Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу України

 

На міжнародному ринку Україна фактично невідома як країна з розвинутою рекреаційною індустрією (окрім серед представників старшого покоління української діаспори, але і цей імідж фактично згасає). На даний час маркетинг туристичного потенціалу України на міжнародному ринку не проводиться. Будучи однією з найбільших країн Європи, вона не має жодного туристичного представництва за кордоном, не здійснює рекламних заходів і не має запланованих на національному рівні рекламних кампаній для зарубіжного ринку.

Найсуттєвішими перешкодами є наступні:

1. Негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку. Відсутність належної реклами.

2. Транспортні труднощі, пов'язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Візовий режим.

3. Низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг.

4. Недосконалість нормативно – правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування [17].

1. Негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку. Відсутність належної реклами. Досить важко переконати рекреантів приїхати в Україну в той час, як імідж країни практично відсутній в такому розумінні, або ж асоціюється з Чорнобильською катастрофою та радіаційною зоною. Імідж України як країни, куди можна приїхати відпочити, ще зберіг досить сильні позиції на території Росії, що ж до найближчих західних сусідів, то за останні роки набутий тут позитивний імідж було втрачено. Зараз Україна бачиться позаду таких держав як Польща, Угорщина, Чехія та інші. Щоб змінити цей імідж, необхідно розробити і впровадити ряд рекламних та стимулюючих заходів з метою створення нового іміджу, відкриваючи для масового рекреанта Українські природні рекреаційні ресурси, культуру та етнос народу, що проживає на його схилах. Важливим позитивним фактором при цьому може стати випуск найрізноманітніших рекламних матеріалів, починаючи з випуску туристичних друкованих видань та буклетів і закінчуючи рекламними відеофільмами та компакт-дисками.

2. Транспортні труднощі, пов'язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Значною перешкодою для нормального розвитку рекреаційного комплексу є проблеми, пов'язані з в'їздом на територію України. Повільні поїзди, дорогі авіаквитки, обмежена кількість авіарейсів, черги на митницях, поганий стан доріг при подорожуванні автомобілем – ось тільки деякі з тих складностей, які чекають іноземного відпочиваючого, що бажає приїхати в Україну. Крім того, відсутність належної дорожньої інфраструктури на основних автомагістралях приводять до того, що туристи не завжди мають змогу зупинитись для відпочинку і харчування в належно обладнаних місцях. Змінити ситуацію на краще можна лише запровадженням радикальних змін щодо державного господарювання будівництвом належної дорожньої інфраструктури.

Безпосередньо з цим пов'язані і проблеми візового характеру. Існуючі вимоги до іноземних туристів щодо оформлення візи з метою приїзду до України надають нашим конкурентам велику перевагу. Коли перед туристом існує вибір, він вибере ту країну, яка не вимагає віз. І це пов'язано не тільки з вартістю візи. Це проблема із запрошенням, поїздкою до Посольства, яке можливо знаходиться у іншому місті і ряд інших супутніх проблем. Тому дуже важливою передумовою створення високоефективної конкурентноздатної рекреаційної галузі є зменшення на державному рівні вимог по оформленню візових документів.

3. Низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг.

В умовах складної економічної ситуації, банкрутства ряду підприємств, зростання вимог громадян до якості послуг привело до фактичного припинення діяльності ряду закладів. Як приклад, рекреаційні заклади Закарпаття за функціями, об'ємом і рівнем обслуговування в своїй більшості не відповідають міжнародним стандартам. Коли перед туристом стає проблема, куди поїхати відпочити, на його вибір впливатимуть ряд факторів. У першу чергу його цікавитиме вартість та якість послуг, наявність зручностей. Однак переважна більшість наших об'єктів будувались для рекреантів, які не ставили великих претензій до умов відпочинку і лікування. Тому саме цей стан інфраструктури в туристично-санаторній галузі, в більшості випадків, не відповідає нагальним проблемам відпочиваючих. Також слід врахувати, що через відсутність великих грошових коштів у основної маси населення України, рекреація в області має перспективу і зможе нормально розвиватись при умовах, якщо на наших турбазах і у санаторіях зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. На жаль, на даний час, потрапляючи в умови нашого рекреаційного і туристичного сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації всіх наявних готельних установ та інших баз прийому [17].

Додатковим фактором, що привабить рекреанта, може стати розширення комплексу послуг, що надаються одним рекреаційним закладом.

4. Недосконалість нормативно–правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування. Нормальний розвиток рекреаційної галузі може відбуватись за умови створення якісно нової системи господарювання. Базою для цього є економічна зацікавленість як безпосередніх власників закладів, так і їх трудових колективів, тобто отримання ними реальних прибутків, що можуть використовуватись на власний розсуд. Однак слід відмітити, що діючі норми державно – правового регулювання і особливо податкова система, не стимулює рекреаційної діяльності. Зокрема, гостро стоять питання щодо зменшення податкового тиску, а саме:

– звільнення від сплати ПДВ на продаж путівок;

– звільнення від оподаткування земельних ділянок, на яких діє рекреаційна інфраструктура;

– зменшення ставок податку на прибуток для туристичних підприємств, що надають пріоритет в'їзду туристів;

– встановлення протекційної податкової політики на здійснення туристичних подорожей дітей та молоді в межах України;

– звільнення від податку на прибуток частини прибутку тур. організацій, що використовується для розвитку їх матеріальної бази та реклами;

– зменшення ставок готельного збору [17].

Крім того, суперечливість українських законів служить відштовхуючим фактором для іноземних інвесторів, участь яких у рекреаційних процесах є обов'язковою складовою відродження галузі.

Реалізацію рекреаційних послуг в цей час необхідно виводити на рівень розвинутих європейських держав (Німеччина, Великобританія, Франція) та США, а основний принцип індустрії відпочинку і оздоровлення повинен передбачати максимально можливе збільшення грошових надходжень від реалізації конкурентоспроможних якісних послуг, а не надання дешевих туристичних послуг.

Держава в цей час бере на себе роль стратегічного лідера туристично-рекреаційної індустрії як галузі економіки, регулює цю діяльність за допомогою законів та інших регуляторних актів, контролює дотримання якості і безпеки пропонованих послуг, виконання установлених вимог та стандартів.

ВИСНОВКИ

 

За результатами проведених досліджень, можна зробити наступні висновки:

1. Проаналізовано матеріали 29 літературних джерел з даної тематики та ознайомлено із основними термінами рекреаційної географії – рекреація, рекреаційні ресурси, рекреаційна діяльність.

2. Особливості рельєфу і ландшафтів Кам’янець-Подільського Надзбруччя в основному є сприятливими для різних видів рекреаційної діяльності. Найбільшим рекреаційним потенціалом володіють низькотерасові ландшафти з чорноземними ґрунтами в нижній долині Збруча і Дністра, місцевості придолинних схилів з ярами, які часто заліснені та карстові форми (гіпсові печери).

3. Створено картосхему “Рекреаційний потенціал Кам’янець-Подільського Надзбруччя”.

4. Внаслідок здійснених робіт, визначено, що найбільшу площу займають території з достатнім рівнем (53%), які здебільшого приурочені до прируслових ділянок Збруча, Дністра і Жванчика. Найменшу площу займають території з високим рівнем рекреаційного потенціалу (близько 1%).

5. Розроблено три туристсько-рекреаційні маршрути: “Скарби Подільського Надзбруччя”, “Історія Подільського Надзбруччя”, “Природа та історія Подільського Надзбруччя” із залученням основних природних і соціокультурних рекреаційних об’єктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. – М.: ГУГК, 1978. – с 78-104.

2. Бейдик О.О. Українсько-російський словник термінів і понять з географії туризму і рекреаційної географії. – К.: РВЦ “Київський університет”, 1997. – 99 с.

3. Веденин Ю.А. Динамика территориальных рекреационных систем. – М.: Наука, 1982. –190 с.

4. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол. О.М. Маринич (відповід. ред.) та ін. – К.: “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1993. Т. 3: П-Я. – 412 с.: іл. – (В опр.).

5. Природа Хмельницької області / За ред. Геренчука К.І. – Львів: Вища школа, 1980. – с. 152.

6. Крачило Н.П. География туризма. – К.: Вища шк., 1987. – 208 с.

7. Мироненко М.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. – М.: Изд-во., Моск. ун-та, 1981. – 243 с.

8. Николаенко Д.В. Рекреационная география: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – 288 с.

9. Рутинський М.Й. Врахування ландшафтного різноманіття у функціональному зонуванні національних природних парків України // Ландшафти і сучасність. Зб. наук, праць. – Київ-Вінниця: Гіпаніс, 2000. – 98-102 с.

10. Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264 с.: картосхеми.

11. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.

12. Царик Л.П., Чернюк Г.В. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки і аналізу. – Тернопіль, Підручники і посібники, 2001. – 188 с.

13. Аметов Р. Социально-экономический механизм развития рекреационной отрасли в регионе // Підприємництво, господарство і право – 2005. – №9.

14. Бережна О.О. Стан і проблеми розвитку рекреаційно-оздоровчого комплексу України в період переходу до ринкових відносин // Економіка України. – 2005. – №4.

15. Бобираєва О.В. Рекреація в системі розширеного суспільного відтворення // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – 2004. – Випуск 55.

16. Бобираєва О.В. Становлення і розвиток сфери рекреаційних послуг як напрям інтеграції до світового господарства // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – 2004. – Випуск 57.

17. Бобкова А.: О государственно-правовом регулировании рекреационной деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – №1.

18. Виноградская А. Индустрия гостеприимства // Бізнес-информ. – 1999. – №7-8.

19. Ґудзь П.: Економічна ефективність використання природних рекреаційних ресурсів // Регіональна економіка – 2000. – №4.

20. Живицький О., Тараканов М.: Проблеми і перспективи створення курортно-рекреаційних ВЕЗ в українському Причорномор'ї // Економіка України. – 1997. – №1.

21. Жученко В.: Охрана лесов и рекреационное лесоиспользование // Бизнес-информ. – 1998. – №21-22.

22. Жученко В. Перспективи формування в Україні вільних економічних зон туристсько-рекреаційного типу // Регіональна економіка. – 2001. – №4.

23. Жученко В. Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи // Регіональні перспективи. – 2001. – №1 (14).

24. Іванух Р., Жученко В. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України // Економіка України. – 1997. – №1.

25. Краснова М., Позняк Е. Про поняття природних рекреаційних ресурсів // Право України. – 2000. – №5.

26. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів, 1999.

27. Хомік Ю.О. Конкурентоспроможність українських туристичних послуг на світовому ринку // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – 2004. – Випуск 56.

28. Цопа Н.В.: Способи вдосконалення менеджменту міжнародного туризму" // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – 2004. – Випуск 57.

29. Шаптала О. Курортно-рекреаційна система України: шляхи формування, проблеми й перспективи розвитку // Вісник Української Академії державного управління. – 2004. – №6.

ДОДАТОК 1