Визначення сексуального здоров'я

Автори В. В. Кришталь і Б. Л. Гульман  визначають сексуальне здоров'я як "інтегральний комплекс взаємодіючих компонентів сексуальності — біологічного (анатомо-фізіологічного), соціального, психологічного, соціально-психологічного, що забезпечує можливість оптимальної сексуальної адаптації до протилежної статі, сексуальній гармонії відповідно до норм соціальної й особистої моралі".

Цінність сучасного уявлення про сексуальне здоров'я складається, в ігноруванні формально-логічного постулату про те, що здоров'я — це відсутність яких-небудь хворобливих змін і проявів ("здоров'я — це відсутність хвороби"). Постійно зростаючий обсяг знань уможливлює затверджувати, що деякі проблеми в сфері сексу аж ніяк не говорять про хворобливі прояви і належать гнітючому числу практично здорових людей. Тим часом, повноцінна реалізація своєї сексуальності в умовах різних культур виявилася більш важливою для здоров'я індивідів, чим це передбачалося раніше.

Нарада експертів ВІЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я, Женева, 1977) прийшла до висновку, що поняття сексуального здоров'я містить у собі три основних елементи:

1. Здатність до насолоди і контролю сексуальної і дітородної поведінки відповідно до норм соціальної й особистої етики.

2. Волю від страху, почуття сорому і провини, неправильних уявлень і інших психологічних факторів, що придушують сексуальну реакцію і порушують сексуальні взаємини.

3. Відсутність органічних розладів, захворювань і недоліків, що заважають здійсненню сексуальних і дітородних функцій.

Основи сексуального здоров'я людини закладаються ще в ембріональний період розвитку, коли відбувається диференціація статі, але надалі воно залежить не стільки і не тільки від біологічних, скільки від психологічних і соціальних факторів, індивідуальної і загальної сексуальної культури, від мотивації сексуальної поведінки, від задоволення несвідомих імпульсів і ступеню адаптації партнерів на всіх рівнях взаємодії. [18].

Сексуальність людини виконує три основні функції: прокреативну (репродуктивну), рекреативну (гедонічну) і комунікативну. Сексуальність у сучасному світі перетерпіла істотні зміни: за рахунок зростання ролі психологічних і соціокультурних факторів такий мотив сексуальної активності, як відтворення, відійшов на задній план, поступивши місце потреби в сексуальному задоволенні, релаксації і спілкуванні.

Універсально прийнятне визначення сексуального здоров'я, виявилося, виробити надзвичайно важко. Тепер найбільш адекватним є визначення, дане нарадою експертів ВІЗ. Наведемо його цілком: "Сексуальне здоров'я є комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних і соціальних аспектів сексуального існування людини, що позитивно збагачують особистість, що підвищують комунікабельність людини і його здатність до любові".