2020-04-20
111
Це досвідчений працівник міліції, що має відповідну підготовку і досвід організації таких міроприємств.
За його допомогою складаються типові плани проведення спеціальних операцій.
ІІ рівень.
Командир спеціального підрозділу, звідного загону, що здійснює безпосередньо проведення операції. На нього покладається відповідальність по виконанню поставленої службової задачі з урахуванням вимог чинного законодавства України.
ІІІ рівень
Командири взводів відділень, чи офіцери, що знаходяться з цією метою у шеренгах працівників міліції і приймають рішення на застосування того чи іншого дозволеного виду спеціального засобу з урахуванням обставин, що склалися у даному секторі дії підлеглого йому складу.
3.2. при захопленні озброєного злочинця, звільненні заручників
Затримання озброєного злочинця чи групи злочинців – складна задача і потребує грамотних, злагоджених дій, а також спеціальних знань, навичок, умінь, інакше кажучи професійної майстерності, що досягається багаторазовими відпрацьованими на практичних навчаннях.
|
|
|
Суттєві негативні процеси, що відбуваються у суспільному житті: падіння життєвого рівня населення і, як наслідок – зубожіння народу України, криміналізація економіки, недосконалість чинного законодавства, неспроможність органів влади зупинити ці негативні явища, ставлять перед особовим складом органів внутрішніх справ якісно нові завдання.
Зухвала злочинність нашого часу поглиблює соціальну напругу, сприяє невпевненості громадян у особистій безпеці. Збільшилась кількість важких злочинів, пов’язаних з посяганням на життя, здоров’я людей – бандитизм, вбивства на
замовлення, розбійні напади... При цьому збільшилась кількість випадків збройного опору працівникам міліції.1
Ситуація ускладнюється тим, що сучасний правопорушник у багатьох випадках озброєний краще, ніж правоохоронець: наявність новітньої автоматичної зброї, засобів радіозв’язку, вибухівки, пересуваються на машинах іноземного виробництва, які під час переслідування легко залишають позаду вітчизняні марки автомобілів.
Аналіз практики свідчить, що неправильні, невмілі дії співробітників органів внутрішніх справ, як правило, обумовлені низьким професійним рівнем. Працівникам міліції не вистачає відповідних знань і навичок. Як відомо, високий рівень професійної підготовки досягається завдяки проведенню з особовим складом систематичних теоретичних і практичних занять на високому методичному і організаційному рівні.
Цьому повинні сприяти відповідні підручники, методичні посібники, грамотні, досвідчені викладачі, наявність для проведення занять всього комплексу спеціальних засобів, що знаходяться на озброєнні органів внутрішніх справ.
|
|
|
Підставою для проведення спеціальної операції є данні про захоплення заручників, місце знаходження озброєних злочинців (злочинця).
Зазначені операції повинні проводитись за відпрацьованими і узгодженими заздалегідь типовими планами. Тобто повинна існувати приблизна схема дій у зазначених ситуаціях з урахуванням певних особливостей затримання злочинців, визволення заручників в різних умовах: у будівлях (квартири, горища, підвали,
на даху), на вулиці, у лісі, транспортному засобі і т.ін. Потрібна ретельна підготовка і організація операції.
Для термінового затримання злочинців повинен існувати черговий
підрозділ (взвод, рота...), що протягом доби знаходиться у готовності №3 для невідкладних дій.
Готовність №1 (особовий склад озброєний, споряджений, знаходиться у транспортних засобах; службова задача поставлена).
__________
1 Звіт перед Українським народом про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ у 1998 році. – Іменем Закону, №7, 1999.
Готовність №2 (особовий склад озброєний, споряджений, знаходиться у службовому приміщенні, засоби зв’язку підготовлені до роботи, службова задача
не поставлена).
Готовність №3 (особовий склад знаходиться у службовому приміщенні на казарменому положенні, готовий у будь-яку мить виконати команду
по готовності №2, №1).
Приводити у готовність №2 і №1 черговий підрозділ має право начальник УМВС в області, а у невідкладних випадках – особа, що тимчасово виконує обов’язки начальника УМВС в області. У випадках введення ступенів готовності №2 і №1 про прийняття рішення має бути повідомлений по команді перший заступник міністра внутрішніх справ України.
В організацію спеціальної операції входить:
1. підготовка до проведення спеціальної операції;
2. організація спеціальної операції;
3. проведення спеціальної операції по затриманню злочинців, звільненню заручників.
Розглянемо більш докладніше кожен організаційний етап.
1. підготовка до проведення спеціальної операції по затриманню озброєних злочинців, звільненню заручників.
Отримав наказ начальника УМВС в області чи його заступника на проведення відповідної спеціальної операції, начальник спеціального підрозділу повинен:
1.1. з’ясувати задачу;
1.2. оцінити обстановку;
1.3. прийняти рішення.
1.1. З’ясування задачі
Задача на проведення спеціальної операції особовому складу ставиться усно командиром підрозділу.
Перед постановкою задачі доводиться оперативна обстановка у районі проведення заходу, її можливі зміни, загальна задача задіяних для відновлення правопорядку сил і окрема задача відповідного підрозділу:
- варіант дій;
- на якій ділянці місцевості, коли, протягом якого часу;
- задачі сусідніх підрозділів, порядок взаємодії з ними;
- категорія спеціальних засобів у залежності від ступеню суспільної небезпеки подій, ситуації, що склалася,;
- заходи у випадках загострення ситуації під час проведення спеціальної операції;
- порядок підготовки особового складу до несення служби, екіпіровка;
- резерв особового складу в якості заміни учасників спеціальної операції для відпочинку і прийняття порядку проведення замін, їжі;
- порядок використання службових собак;
- організацію контролю за службою.
1.2. Оцінка обстановки
Оцінюючи обстановку командир підрозділу, що приймає участь у проведенні спеціальної операції, повинен:
- провести рекогносцирування місцевості;
- з’ясувати характер суспільної небезпеки події;
- визначити необхідну кількість особового складу, види нарядів, їх екіпіровку, місця несення служби для проведення операції;
|
|
|
- визначити порядок взаємодії із сусідніми нарядами, використання службової техніки;
- врахувати час доби, погодні умови, характер місцевості і характер впливу факторів на виконання зазначеної службової задачі.
1.3. Прийняття рішення
У рішенні командир підрозділу, що приймає участь у проведенні спеціальної операції по затриманню озброєних злочинців, звільненню заручників, визначає:
- порядок виконання поставленої задачі;
- розстановку особового складу у наряді;
- порядок підтримання радіозв’язку;
- умовні сигнали і порядок дій за ними;
- порядок взаємодії із сусідніми нарядами;
- час готовності особового складу до проведення спеціальної операції.
Прийняте рішення узгоджується з начальником УМВС в області чи особою, що його замінює, оформлюється як службовий документ. Після прийняття рішення командир відповідного підрозділу керує особовим складом і несе відповідальність за його дії під час проведення операції.
Перший заступник начальника УМВС в області повинен мати досвід по організації спеціальних операцій, вміти грамотно приймати рішення, працювати із топографічною картою. З цією метою з відповідним рівнем керівників повинні періодично (приблизно раз на рік) проводитись підготовчі курси, з метою вдосконалення майстерності керування особовим складом під час спеціальної операції шляхом проведення тактичних навчань за допомогою топографічних карт.
А саме, після отримання задачі, офіцер повинен: її з‘ясувати, оцінити обстановку, прийняти рішення, його оформити на топографічній карті і вирішити ввідні завдання в ході проведення операції під керівництвом викладача.
Зазначена підготовка дасть змогу офіцеру навчити підлеглих діяти грамотно у екстремальних ситуаціях, а самому виконувати роль тактичного радника.
Постає питання організації управління особовим складом під час проведення спеціальної операції.
На нашу думку, можна запропонувати 3-х рівневий контроль сил, засобів, задіяних для проведення спеціальної операції.
|
|
|
Відсутність дисципліни сприяє втраті контролю, самовладання співробітника міліції у екстремальній ситуації. Застосування сили міліцією повинно бути достатнім і не приводити до ескалації конфлікту.
I Рівень
- Тактичний радник.
Це досвідчений працівник міліції, що має відповідну підготовку і досвід організації проведення спеціальних операцій.
Він повинен всі свої рекомендації узгоджувати із командиром підрозділу, чи звідного загону, що виконує службову задачу і не втручатися особисто в управління особовим складом. Тактичний радник повинен мати право давати дозвіл (після узгодження з прокурором області, міст Києва, Севастополя, АР Крим) на застосування у невідкладних випадках спеціальних засобів кримінального припинення.
II Рівень
Командир підрозділу, що здійснює безпосереднє керівництво операцією, тобто приймає рішення, організує виконання особовим складом поставленої задачі
III Рівень
Командир взводу (відділення), які спрямовують дії підлеглих під час захоплення злочинців, звільнення заручників.
Керівництво операцією очолює офіцер у залежності від рівня складності оперативної обстановки на місці події. На кожному етапі спецоперації може бути призначений окремий керівник.
Операцію по захопленню злочинців повинні проводити працівники міліції, що досконало володіють вогнепальною зброєю і мають спеціальну підготовку для проведення таких операцій, тобто повинні займатися тільки тренуванням.
З цією метою доречно виділити дві групи працівників міліції, що мають право постійного носіння вогнепальної зброї:
Група №1
Це працівники міліції, що мають допуск до застосування вогнепальної зброї і за ними вона закріплена. При цьому працівники міліції повинні кожен рік, чи півроку підтверджувати свою кваліфікацію – складати тести спеціальній комісії, в які повинні входити теоретичні і практичні питання:
- знання нормативно-правової бази по застосуванню вогнепальної зброї;
- виконання навчальних вправ із табельної зброї у статиці, динамиці;
- вирішення ввідної задачі на застосування зброї у екстремальній ситуації.
Крім цього працівники міліції повинні проходити спеціальний тест, завдяки якому можна спрогнозувати реакцію співробітника на наявність самоконтролю у екстремальній ситуації, під час застосування ним фізичної сили, спеціальних засобів чи вогнепальної зброї.
Справа у тому, що коли співробітнику міліції під час виконання ним обов’язків по припиненню групових порушень громадського порядку хтось з натовпу плює в обличчя чи зухвало ображає, у правоохоронця виникає відповідна реакція: бажання помсти з метою провчити непокірний “антигромадський” елемент, особиста зацікавленість у проведенні затримання, що виражається у перевищенні меж необхідної оборони при застосуванні працівником міліції фізичної сили, спеціальних засобів, зброї.
Документальні кадри у теленовинах1 підтверджують і обгрунтовують необхідність проведення ретельного відбору особового складу для дій у екстремальних обставинах.
“Події 18 липня 1995 року ще раз показали, як сильно витоптані наші душі за сім десятиліть тоталітарно-комуністичного панування, як глибоко ушкоджені мораль, етика споконвічного шляхетного українського народу. Замислимося: вчинено замах на тайну смерті й поховання. Молоді дужі хлопці б’ють священиків,
жбурляють на землю віко домовини, гамселять кийками по головах безборонних людей... ”2
Події навколо поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира засвідчило, що конфлікт виник унаслідок відсутності механізму правового регулювання відносин церква-держава. Взагалі, визначати урядом місце поховання церковних ієрархів – є втручанням у справи релігії. Всі конфесії в питаннях поховання своїх ієрархів керуються сталим звичаєм. Найвищих пастирів греко-католицької церкви ховають на подвір’ї Собору Святого Юра у Львові, мають місце поховання ієрархи всіх церков. Російських православних патріархів ховають в Загорському монастирі. І для здійснення поховань не просять ні в кого дозволу. Поховати Патріарха Володимира на Байковому цвинтарі (як запропонував уряд) це означало для віруючих і церкви, що він не був не тільки Патріархом, але й духовною особою, це було б визнанням, що Української Православної Церкви Київського Патріархату не існує. Кожен юрист знає, що одним із джерел права є звичай, традиції і нехтувати ними не можна. Але хтось з відповідальних чиновників вирішив це питання вольовим чином. Хто опинився на острії цієї штучної проблеми? Неважко здогадатись. Звичайно працівники міліції. Хроніка свідчить, що співробітники міліції
__________
1 Припинення групових порушень громадського порядку під час поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира 18.07.95р.
2 Біла книга “чорного вівторка”. Народний рух України. К.,1995р.- с.288.
не були готові до таких подій. У екстремальній ситуації емоційного напруження міліціонери не тільки не могли контролювати ситуацію, а і себе: били людей похилого віку, жінок, а тих хто падав, працівники міліції били кийками, ногами, волокли за ноги по кам’яній бруківці.
Ця трагедія говорить про те, що невизначеність на законодавчому рівні питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, самоусунення місцевих рад від вирішення проблем з питань охорони громадського порядку є наслідком, а не випадковістю і свідчить про нагальне вирішення виявлених питань.
У першу групу можуть входити і експерти з питань правомірності застосування вогнепальної зброї.
До особового складу даної групи повинен застосовуватись диференційований підхід. У кого більше існує вірогідність застосування під час несення служби – проходить ретельну перевірку, а хто нею користується
тимчасово – може бути виділений у окрему підгрупу із простішими умовами перевірки.
Але повинно діяти головне правило – якщо співробітник міліції не володіє необхідним рівнем знань і навичок з питань застосування зброї, він позбавляється права нею користуватися, а картка-замісник вилучається.
Обов’язково заохочувати матеріально тих працівників міліції, хто має право носіння вогнепальної зброї. Це може бути певна надбавка як за особливий характер служби.
Група №2
У дану групу повинні входити працівники міліції, які залучаються до вирішення конфліктних ситуацій більш високого рівня складності. Вони повинні вміти діяти разом, як злагоджена команда і не виконувати інші обов'язки. Мають право носінні цивільного одягу. Приймають участь у проведенні спеціальних операцій по звільненню заручників, ведуть переговори із злочинцями, що тримають заручників. При цьому на офіцерів, що ведуть переговори ніхто не має право оказувати будь-який вплив.
У групі повинні бути медичні працівники, психологи. Потрібно продумати питання забезпечення життєдіяльності членів групи під час проведення тривалих операцій. Особовий склад повинен мати сучасну екіпіровку (окуляри для бачення у темряві, респіратори, спецкостюми...) і вміти вправно володіти багатьма видами вогнепальної зброї, а також мати відмінну фізичну підготовку.
У командира підрозділу, як керівника операцією, повинен бути план розташування об’єкта.
До початку операції потрібно вести журнал спостереження за об’єктом, де знаходяться злочинці з заручниками і заносити результати спостереження, а також з’ясовану інформацію про злочинців і заручників: опис зовнішності, одягу, злочинне минуле, характер скоєних злочинів, фізичні, психічні якості, можливі прийоми протидії при затриманні, наявність зброї, її тип, кількість боєприпасів, навички володіння нею.
Уміле використання даних про психологічні особливості затримуємих дозволить у ряді випадків уникнути збройного опору, схилити злочинців до добровільної здачі.
Якщо суспільно небезпечні дії здійснює психічно хвора особа, то важлива участь лікаря, що дозволить спрогнозувати її поведінку. Допомога психіатра у таких випадках необхідна.
Безпосередньо керувати особовим складом під час захоплення злочинців може командир взводу, відділення, у залежності від ступеню складності операції.
Тобто здійснювати зазначені спеціальні операції повинні висококваліфіковані співробітники міліції з правом постійного носіння зброї.
Вибору зброї також потрібно приділити увагу, так як від її тактико-технічних характеристик також залежить наскільки успішно буде діяти група захоплення. Зброя повинна бути легкою для того, щоб її можна було довго носити, мати широкий діапазон використання, надійною і щоб її можна було легко сховати.
До другого пункту – організація спеціальної операції – входить також вибір часу і способу затримання, визначення складу групи захоплення, порядок підтримання радіозв’язку, умовні сигнали.
Останній, третій етап організації спеціальної операції по захопленню злочинців, звільненню заручників – це безпосередньо активні дії, особовий склад, що розпочинаються з моменту прибуття до місця майбутніх подій і його оточення.
Оточення повинно складатись із двох кордонів. Перший – не допускає громадян на місце проведення операції, а другий – контролює, щоб злочинець не зміг покинути об’єкт де він знаходиться.
До затримання злочинців, що знаходяться в укритті, приступають після блокування району дій. Якщо переговори не дали позитивних результатів, цю задачу виконує група захоплення.
Якщо у приміщенні не має заручників можна застосувати сльозоточиві речовини дратливої дії. Але на їх застосування потрібен дозвіл обласного прокурора і головного лікаря місцевої лікарні, так як необізнані у медицині особи можуть застосувати такий вид сльозоточивих речовин, що у певному приміщенні може бути створена небезпечна для життя концентрація газодимової хмари.
Є інший спосіб – проникнення у приміщення групи захоплення.
З метою попередження поранень особового складу оперативної групи можна застосовувати дзеркало з довгою рукояткою для безпечного огляду приміщення із-за кута.
Проведення операції по захопленню злочинців, звільненню заручників буде більш успішною, якщо працівниками міліції будуть застосовані спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій у комплексі.
Але у застосуванні деяких спеціальних засобів при проведенні спеціальних операцій існують певні обмеження. Наприклад, “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-12”, “Сирень-3”, “Облако” застосовуються тільки на відкритій місцевості. Спеціальні засоби “Еж-М”, “Диана” для примусової зупинки автотранспорту забороняється застосовувати у випадку перевезення людей вантажними автомобілями, до автотранспорту, приналежного дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.
Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії відстрілюються за допомогою спеціального карабіну на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.
Забороняється застосовування малогабаритних підривних пристроїв “Ключ”, “Импульс” для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники.
Зазначені обмеження ускладнюють проведення спеціальних операцій, але у випадках звільнення заручників головне – їх безпека. А тому під час проведення операції із злочинцями повинен постійно спілкуватись психолог.
При проникненні у приміщення групи захоплення всі її учасники повинні бути одягнути у засоби індивідуального захисту, що можуть витримати кульові влучення із вогнепальної зброї, яка може бути у злочинців.
У приміщення, де вони знаходяться, потрібно проникати раптово, одночасно застосовуючи спеціальні засоби відволікаючої дії “Заря”, “Пламя”.
Застосування сльозоточивих речовин не завжди ефективно, так як досвідчені порушники, особливо колишні судимі, мають іммунитет, тобто стійко витримують хлорацетофенон, що містяться у складі “Черемухи”, а здоров’ю заручників (якщо вони є) може завдана шкода. А тому потрібно шукати інші найбільш ефективні сучасні спеціальні засоби впливу на злочинців, які були б одночасно і безпечними для здоров’я оточуючих.
На нашу думку це може бути газ сильної концентрації, без запаху, що повинен схилити всіх осіб, що знаходяться у певному приміщенні, до сну. Однак над цим ще потрібно працювати, так як для ефективного застосування спеціальних засобів потрібно мати не тільки сам спеціальний засіб, а й володіти певними навичками, вміннями, тактикою його застосування.
Рішення на застосування того чи іншого виду спеціальних засобів повинен приймати керівник спеціальною операцією ІІ ступеню, заздалегідь узгодивши його із тактичним радником, який повинен у свою чергу узгодити це питання з обласним прокурором і головним лікарем місцевої лікарні.
На перший погляд це складна процедура, але наявність типового плану дій спеціального підрозділу в умовах міста при захопленні злочинців, звільненні заручників вже повинен передбачати своєчасне узгодження цього питання, а не безпосередньо в екстремальній ситуації.
Після озброєння групи захоплення дозволеними видами спеціальних засобів, вона діє за типовим планом, але рішення на застосування того чи іншого виду приймає керівник операцією ІІІ ступеню безпосередньо на місці подій, у залежності від обстановки, що склалася.
Таким чином, Органам внутрішніх справ потрібен спеціальний нормативний акт, що передбачав би певний порядок застосування спеціальних засобів з урахуванням тактико-технічних характеристик особливостей ситуації, що склалася, особи правопорушника, характеру правопорушення.
Заключна частина
Україна, як складова частина колишньої великої держави, отримала свою незалежність несподівано і, як виявилось, була неготова до самостійного розвитку. Про це свідчила відсутність, на той час, відповідних державних інститутів, національної ідеї розвитку держави, замкнутих технологічних циклів у виробництві, власних грошей, банків, відповідної правової бази... У додаток успадкували політичний і правовий диктат.
Отже, українське суспільство, сама держава знаходяться у стані переходу від командно-адміністративної системи, що притаманна тоталітарному режиму, до соціально орієнтованої ринкової економіки демократичної держави. Але цей перехід відбувається під негативним тиском внутрішніх і зовнішніх чинників:
- боротьба різнополярних політичних сил;
- конфлікт законодавчої і виконавчої гілок влади;
- судова система, що потребує реформи;
- складна криміногенна ситуація (яка тільки погіршується), ріст організованої злочинності, корупції, розкрадань державного майна, тяжких злочинів у бюджетній, фінансовій сферах;
- злочинна приватизація народного майна, що перебирається за безцін;
- недосконала законодавча база.
Як наслідок впливу вказаних вище чинників, у суспільстві, в якому його громадяни відчувають себе незахищеними, ошуканими, без оплати своєї праці, без соціальної допомоги у відповідності із прожиточним мінімумом, вкрай зубожілими, посилюється соціальна напруга – енергія відчаю.
Створюється враження, що існує певна категорія людей, які зацікавлені у такому стані суспільства, що використовується ними з метою придбання одними – політичного, а іншими – кримінального капіталів.
Такий стан у суспільстві є джерелом масових безладь і соціальних конфліктів, що створює умови для кривавого насильства, несе у собі велику небезпеку для українського народу, української державності.
Дипломант обгрунтовує необхідність запровадження комплексних заходів з питань охорони громадського порядку, які не дозволять вирішувати соціальні проблеми з позиції сили.
Пропозиції стосовно правової бази.
1. Всі існуючі спеціальні засоби, що застосовуються при припиненні протиправних дій, необхідно поділити на спеціальні засоби адміністративного і спеціальні засоби кримінального припинення, що дозволить розробити процесуальні норми по застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї так як чинні правові норми маю переважно матеріальний характер і не віддзеркалюють особливості застосування того чи іншого виду спеціальних засобів;
2. Зазначені норми права повинні мати не диспозитивний, а імперативний характер, тобто потрібен чіткий порядок застосування сили, відсутність якого сьогодні призводить до порушення правоохоронцями законності. Це підтверджує юридичний аналіз норми права, що нами розглядається:
- гіпотеза повинна бути не абстрактною, а казустичною (пов’язувати реалізацію юридичної норми, виникнення, змінення чи припинення нею правовідносин з окремими суворо визначеними випадками “казусами”),
- диспозиція повинна мати не уповноважуючий, а зобов’язуючий характер (для суб’єктів застосування сили), а у нормах, які будуть містити заборони вчинення певних дій громадянами у ситуаціях, що передують застосування сили, диспозиції повинні мати забороняючий характер,
- санкція повинна бути не альтернативною, а абсолютно визначеною, тобто точно вказувати захід державного впливу, який потрібно застосувати при порушенні даної правової норми;
3. З метою усунення вказаних вище недоліків, дипломант пропонує під час розробки відповідних правових норм дотримуватись певного способу їх викладення: коли норма права і стаття закону співпадають. Зазначену групу правовідносин повинен ругулювати окремий нормативний акт. Ним може бути Закон України “Про охорону громадського порядку”;
4. Обгрунтовується недоцільність надання повноважень по застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення військовослужбовцями НГУ, СБУ, ВВ МВС України, а також пропонується конкретизувати їх роль в охороні громадського порядку;
5. Пропонується спрощена процедура отримання громадянами дозволу на проведення масових заходів, а також обгрунтовується необхідність участі виконавчих органів місцевого самоврядування у розробці схематичних планів застосування певних видів спеціальних засобів при припиненні групових порушень громадського порядку, масових безладь на відповідній території сільської, селищної чи міської ради.
Пропозиції по вдосконаленню практики
застосування спеціальних засобів
адміністративного припинення в діяльності міліції
1. Розробити інструкції по застосуванню окремо кожного виду спеціальних засобів;
2. Заборонити під час охорони громадського порядку застосовувати службових собак, так як їх агресія не завжди виправдана;
3. Розробити типові плани-схеми по застосуванню спеціальних засобів міліцією при проведенні спеціальних операцій по захопленню злочинців, звільненню заручників, припиненні групових порушень громадського порядку, масових безладь;
4. Озброїти особовий склад міліції, що виконує обов’язки по охороні громадського порядку, пістолетами, будова яких передбачає ведення вогню гумовими кулями;
5. З метою дотримання законності, особистої безпеки працівниками міліції, дипломант пропонує трьохрівневий контроль за діями особового складу під час проведення вказаних вище спеціальних операцій.
Окремі положення дипломної роботи можуть бути використані в навчальному процесі з метою підвищення професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ, особливо співробітників керівної ланки з питань управління спеціальними операціями.
Дипломант обгрунтовує необхідність введення в штати підрозділів органів внутрішніх справ посади інспектора по навчанню працівників міліції правовим, організаційним і тактичним підставам застосування спеціальних засобів адміністративного припинення.
Додаток 1
Застосування зброї, працівниками міліції під час охорони
громадського порядку.
(Житомирська область.)
| Рік | Правомірність | Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку | |
| Законно | Незаконно | ||
| 1992 | 10 | 3 | 9 |
| 1993 | 4 | - | 6 |
| 1994 | 16 | 3 | 8 |
| 1995 | 9 | - | 16 |
| 1996 | 13 | - | 9 |
| 1997 | 4 | - | 2 |
| 1998 | 12 | 1 | 1 |
| 1999 | |||
| 2000 | |||
| 2001 | |||
| 2002 | |||
Додаток 2
Застосування зброї, працівниками міліції під час охорони
громадського порядку.
(по Україні)
| При виконанні службових обов’язків працівниками міліції по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 |
| Всього застосовувалась зброя | 746 | 647 | 572 | 651 | 655 | 467 | |||||
| В тому числі неправомірно | 33 | 29 | 37 | 33 | 31 | 24 | |||||
| Загинуло працівників міліції | 27 | 18 | 30 | 26 | 22 | 19 | |||||
| Поранено працівників міліції | 410 | 298 | 257 | 238 | 221 | 247 | |||||
| Примітка |
Додаток 3
Злочини, правопорушення скоєні проти особового складу ОВС
(по Житомирській області)
| 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | |
| Всього поступило заяв і повідомлень про злочини, скоєні проти особового складу ОВС | 15 | 29 | 25 | |||
| Направлено до суду справ | 14 | 25 | 18 | |||
| Складено адмінпротоколів по адмінправопорушенням проти особового складу ОВС | Ст.185 КпАП України 1596 (1595) | Ст.185 КпАП України 1385 (1342) ст.185-7 КпАП України 2 (2) | Ст.185 КпАП України 1248 (1245) ст.185-7 КпАП України 10 (10) |
Додаток 4
Статистична звітність УМВС в Житомирській області
| 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | |
| Зареєстровано злочинів Із них важкі Не відносяться до важких Знаходяться у впровадженні більше 2-х місяців Скоєно у містах і смт Скоєно у сільській місцевості | 14028 5552 8476 177 8992 4831 | 15198 5898 9300 201 9807 5135 |
Додаток 5
Статистична звітність УМВС в Житомирській області
| 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | |
| Всього поступило заяв і повідомлень про злочини, скоєні проти особового складу ОВС | 15 | 30 | ||||
| Порушено кримінальних справ про злочини проти особового складу ОВС | 14 | 29 | ||||
| Складено адмінпротоколів по адмінправопорушенням проти особового складу ОВС(з них притягнуто до адміністративної відповідальності) | ст.185 КпАП України 1596 (1595) | ст.185 КпАП України 1385 (1342) ст.185-7КпАП України 2(2) |
Додаток 6
Статистична звітність УМВС в Житомирській області
| 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | |
| Всього поступило заяв і повідомлень про злочини, скоєні проти особового складу ОВС | 15 | 30 | ||||
| Порушено кримінальних справ про злочини проти особового складу ОВС | 14 | 29 | ||||
| Складено адмінпротоколів по адмінправопорушенням проти особового складу ОВС(з них притягнуто до адміністративної відповідальності) | ст.185 КпАП України 1596 (1595) | ст.185 КпАП України 1385(1342) ст.185-7КпАП України 2(2) |
Додаток 7.
Застосування вогнепальної зброї працівниками міліції для зупинки транспортних засобів
| Рік | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 |
| Випадки застосування зброї, | 180 | 215 | 210 | 273 | 307 | 221 | |||||
| У відсотках від загальної кількості її застосування | 37,2 | 38,5 | 39,4 | 41,9 | 48,4 | 47,3 |
Додаток 8.
ПО УКРАЇНІ
(по кожній області)
Випадки застосування прийомів рукопашного бою
працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.
| Рік | Правомірність | Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час застосування заходів фізичного впливу | |
| Законно | Незаконно | ||
| 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 | |||
Додаток 9.
ПО УКРАЇНІ
(по кожній області)
Випадки комплексного застосування спеціальних засобів
працівниками міліції під час несення служби по охороні
громадського порядку (гумових кийок, “Терен – 4”, наручники)
| Рік | Правомірність | Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час застосування гумового кийка, “Терен – 4”, наручників в комплексі | |
| Законно | Незаконно | ||
| 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 | |||
Додаток 10.
ПО УКРАЇНІ
(по кожній області)
Застосування службових собак по охороні громадського порядку.
| Рік | Що було приводом для затримання (яка норма права порушена). Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень завданих затримуваному. | Поранено працівників міліції під час припинення правопорушень | ||
| Законно | Незаконно | Службовою собакою | Правопоруш-ником | |
| 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 | ||||
Додаток 11.
ПО УКРАЇНІ
(по кожній області)
Використання табельної зброї працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.
| Рік | Правомірність | |
| Зброя використана правомірно | Потрібно застосування | |
| 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 | ||
Додаток 12.
ПО УКРАЇНІ
(по кожній області)
Випадки застосування гумового кийка працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.
| Рік | Правомірність | Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час застосування гумового кийка | |
| Законно | Незаконно | ||
| 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 | |||
Додаток 13.
ПО УКРАЇНІ
(по кожній області)
Застосування спеціальних засобів для примусової зупинки автотранспорту “Еж - М”, “Диана”
| Рік | Правомірність | Наслідки застосування | |
| Законно | Незаконно | ||
| 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 | |||
Додаток 14.
ПО УКРАЇНІ
(по кожній області)
Випадки застосування сльозоточивих речовин працівниками міліції
під час несення служби по охороні громадського порядку
| Рік | Правомірність | Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції не зважаючи на застосування сльозоточивих речовин | |
| Законно | Незаконно | ||
| 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 | |||
Додаток 15.
ПО УКРАЇНІ
(по кожній області)
Використання табельної зброї працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.
| Рік | Правомірність | Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час застосування вогнепальної зброї | |
| Законно | Незаконно | ||
| 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 | |||
Додаток 16.
Закон України “Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї співробітниками міліції”.
(П р о е к т)
Розділ І. Загальні положення.
