Розділ 2: Види нормативно-правових актів

Нормативно-правові акти підрозділяються за подальшими ознаками:

За юридичною силою

Акти вищих правотворчих органів мають більшу юридичну силу, аніж акти нижчих правотворчих органів. Наприклад, закон, прийнятий парламентом буде мати більшу юридичну силу, ніж, скажемо, якась постанова місцевого самоврядування. В Україні вищу юридичну силу має Конституція України.

Юридична сила нормативно-правового акту -специфічна властивість мати суворо позначене місце в системі нормативно-правових актів і залежати за формальною обов’язковістю від рівня та обсягу повноважень органу, який видає або приймає цей акт, тобто від того, хто є суб’єктом правотворчості. Юридична сила являється найбільш суттєвою ознакою класифікації нормативно-правових актів.

У правових системах романо-германського типу (сюди входять також Росія та Україна) вища юридична сила належить закону. Це значить, що:

- ніякі акти не можуть змінити закон, вносити зміни в його зміст, бо закон може

бути замінений лише законом;

- ніякі акти не повинні суперечити закону, і змістом повинні відповідати закону;

- всі акти повинні видаватися на основі закону і з метою виконання закону;

- акти можуть контролюватися різними органами (наприклад, прокуратурою), а закон-лише Конституційним Судом.

За юридичною силою нормативно правові акти підрозділяються за закони і підзаконні акти.

Закон

 

Закон - нормативно-правовий акт, який регулює найважливіші суспільні відносини з метою забезпечення прав і свобод особи, та прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосереднім волевиявленням народу і має вищу юридичну силу .

Визначне положення законів в системі нормативно-правових актів виражає одна з основних вимог законності-верховенство закону в регулюванні суспільних відносин. Жоден підзаконних акт не може втручатися у сферу законодавчого регулювання. Він повинен бути приведений у відповідність закону або негайно скасованим.

Ознаки закону:

1. Приймається вищим представницьким органом країни або безпосередньо народом (референдум)

2. Містить первинні норми права, яких в правової системі ще не було, притім норми з ключових, основних питань життя(тобто приймаються по найбільш суттєвим питанням суспільного життя)

3. Встановлює права та обов’язки громадян

4. Має вищу юридичну силу. Усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися на основі законів і не суперечити їм

5. Приймається в суворій відповідності з Конституцією і раніше прийнятими діючими законами

Приймається з додержанням особливої законодавчої процедури, яка називається законодавчій процес (складна система регламентованих процедур-самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій по прийняттю закону. Це порядок діяльності із створення закону і, також, сама ця діяльність.

7. Стабільний до його офіційних змін

8. Не має потреби в додатковому затвердженні

9. Може бути відміненим лише законом і перевірений на відповідність Конституції лише Конституційним судом.

10. Ніякий орган, окрім законодавчого, не може його скасувати або змінити;

Закони поділяються на конституційні і звичайні. Конституційні визначають основні початки державного і суспільного ладу, правове положення особистості і організацій. Це закони, що виходять з конституції, яка має вищу юридичну силу. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять відсилання до неї (виборча система, організація і діяльність президента, парламенту, конституційного суду тощо) Слід також сказати про реформуючі закони-закони, якими вносяться зміни і доповнення в чинну конституцію. Вони здобувають вищу юридичну силу після затвердження і стають складовою частиною конституції. Звичайні закони приймаються і діють в строгій відповідності з Конституцією, регламентують окремі і обмежені сфери суспільного життя та закріплюють ті положення що не закріплені в конституції («Закон про вільну економічну торгівлю»).

В Україні вищу юридичну силу має Конституція. Вона є Основним законом.

Конституційний закон -це акт, який виходить із конституції і має за мету конкретизувати основні конституційні положення шляхом регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Він приймається з дотриманням особливої ускладненої процедури і володіє стосовно інших нормативно-правових актів, окрім конституції, вищою юридичною силою ⁹.

Види конституційних законів:

1. Органічні закони-тобто закони, необхідність яких прямо передбачена чинною конституцією.

2. Реформуючи закони-тобто якими вносяться зміни в чинну конституцію.

Конституційні закони мають одно порядкову з конституцією сферу правового регулювання. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять відсилання до неї (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльність парламенту, президента, уряду, конституційного суду тощо). Вони діють разом з конституцією, оскільки виходять з неї. Проте процедура ії прийняття відрізняється від процедури прийняття конституції тим, що Президент України може застосувати право «вето»

Конституційні закони відрізняються від інших законів:

- юридичною силою;

- предметом регулювання-особлива сфера;

- порядком прийняття-особлива процедура;

Звичайний закон -акт, що містить найважливіші правові норми певної галузі (підгалузі, інституту) права або вводить і дію (змінює скасовує) інші закони і міжнародні договори і наділений вищою силою стосовно підзаконних актів.

Види звичайних законів за функціональним призначенням:

Закони, що регулюють певну сферу суспільних відносин		Закони, що закріплюють певну процедуру введення в дію іншого закону і міжнародного акта
Матеріалізують зміст волі законодавця		Матеріалізують форму закону і нормативно -правового договору
загальні	спеціальні	Оперативно - забезпечувальні
-закони, що регулюють певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх (Закон «Про мови»)	-закони, що регулюють обмежену сферу суспільних відносин і поширюються на частину населення (Закон «Про міліцію»).	1. Імплементаційні-регулюють порядок введення в дію інших законів, ратифікують міжнародні договори (Закон України «Про прийняття Конституції України і введення ії в дію»). 2. Скасовуючи-регулюють порядок припинення дії закону повністю чи окремих його статей (Закон України про визнання Закону України 1999р. «Про додаткові кошти щодо фінансування середньої освіти» 2000р таким, що втратив чинність).

 

Оперативно-забезпечувальні закони розраховані на одноразове застосування. Їх призначення не в виданні нових норм, а в підтвердженні вже існуючих, які регулюють важливі відносини, що відображені в законах і міжнародних договорах і потребують негайного прйняття, або, навпаки, негайної відміни. Також можна відокремити надзвичайні закони-закони, що мають необмежений термін дії в умовах надзвичайного стану. Вони можуть зміняти, призупиняти або скасовувати положення звичайних законів на даний час.

Види законів за змістом:

1. Установчі-закони, що утворюють органи державної влади і державні структури, передбачають порядок їх діяльності («Про судоустрій України»)

2. Статусні-закони, присвячені визначенню статусу державних органів та їх посадових осіб («Про правовий статус народного депутата України»)

3. Тематичні-самостійні, одиночні законодавчі акти за певною тематикою. Вони регулюють певну сферу відносин («Про бюджетну систему України»)

4. Проблемно-ситуаційні-закони, що спрямовані на вирішення важливого соціального завдання в межах певного періоду внаслідок спонтанно виникаючої проблеми та ситуації («Про деякі питання оподаткування в зв’язку з проведенням новорічних і різдвяних свят для дітей і підлітків і придбанням новорічних святкових подарунків»)

5. Програмні-закони, що містять концептуальні основи, принципи, програми і цілі, програми подальшої розробки законодавства, проведення державної політики. («Про концепцію Національної програми інформатизації»)

6. Реформуючи-закони, що вносять зміни і доповнення до законів з метою підвищення ефективності їх дії; вони складають особливу групу спеціальних законів («Про внесення змін у закони України»)

Слід зазначити, що кожен закон повинен мати обов’язкові реквізити:

- назву;

- найменування органа, що прийняв закон;

- номер та дату прийняття;

- преамбулу;

- нормативно - правовий зміст;

- санкцію в разі невиконання;

- відміну законом тих чи інших нормативно правових актів;

- оприлюднення та вступ в силу;

- підпис;

Назва повинна вказувати на те коло відносин, для регуляції якого був прийнятий цей закон. Необхідно прагнути того, щоб назва закону, яка дозволяє відокремлювати його з маси інших законів, відображала зміст закону. Від рівня державного органу, що прийняв цей закон залежить його юридичні сила. Номер та дата також допомагають індивідуалізувати закон. Нормативно-правовий зміст є ключовим елементом закону. Зазвичай це статті, які містять норми права. В великих за обсягом законах можуть бути виділені розділи та глави. Преамбула-це мотиви прийняття закону, його цілі та завдання. Також обов’язково повинен бути підпис уповноваженої на те особи, наприклад Президента України.