зайнятості, нагромадженням досвіду організації різних форм роботи з незайнятим населенням, вивченням досвіду діяльності аналогічних служб інших країн.

Відносини у сфері зайнятості тісно пов’язані з загальним станом економічного розвитку країни. У зв’язку зі складною ситуацією на ринку праці України діяльність державної служби зайнятості продовжує вдосконалюватися.

Структура державної служби зайнятості

 

Державна служба зайнятості – це централізована структура спеціальних органів, утворена для комплексного вирішення питання регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.

Державна служба зайнятості має трирівневу структуру. Перший (базовий) рівень – це районні (405), міські (93), міськрайонні (55), районні в містах (59) центри зайнятості, які безпосередньо приймають громадян і надають їм послуги згідно з чинним законодавством про зайнятість.

Другий рівень – це центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні (24), Київський і Севастопольський міські центри зайнятості зі статусом обласних, що здійснюють територіальний розподіл трудових ресурсів і беруть участь у розробці регіональних програм зайнятості відповідно до місцевих особливостей і потреб.

Третій (верхній) рівень – це Державний центр зайнятості, який підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики. Він відповідає за реалізацію єдиної політики зайнятості на всій території України, заходів соціального захисту та сприяння зайнятості незайнятого населення, організаційно-методичне, правове та нормативне забезпечення, створення єдиної інформаційно-довідкової системи, розвиток матеріально-технічної бази служби зайнятості, підготовку кадрів усіх рівнів, міжнародні зв’язки, раціональне використання коштів фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи, організації, підпорядковані службі зайнятості. Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безкоштовно.

Діяльність Державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених для цих цілей.

У складі Державної служби зайнятості діє інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

 

Принципи діяльності служби зайнятості та її завдання

 

Принципи діяльності служби зайнятості:

· пріоритетність інтересів і потреб клієнтів;

· співробітництво клієнта і служби зайнятості – найефективніший і

 найкоротший шлях до працевлаштування;

· пріоритетність послуг центру зайнятості, пов’язаних із пошуком роботи.

Державна служба зайнятості є основним органом державної влади, який здійснює адміністративне регулювання зайнятості населення в Україні. До основних завдань служби зайнятості належать:

· аналіз і прогноз попиту та пропозиції на робочу силу;

· інформування населення та державних органів управління про стан ринку праці;

· консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, щодо можливості одержання роботи силою, вимог до професії та з інших питань, що є корисним для сприяння зайнятості населення;

· введення обліку вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування у порядку, встановленому законодавством збирання та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище у сфері зайнятості населення;

· надання допомоги громадян у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників;

· організовування при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників;

· сприяння підприємствам у розвиткові та визначені змісту курсів навчання й перенавчання;

· надання послуг щодо працевлаштування та професійної орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв’язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режи-му праці), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;

· реєстрування безробітних і надання їм у межах своєї компетенції допомоги, у тому числі і грошової;

· участь у підготовці перспективних і поточних державної та територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціального захисту різних груп населення від безробіття;

· внесення до місцевих державних адміністрацій, виконавчих комітетів відповідних рад народних депутатів пропозицій про бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5% загальної кількості робочих місць для осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

· бере участь в організації оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах, в установах, організаціях комунальної власності та за договорами на інших підприємствах, в установах і організаціях;

· реєстрування безробітних, їх працевлаштування, виплата допомоги по безробіттю, надання матеріальної допомоги безробітному та членам сім’ї, які перебувають на його утриманні, видання безвідсоткових позик для зайняття підприємницькою діяльністю;

· виплата стипендій громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та пере підготовку;

· підготовка пропозицій щодо визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;

· видання сертифікатів комерційним організаціям, які надають послуги, пов’язані з профорієнтацією, підвищенням професійного рівня та підготовкою до роботи громадян за новою професією;

· здійснення контролю за дотриманням державними і громадськими органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про зайнятість. Вживання заходів щодо запобігання незаконному використанню робочої сили;

· здійснення обліку та складання звітів про витрачання коштів Державного фонду.