Документарний акредитив

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993 р., публікація МТП N 500 (UCP500) [5 ], застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива. Вони є обов'язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в акредитиві.

Терміни "документарний акредитив" і "резервний акредитив" (далі іменовані як акредитиви) означають будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені:

(I) повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або

(II) уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або

(III) уповноважує інший банк негоціювати проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.

По операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, але не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, до яких можуть мати стосунок документи.

Питання здійснення операцій за документарними акредитивами, а саме - порядок відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки під час розрахунків за зовнішньоекономічними договорами, регулює «Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документальними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями¹ (далі - Положення N 514)» [11].

При цьому, Положення N 514 встановлює загальні правила Національного банку України щодо порядку здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями і передбачає, що уповноважені банки у своїй діяльності керуються іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою, що регулюють розрахунки у формі акредитивів. В тексті заяви про відкриття акредитива, яка подається до уповноваженого банку-емітента, особанаказодавець акредитива самостійно зазначає, яким міжнародним правилам акредитив має бути підпорядкований (пункт 1.3 розділу I Положення 514).

Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями [11] визначає:

1. В акредитиві має бути чітко зазначено спосіб виконання акредитива (шляхом платежу за пред'явленням або платежу з розстрочкою, або акцепту чи негоціації, або змішаного платежу).

2. Платіж за акредитивом здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів відповідно до умов акредитива.

3. Акредитив є угодою, що відокремлена від договору з купівлі-продажу або іншого документа, який має силу договору, на якому він базується.

Під час здійснення операцій за акредитивами всі сторони мають справу лише з документами (проти яких здійснюватиметься платіж), а не з товарами або іншими видами виконання зобов'язань.

Здійснення уповноваженим банком операцій за імпортним аккредитивом: